50. Загальні тактичні умови проведення слідчого експерименту.

Тактичні правила проведення слідчого експерименту такі:

1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених до тих, в яких відбулася подія. З цією метою при відтворенні обстановки використовуються протокол місця події, фотознімки, креслення, показання свідків і обвинувачених;

2) слідчий експеримент бажано проводити на тому самому місці, де відбулась подія, яку перевіряють. Тут важливо відзначити, що коли факт, який перевіряють, тісно пов’язаний з місцем дійсної події або з умовами цього місця, то слідчий експеримент, як правило, проводиться на цьому самому місці;

3) слідчий експеримент має проводитися у такий час, коли відбулась подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов чутності (особливо у місті), видимості, що забезпечує об’єктивність результатів експерименту;

4) для проведення слідчого експерименту слід використовувати ті самі знаряддя й засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;

5) після відтворення обстановки учасників треба розташувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поставити в місце проведення дослідів та на точки спостереження;

6) досліди необхідно повторювати декілька разів, змінюючи умови експерименту. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та достовірно з’ясувати певний факт. Не рекомендується здійснювати досліди слідчому або понятим. Для цього повинні бути запрошені спеціальні особи (статисти), а слідчий та поняті мають спостерігати за проведенням дослідів. Слідчий регулює черговість проведення дослідів та визначає специфіку кожного з них.

Якщо обвинувачений, який бере участь у слідчому експерименті, заявляє клопотання про проведення того чи іншого досліду, як правило, таке клопотання задовольняється. Під час дослідів слідчому доцільно робити помітки про їх результати, а у разі потреби фотографувати окремі моменти досліду або проведення його в цілому.

51. Особливості тактики судових допитів.

Для того, щоб обрати той або інший тактичний прийом під час допиту, а також правильно оцінити показання необхідно знати особливості психологічного процесу формування показань. Більшість людей правильно сприймають дійсність, хоча нерідко трапляється й однобоке сприйняття та викривлення уявлення про сприйняте.

Тактика допиту - це вибір та застосування під час проведення допиту найбільш ефективних тактичних прийомів, що сприяють одержанню повних і об'єктивних показань від особи.

Формування показань складається зі сприйняття, запам'ятовування й відтворення фактів.

Основною сприйняття є первинні психічні процеси - відчуття (зорові, слухові, смакові, нюхові та інші). Активний вплив на повноту, точність й ясність сприйняття має увага, її направленість, що часто пояснюється професійними інтересами людини.

На формування показань у стадії відтворення впливають численні суб'єктивні й об'єктивні чинники.

1. Психоемоційний стан особи, що допитується, в момент відтворення (схвильована вона чи спокійна, переживає почуття радості, страху, горя тощо). Відтворенню сприяє урівноважений психічний стан, який залежить від таких чинників, як спокійна обстановка допиту, правильна поведінка слідчого, діловий тон розмови тощо.

2. Дія так званої захисної домінанти, яка найбільш часто проявляється в обвинуваченого чи підозрюваного, хоча буває і у свідків та потерпілих. Інколи особа, яка допитується, бажаючи давати правдиві показання, намагається все ж прикрасити свою поведінку.

3. Темперамент і характер особи, що допитується. З меланхоліком необхідно бути особливо терплячим і наполегливим. Швидка зміна настрою у сангвініка дозволяє вибрати найбільш сприятливий момент для з'ясування потрібних питань. У розмові з холериком необхідно бути надзвичайно коректним і уважним. Мають значення й індивідуальні особливості характеру особи, яка допитується (замкнутість, хвастливість, безпринципність, нерішучість, боягузтво та інші).