Рестрикція, неопосередкована hla-структурами

Початкове розпізнавання чужих (алло- або ксеногенних) донорських структур при трансплантації не опосередковується HLA-структурами. Цей феномен пояснюється кількома причинами:

-  реагуванням Т-лімфоцитів реципієнта з чужими HLA-структурами без попередньої презентації цих антигенів в асоціації із своїми HLA-молекулами I класу;

-  аллореактивністю, яка обумовлюється здатністю частини Т-лімфоцитів безпосередньо розпізнавати чужі HLA-структури. Це ті самі Т-клітини, які стимулюються в реакції змішаних культур лімфоцитів. Аллореактивні CD8+ Т-цитотоксичні клітини при цьому стимулюються тими клітинами-мішенями, які несуть на своїй поверхні HLA-структури І класу. Аллореактивні CD4+ Т-хелпери стимулюються клітинами-мішенями, які несуть на своїй поверхні HLA-структури ІІ класу. Усього приблизно 10 % циркулювальних лімфоцитів можуть реагувати з будь-якими антигенами трансплантата без попередньої презентації цих антигенів.

HLA-опосередкована рестрикція

HLA-рестрикція відіграє вирішальну роль в індукції імунної відповіді на трансплантат, що призводить до його відторгнення. Особливо важливу роль відіграє HLA І рестрикція, оскільки в такому випадку немає потреби у кооперації за участю макрофагів і Т-хелперів для забезпечення цитотоксичного впливу.

Існує суттєва різниця між впливом рестрикції, обмеженої HLA І і HLA ІІ типів. Так, виявлення антилімфоцитотоксичних антитіл, спрямованих проти Т-лімфоцитів, свідчить про реакцію на молекули HLA І типу (саме вони розміщені на поверхні Т-лімфоцитів). Але HLA І антигени присутні також на всіх інших клітинах організму, включаючи клітини ендотелію судин трансплантата. Після підсадки трансплантата анти-Т-лімфоцитотоксичні антитіла взаємодіють з цими антигенами, що веде до утворення імунних комплексів з наступною активацією комплементу. Цитотоксична дія комплементу зумовлює активацію гемостазу, розлади мікроциркуляції і кровообігу в трансплантаті.

У випадку наявності антилімфоцитотоксичних антитіл, спрямованих проти В-лімфоцитів, виявляють їх реакцію з HLA ІІ молекулами. Цих антигенів немає на ендотеліоцитах, тобто судини трансплантата не уражаються. Більше того, HLA ІІ антигени представлені не лише на В-лімфоцитах, але і на антигенопрезентуючих клітинах – макрофагах, дендроцитах, остеокластах. При руйнуванні таких клітин загальмовується формування імунної відповіді на трансплантат і збільшується тривалість життя трансплантованого органа чи тканини.

Посттрансплантаційний моніторинг

Особливості посттрансплантаційного моніторингу принципово відрізняються залежно від типу трансплантації. При авто- та ізотрансплантації приживлення трансплантата залежить майже повністю від якості проведеного хірургічного втручання – імунологічний моніторинг у таких випадках зайвий. При алло- чи ксенотрансплантації процес відторгнення наявний завжди – можна контролювати лише його вираження, продовжуючи таким чином тривалість життя трансплантата.

Обов’язковими компонентами посттрансплантаційного моніторингу є контроль ефективності імуносупресивної терапії і прогнозування кризу відторгнення. Криз відторгнення при цьому треба чітко диференціювати з інфекційним ураженням трансплантата, ризик якого зростає на тлі імуносупресії.

Одним з найефективніших критеріїв прогнозу в посттрансплантаційному періоді є співвідношення Т-хелпери/Т-супресори. Цей показник достатньо індивідуальний і в значній мірі генетично детермінований. В нормі він знаходиться у межах 1,5-3,5. При зниженні показника < 1,0 різко зростає ризик розвитку інфекційних ускладнень, а у випадку збільшення > 4 з’являється загроза відторгнення трансплантата або загострення автоімунного захворювання, яке було до трансплантації. Остання причина, як правило, також веде до відторгнення.