1.Криміналістична (слідча) тактика як складова частина криміналістики: поняття і завдання.

Криміналістична тактика – це самостійний розділ криміналістики про систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування попереднього ( досудового) та судового слідства, які розробляються з метою визначення оптимальної лінії поведінки осіб, реалізуючих доказування, і прийомів провадження слідчих та судових дій, спрямований на збирання й дослідження доказів.

У більш загальному розумінні, тактика – це система засобів, спрямованих на досягнення визначеної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору.

Термін “тактика” у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці. Криміналістичну тактику не можна зводити тільки до тих способів, які приводять до усунення конфліктних взаємозв’язків та протидії.

Слідча ж тактика – це підгалузь криміналістичної тактики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики виконання слідчих дій.

У структурному відношення в тактиці виділяють два розділи (система криміналістичної тактики) :

• Загальні положення (загальна частина),

• Тактика провадження окремих слідчих дій(спеціальна частина).

Завдання криміналістичної тактики наступні :

1) надання допомоги працівникам слідства, дізнання науково-обгрунтованими рекомендаціями щодо організації тп планування розслідування, охоплюючи взаємодію всіх учасників розкриття злочинів з тим, щоб раціонально використовувати наявні сили і засоби;

2) розробка комплексу положень і конкретних тактичних прийомів, що підвищують ефективність процесуальних дій слідчого за умов різноманітних ситуацій;

3) розробка рекомендацій для переборення протидії слідству і суду з боку заїнтересованих осіб, чи тих, хто помиляються;

4) з урахуванням сучасних умов новим завданням є напрацювання комплексу тактичних прийомів і організаційних заходів щодо забезпечення збереження і стійкості вже отриманих доказів та їх джерел(носіїв) у тому числі захист і охорона від різноманітного тиску (загроз життю і здоров’ю) свідків, потерпілих, експертів, часто слідчих та суддів; збереження матеріальних джерел доказів (речових, документів) тощо .Під тактикою у криміналістиці розуміють винятково “слідчу тактику”, тобто тактику виконання слідчих дій. Однак, це не зовсім виправдано, оскільки реально у криміналістиці напрацьовані і використовуються на практиці наукові положення і рекомендації також щодо:

• судової тактики;

• кримінальної тактики;

• пошуково-розшукової тактики.

2 Поняття та класифікація тактичного прийому

Тактичний прийом основним елементом криміналістичної тактики. В юридичній літературі визначення поняття тактичного прийому до цього часу є спірним, та викликає неоднозначне його розуміння тлумачення.

У криміналістиці існують два основних напрями у поглядах на сутність тактичного прийому (О.М. Васильєв - розглядає тактичний прийом як своєрідну наукову рекомендацію, а Р. С. Бєлкін - визначає його як спосіб поведінки).

Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія поведінки особи яка здійснює розслідування в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, як за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів особа, що здійснює розслідування збирає та використовує доказову інформацію.

Тактичні прийоми класифікуються за різними підставами. Зокрема, В.Я. Колдін, враховуючи завдання слідчої діяльності, виділяє такі прийоми:

- пізнавальні - встановлення обставин події розслідуваного злочину;

- управлінські - визначення ефективності взаємодії в ході розслідування злочинів;

- організаційно-технічні - забезпечення оптимальних зовнішніх умов та необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

З метою вирішення тактичних завдань тактичні прийоми поділяються на: а) початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації; б) проміжні, які застосовуються для встановлення доказових фактів або формування висновків, що забезпечують таке встановлення; в) кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування.

Тактичні прийоми доцільно класифікувати за логічними підставами. Такі підстави, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція та дедукція, є науковою основою пізнання злочину, що розслідується.

Дані наукової організації праці та управління, досягнення науки і техніки сприяють постійному вдосконаленню форм і методів слідчої та оперативної роботи.

Тактичні прийоми поділяються на обов'язкові та рекомендаційні.

Обов'язкові визначаються законом, тому їх виконання обов'язкове, і називаються вони не тактичними прийомами, а правилами. Однак з цього питання у криміналістів єдиної думки не склалося. Рекомендаційні прийоми розроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук (логіки, психології, НОП, інформатики тощо). Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи із конкретних ситуацій, що складаються.

1. 5. Тактичний прийом і тактична операція.

Під тактичним прийомом, як правило, розуміють - найбільш рацінальний, найбільш ефективний засіб дії або найбільш раціональну лінію поведінки особи, яка здійснює процесуальні дії (за Бєлкіним).

Але є й інші позиції щодо розуміння т/прийому, зокрема О.М. Васильєв розглядає т/п як своєрідну наукову рекомендацію.

Разом з тим, видається, що правильною є перша позиція, оскільки :

1. Визначення поняття т/прийому як наукової рекомендації містить вказівку на джерело його формування, але не відбиває самої сутності прийому;

2. В етимологічному розумінні “прийом” означає “спосіб здійснення чого небудь”, рекомендація ж –це тільки порада, побажання.

3. Спосіб передбачає практичну реалізацію прийому, тоді як рекомендація існує лише абстрактно.

Т/п виконуватиме свї функції тільки у тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог (принципів):

- законність як принцип застосування т/прийомів полягає в тому, що за своїм характером, змістом і цілеспрямованістю ці прийоми повинні повністю відповідати духу і букві закону.

З урахуванням викладеного, тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, заснований на психологічному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях.

Тактичний прийом виконуватиме свої функції тільки в тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог, до числа яких належать законність, етичність, науковість, вибірковість, пізнавальна цінність.

Недопустимими є тактичні прийоми, засновані на насильстві, погрозах, обмані, використанні аморальних спонукань, культурної відсталості, релігійних упереджень тощо.

Джерелами тактичних прийомів виступають:

1. науки : логіка, психологія, лінгвістика, соціологія, наука управління;

2. відповідні теорії : прогнозу, ігор, систем тощо;

3. результати криміналістичних наукових пошуків;

4. слідча чи судова практика, тощо.

Тактичні прийоми виконують різноманітні функції :

1. Загальні функції (що виходять за рамки ізольованої дії і характерні для низки процесуальних дій - пізнавальна, прогностична, комунікативна функція, регулятивна ф-я .

2. Окремі функції (притаманні внутрішньому змістові окремої процесуальної дії - функція викриття, спонукання, корекції, діагностична, пошукова, усунення протидії, стимулювання обшукуваної до співпраці, одержання від особи пошукової інформації тощо ).

Видається , що заслуговують на увагу такі підстави класифікації т/п :