26. Негативні обставини, що можуть бути виявлені під час огляду місця події. Їх криміналістичне значення.

Аналіз обставин події, слідів і речових доказів, визначення їх причинно-наслідкових зв’язків дозволяють виявити так звані негативні обставини, тобто такі, що суперечать уявленням про закономірний розвиток подій. Так, наявність значної кількості ран на трупі та відсутність крові є негативною обставиною, яка свідчить про те, що злочин було вчинено в іншому місці, а труп перенесено.

 Негативні обставини за своїм характером можуть бути поділені на дві групи: 1) пов’язані з відсутністю слідів, які у зв’язку з аналізом обставин мають бути, і 2) пов’язані з наявністю слідів у разі, коли природний перебіг подій не передбачає їх. Так, під час огляду трупа людини, яка заподіяла собі смерть шляхом повішання, на думку експерта, странгуляційна борозна мала посмертний характер. Наявність таких слідів є свідченням того, що настання смерті не є наслідком самогубства. Подібні обставини є негативними і свідчать про інсценування події. Наявність слідів лещат на замку, дужку якого перепиляно за заявою потерпілого під час проникнення у приміщення, також є негативною обставиною — наявність слідів, яких за природним розвитком події не повинно бути. Порушення логіки розвитку подій в першому і другому випадках є показником інсценування події (у першому випадку — відсутність належних слідів, у другому — наявність їх там, де вони не повинні бути). На такі суперечності слід звертати увагу при зіставленні характеру події і тих версій, які виникають у процесі огляду місця події, окремих слідів і речових доказів. До негативних обставин можуть належати й такі, як невиправдано ускладнена картина події, а саме: безліч розкиданих речей, що не зумовлено метою події; надмірне пошкодження тих чи інших предметів обстановки; вивезення значної кількості викраденого майна за час, протягом якого це неможливо зробити.

27. Тактика освідування (слідчого освідування). Одним із способів збирання і перевірки доказів є освідування живих осіб. У ході його провадження можуть бути виявлені різні сліди злочину: плями крові, слини та інших виділень людського організму, залишки пально-мастильних матеріалів, спеціальних барвників, наркотичних або отруйних речовин, волосся, текстильні волокна, залишки ґрунту тощо.

Освідування полягає в огляді і дослідженні слідчим (особою, що провадить дізнання), а в окремих випадках і самостійно судово-медичним експертом чи лікарем тіла живої людини з метою одержання і перевірки доказів.

Порядок провадження освідування регламентований ст. 193 КПК України, яка закріплює, що при необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий виносить про це постанову і проводить освідування. Якщо необхідно провести судово-медичне освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка, то таке освідування за вказівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар.

Таким чином, закон передбачає два види освідування:

1) Слідче освідування - процесуальна дія, що проводиться слідчим (дізнавачем, прокурором);

2) Судово-медичне освідування - проводиться за дорученням слідчого судово-медичним експертом або лікарем (складається довідка).

Необхідно розрізняти ці два види освідування. Так, освідування як слідча дія встановлює наявність ушкоджень, особливих та разючих прикмет, а судово-медичне - ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

Освідування як слідча дія - це огляд тіла живої особи (і одягу), спрямований на виявлення, засвідчення наявності чи відсутності у особи особливих, разючих прикмет або виявлення, фіксацію і вилучення слідів, що мають значення для розкриття і розслідування злочинів.

Підставою для проведення освідування є наявність достатніх даних вважати, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення наявності яких має значення для встановлення істини у справі.

Особливими чи разючими прикметами можуть бути шрами, родимі плями, татуювання, рубці, бородавки, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад віспи, тощо. Слідами злочину на тілі можуть бути тілесні ушкодження, що залишилися після скоєння насильницького злочину, сліди пострілу, плями крові, сліди виділень людського організму (слини, сперми), спеціальні хімічні речовини, залишки наркотичних речовин тощо.

Слідчий не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це зв'язане з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню. Якщо освідування, яке проводить слідчий, вимагає оголення освідуваної особи, слідчий повинен бути тієї ж статі, що і освідувана особа. Якщо слідчий, який розслідує дану справу, має іншу стать, він повинен просити прокурора або начальника слідчого відділу доручити проведення освідування слідчому або працівнику органу дізнання, який має необхідну стать. Не можна доручати проведення такого освідування лікарю, бо, по-перше, тут не потрібні медичні знання, а по-друге, і це головне, таким чином буде порушений принцип публічності і виключної компетенції слідчого на проведення слідчих дій. До участі у проведенні освідування слідчий може при необхідності залучити судово-медичного експерта, лікаря або іншого спеціаліста у сфері медицини, криміналіста, будь-якого іншого спеціаліста. Залучені особи, як і сам слідчий, мають бути однієї статі з освідуваним.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України наявність понятих під час проведення освідування не обов'язкова (поняті залучаються, якщо слідчий визнає необхідним).

Характеризуючи особливості освідування, слід відзначити таке. Освідування є різновидом огляду, специфіка якого визначається особливістю його об'єкта - об'єктом є тіло живої особи. Об'єкт освідування має юридичні гарантії його недоторканності, а саме освідування пов'язане з моральними проблемами, що упираються в неприйняття суспільством можливості огляду тіла особи іншої статі. Освідування пов'язане з вторгненням у права і свободи людини, тому виділено в окрему слідчу дію, а щодо його провадження встановлена спеціальна процесуальна форма. Слід зауважити, що як і при інших слідчих діях, під час освідування не допускаються дії, що принижують честь і гідність особи, яку освідують, або шкідливі для її здоров'я.

Завдання освідування випливають із ст. 193 КПК України:

1) виявлення і посвідчення наявності особливих прикмет (татуювання, родимка тощо);

2) збирання, виявлення, фіксація різноманітних слідів, мікрооб'єктів;

3) фіксація пошкоджень на тілі, одязі;

4) встановлення стану особи (алкогольне, наркотичне сп'яніння).

Ці завдання зумовлюють значення результатів освідування, вказують на причетність особи до скоєного злочину.

Вся робота під час освідування може бути поділена на три етапи.

Підготовчий етап, на якому встановлюється мета, час, місце проведення освідування, техніко-криміналістичні засоби, коло учасників (спеціалісти, поняті тощо). Успішний пошук речових доказів підчас освідування можливий лише на основі знань способу скоєного злочину та закономірностей утворення тих або інших слідів. Тому під час підготовки до освідування необхідно ретельно вивчити і проаналізувати матеріали справи та інші джерела інформації, щоб визначити, які сліди можуть мати місце на тілі та одязі особи, освідування якої будуть проводити, де вони можуть дислокуватися і як їх знайти. Під час освідування необхідно оцінювати, осмислювати всі виявлені ознаки і з урахуванням цього визначати хід подальшого обстеження.

Робочий етап, на якому відбувається безпосереднє вивчення тіла освідуваного, його одягу. Тактика залежить від цілей, місця знаходження предметів. Може освідуватися тільки та частина тіла, предметів, на які вказала допитувана особа. Якщо треба встановити більшу кількість слідів, прикмет на різних частинах тіла, то треба обстежити все тіло і одяг зверху вниз (обстежуються, по-перше, відкриті частини тіла, а по-друге, закриті частини тіла). Кожна річ та предмет уважно оглядаються. При цьому беруться до уваги характер скоєного злочину, контакт підозрюваного та потерпілого.

На заключному етапі про результати освідування слідчий (особа органу дізнання, що самостійно здійснювала освідування за дорученням слідчого) складає протокол, де зазначає час і місце освідування особи, відомості про понятих і спеціаліста, хід і результати освідування, зауваження з приводу проведення цієї слідчої дії. Протокол підписують слідчий, поняті, освідуваний та спеціаліст, якщо він брав участь у проведенні освідування.

Судово-медичне освідування провадиться в тому разі, коли для його виконання потрібні спеціальні знання в галузі медицини: для виявлення і дослідження ушкоджень на тілі, ран, укусів зубів, плям крові, слідів хірургічних операцій, необхідних для вилучення кулі чи іншого знаряддя злочину та надання при цьому медичної допомоги тощо.

Для проведення судово-медичного освідування слідчий передає письмове доручення судово-медичному експерту або лікарю. Вказані спеціалісти самостійно з використанням своїх спеціальних знань, методів і засобів проваджують освідування, виявляють і досліджують всі сліди й обставини, що мають значення для справи, та складають за наслідками проведеної слідчої дії відповідно акт судово-медичного освідування або довідку.