29. Науково-технічні (пошукові та фіксуючі) засоби, що використовуються в процесі огляду

місця події. До основних способів фіксації огляду місця подіїналежать: протоколювання; фотографування, відеозапис, кінозйомка, звукозапис; копіювання та моделювання; вимірювання, складання планів і схем; вилучення предмета разом із слідами.

Основним способом фіксації результатів огляду місця події є складання протоколу. Складання протоколу місця події вимагає дотримання ряду певних вимог: протокол повинен бути повним і містити детальний опис окремих слідів та інших обставин злочину; всі виявлені об'єкти, предмети та обставини місця події повинні бути зафіксовані у протоколі огляду місця події точно у такому вигляді, в якому вони знаходилися у момент здійснення огляду та спостерігалися слідчим. Якщо до обстановки місця події вносилися певні зміни, то факти внесення таких змін повинні бути встановлені слідчим, шляхом проведення інших слідчих дій - допитами, експертизами, відтворенням обстановки та обставин події тощо.

30. Тактика огляду трупа

Огляд трупа на місці події - це слідча дія, що провадиться слідчим на місці знаходження трупа в ході загального огляду місця події з метою виявлення ознак, що дають можливість встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини настання смерті, а також мають значення для виявлення ознак, які вказують на можливого злочинця.

Порядок огляду трупа регламентований кримінально-процесуальним законодавством і передбачає обов'язкову участь судово-медичного експерта або іншого лікаря як спеціаліста.

В процесі огляду трупа фіксують положення і позу трупа, стать, приблизний вік, особливості предметів одягу і взуття, документи і сліди, тілесні ушкодження та трупні зміни.

Проведення судово-медичного дослідження в місці виявлення трупа, обмивання трупа, зондування ран та здійснення інших дій, що змінюють первинний стан виявленого трупа, категорично заборонено.

В протоколі огляду обов'язково відмічають: місце розташування трупа; зовнішній стан одягу; наявність знарядь заподіяння ушкоджень чи смерті, якщо вони є на трупі чи поруч. Докладно описують: ложе трупа (ділянку під трупом), тіло трупа та ушкодження, трупні явища, індивідуальні особливості, які спостерігають на тілі, предмети, котрі виявлено поряд з трупом і які можуть мати відношення до особи. Фотографування здійснюють за криміналістичними правилами.

Огляд трупа (зовнішній огляд) переважно є складовою частиною огляду місця події, однак може проводитися й як самостійна слідча дія, коли труп оглядається поза місцем, де був виявлений. Стаття 192 КПК України зазначає, що зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар.

До завдань огляду трупа на місці події відносяться встановлення і фіксація:

1) місця виявлення трупа та його розташування щодо оточуючої обстановки;

2) положення трупа щодо предметів і слідів, пов'язаних з ним;

3) пози трупа;

4) стану одягу;

5) слідів на трупі та одязі;

6) стану поверхні, на якій знайдений труп ("ложе" трупа)

7) даних, що характеризують стан трупа: факту і часу настання смерті; статі; приблизного віку, наявності і характеру ушкоджень; їх відповідності пошкодженням на одязі; стану окремих частин тіла (живота, статевих органів, заднього проходу; наявність особливих прикмет: рубців, татуювання, протезів тощо);

8) ознак, що вказують на збіг місця виявлення трупа з місцем, де йому були нанесені ушкодження, виявлених при огляді трупа;

9) попередньо можливої причини смерті.

Огляд трупа проводиться в такому порядку, в такій послідовності.

1. Після прибуття на місце події судово-медичний експерт (лікар) встановлює ознаки, що свідчать про настання смерті. Достовірними ознаками настання смерті е такі ранні трупні явища, як охолодження тіла, трупні плями, трупне задубіння, початкова стадія висихання у вигляді підсихання окремих ділянок шкіри, слизової губ, рогівки очей. Пізніми трупними явищами є гниття трупа, його загальне висихання, муміфікація. Орієнтуючими ознаками настання смерті е відсутність чутливості до різних подразників: термічних, больових, нюхових; відсутність рефлексів з боку рогівки, наявність яких перевіряється шляхом торкання до неї будь-яким предметом (у живої особи настає рефлекторне закриття очей, яке відсутнє у трупа), зіниць (у трупа зіниці не реагують на світло, у живої особи на світлі зіниці звужуються); відсутність кровообігу і серцебиття перевіряється перевіркою пульсу. Складно встановити настання смерті у постраждалих від ураження електричним струмом, загиблих у результаті отруєння снодійним, наркотиками, від теплових і сонячних ударів тощо, при яких може спостерігатися "уявна" смерть, коли життєдіяльність організму ослаблена до такого ступеня, що зовні створюється реальне враження настання смерті.

2. Проводиться орієнтуюча фотозйомка трупа і визначається його положення відносно нерухомих об'єктів. Відстані від голови трупа і його кінцівок заносяться до протоколу огляду і до схеми місця події.

3. Труп фотографується без навколишнього оточення. Поза трупа фіксується шляхом окреслення контуру тіла крейдою чи іншими засобами на підлозі або іншій поверхні і детально описується в протоколі огляду. Описуються поза трупа в цілому (наприклад, лежачи, сидячи, напівсидячи), а також положення окремих частин тіла: голови (її нахил і поворот); тулуба (наприклад, труп лежить на спині, або на животі, або на боці); кожної руки окремо (витягнутість, положення щодо тулуба, згинання в ліктьовому суглобі, положення долонь і пальців), ніг (витягнутість, згинання в суглобах тощо).

4. Ретельно оглядається і фіксується стан поверхні, на якій знаходиться труп ("ложе" трупа), які предмети і сліди на ній виявлені (це можуть бути кулі, гільзи, пижі, ножі, сліди ніг, плями, схожі на кров тощо).

5. Описується і фотографується стан шкіри на обличчі, голові та інших вільних від одягу частинах тіла. З метою виявлення ушкоджень на голові уважно досліджується її волосиста частина; прощупуються кістки та хрящі; оглядаються порожнина рота (відзначають відсутність зубів, наявність коронок, протезів), шия (описують наявність синців, странгуляціонної борозни та інших пошкоджень). Оглядаються кисті рук, відзначається наявність на них частинок і плям сторонніх речовин, різних ушкоджень.

6. Оглядаються та описуються одяг, головний убір і взуття трупа. Необхідно вказувати: в якій послідовності одягнені предмети одягу; стан одягу, головного убору і взуття (нові, поношені, цілі, розірвані); в якому положенні знаходяться предмети одягу (чи зміщені її окремі частини у бік, загорнуті догори); наявність усіх ґудзиків та інших застібок; пошкодження на одязі, головному уборі і взутті (вид ушкоджень, їх форма, розміри і місце розташування); що знайдено в кишенях і інших місцях одягу, головного убору і взуття.

7. Під час огляду трупа судово-медичний експерт або лікар визначають його приблизний вік (на вигляд); зріст; статуру; колір шкірних покривів; температуру тіла; наявність або відсутність трупних явищ; стан статевих органів і заднього проходу; наявність індивідуальних ознак: татуювань, шрамів, відсутність будь-яких пальців на руках тощо.

8. Виявлені на трупі пошкодження описуються й фотографуються.

Якщо виявлений невпізнаний труп (тобто не знайдено документів, ніким не впізнаний на місці події), то необхідно зафіксувати ознаки зовнішнього вигляду, заповнюється також упізнавальна карта, робляться упізнавальні знімки. У таких випадках для фотозйомки інколи провадиться "туалет" трупа, реставрація.

У деяких випадках виникає необхідність у повторному огляді трупа або повторній судово-медичній експертизі після поховання. Для цього за постановою слідчого, затвердженою прокурором (ч. 2 ст. 192 КПК України), відбувається ексгумація трупа. Труп виймається з місця поховання в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, який підписують усі зазначені особи.

Оглядається в цілому місце поховання, одяг і труп. Ретельність залежить від мети ексгумації. Якщо головне полягає у виявленні певних обставин, ознак зовнішнього характеру, то огляд здійснюється ретельно. У разі проведення надалі судово-медичної експертизи, то огляд може полягати у фіксації загальних відомостей про поховання та труп.

31. Тактика огляду предметів. Огляд предметів проводиться як самостійна слідча дія, коли: 1) вони виявлені в ході обшуку, огляду місця події, місцевості, приміщення, і для їх огляду потрібний тривалий час і спеціальні умови; 2) предмети, що можуть бути визнані речовими доказами, представлені слідчому потерпілим, свідком, підозрюваним або іншими особами. Слідчий проводить їх огляд у своєму кабінеті, забезпечуючи збереження для експертного дослідження.

Огляд починається з аналізу загального вигляду предмету, його стану, призначення. Якщо на предметі можуть бути виявлені мікрооб'єкти, сліди пальців рук, запахові сліди, то огляд починається з їх виявлення і фіксації (за допомогою відповідних спеціалістів та з використанням необхідних науково-технічних засобів). Потім виявляються індивідуальні ознаки предмета, його особливості і дефекти, сліди, що підтверджують зв'язок із злочином, що розслідується, тощо. Всі дані докладно відображаються в протоколі, проводиться фотографування або відеозапис.

32. Тактика огляду документів. Огляд предметів і документів, виявлених під час огляду місця події, проводять в межах загального огляду на місці їх виявлення. Але за необхідності й для більш детального огляду проводять окремий огляд таких об'єктів, про що складають окремий протокол.

У ході огляду вивчають і описують у протоколі: місце виявлення, найменування предмета чи документа, їх призначення, зовнішній вигляд, розміри, матеріал, з якого виготовлені, особливості й дефекти, упакування. Особливу увагу звертають на ознаки, що вказують на зв'язок предмета чи документа з подією, яку розслідують. При необхідності в протоколі можна передавати весь текст документа або лише основний зміст.

Огляд поштово-телеграфної кореспонденції проводять в установах зв'язку, а як понятих запрошують працівників цих установ.

Заборонено вносити під час огляду зміни до зовнішнього вигляду чи тексту документів, робити на них будь-які позначки, виправлення.

Огляд документів проводиться з метою виявлення, аналізу і фіксації ознак, що дозволяють визнати їх речовими доказами або іншими документами, встановлення криміналістично значимих обставин.

Порядок огляду документа передбачає виконання ряду правил. На початковому етапі слідчий отримує загальне уявлення про документ, з'ясовує такі обставини: що являє собою документ, який оглядається; у кого і де він зберігається; зовнішній вигляд документа та його реквізити; походження документа, від кого надійшов адресату. Під час огляду документа - речового доказу слідчий доступними йому засобами вирішує питання про його справжність, вивчаючи зміст і форму документа, матеріал і його окремі частини, підписи, відбитки печаток і штампів тощо.

Якщо документ є письмовим доказом і використовується як засіб встановлення фактів, то при його огляді особливу увагу звертають на ті частини документа, які засвідчують той чи інший факт, або на зміст документа, з якого можна дійти висновку щодо обставин, які цікавлять слідство.

При детальному огляді не можна використовувати такі технічні засоби і методи, які можуть пошкодити документ, знищити сліди злочинця. Оглядають документ при природному або гарному штучному освітленні під різними кутами зору. При огляді застосовуються лупи, світлофільтри, електронно-оптичний перетворювач. Згинати листи можна тільки за старими складками, не можна підкреслювати або обводити окремі місця в тексті, підшивати документи у справу. Пред'являти їх зацікавленим особам слід в поліетиленових пакетах, виймаючи лише у випадках необхідності (або ж використовувати копії).

Якщо документ має посвідчувальний характер, то при його огляді звертають увагу на наявність підпису конкретної посадової особи, номер, дату видачі, відбиток печатки. Зі змісту інших документів стає зрозумілим, яку мету переслідував автор при складанні тексту. На автора вказує наявність в документі відомостей про маловідомі факти, події, їх деталях, про конкретних громадян як учасників цих подій.

При огляді документа в протоколі фіксується: 1) місце, дата і час його виявлення; 2) найменування документа; 3) його зовнішній вигляд, реквізити та особливості; 4) зміст; 5) індивідуальні ознаки документа. Більш детально рекомендації щодо огляду документів викладені у темі 7.