
- •Трансплантаційна імунологія
- •Навіть повна ідентичність за антигенами hla не гарантує відсутність відторгнення трансплантанта. Структура мнс і гени сумісності тканин
- •Клінічна трансплантаційна імунологія
- •Антигени груп крові
- •Антигени тканинної сумісності
- •Плід є аллографтом, який не відторгається.
- •Варіанти відповіді організму на трансплантат
- •Розпочинає реакцію відторгнення звичайно міграція донорських антиген презентуючи клітин з трансплантата до регіональних лімфатичних вузлів.
- •Ефективність селекції трансплантата нирки на підставі hla-drb1 генотипування (1) і серотипування (2) в атланті (сша)
- •Типи реакцій відторгнення
- •Особливості хронічного відторгнення трансплантата (тип 3)
- •Рестрикція, неопосередкована hla-структурами
- •Посттрансплантаційний моніторинг
- •Адаптація до аллотрансплантату
- •Імунотерапія у реципієнтів органів
- •Генетика імунної відповіді та імуногенетика
- •Причини захворювання
- •Механізми виникнення і розвитку захворювання (Патогенез)
- •Клінічна картина захворювання (симптоми та синдроми)
- •Діагностика захворювань
- •Лікування захворювання
Особливості хронічного відторгнення трансплантата (тип 3)
Орган |
Облітерувальний ендартертериїт |
Паренхіматозні мішені |
Диференційний діагноз |
Нирки |
Так |
Тубулярний апарат, гломерули |
Інтоксикація цикло-спорином, рецидив гломерулонефриту |
Серце |
Так |
Міокард |
Атеросклероз |
Печінка |
Так |
Синдром зникнення жовчних шляхів |
Рецидив первинного біліарного склерозу або активація вірусу |
Легені |
Так |
Облітерувальний бронхіоліт |
Інфекція |
Кістко-вий мозок |
Рідко |
Шкіра, стравохід, слинні залози, кон’юнктива, бронхіоли, гломерули |
Склеродермія, синдром Шегрена |
Кризи відторгнення характеризуються такими проявами:
1. Загальноклінічні прояви: гарячка (з наростанням температури тіла від субфебрильної до гіпертермічної), анорексія, головні болі, іноді помірне озноблення.
2. Місцеві: прогресуюча недостатність функції трансплантата (наприклад, олігоанурія – при нефротрансплантації), болі в ділянці трансплантата.
3. Лабораторні: лейкоцитоз із еозинофілією і збільшенням ШОЕ, показники недостатності аллографта (наприклад, наростання вмісту креатиніну і сечовини – при нефротрансплантації).
4. Імунологічні: важливими критеріями кризу є зростання співвідношення CD4/CD8, пригнічення функції Т-супресорів і виявлення антитіл до ендотелію. Інформативними можуть бути також інші показники:
активація споживання комплементу;
визначення цитотоксичної дії лімфоцитів на культуру фібробластів, використаних як клітини-мішені. Попередня інкубація лімфоцитів із сироваткою крові реципієнта зумовлює ефект підсилення цитотоксичності. Реакція позитивна у 80-90 % випадків вже за 1-2 тижні до перших клінічних проявів кризу;
посилення реакції бласттрансформації лімфоцитів і реакції змішаних культур лімфоцитів виявляється за 3-4 дні до клінічного підтвердження кризу;
лімфоцитотоксичний тест. Найбільш результативним є визначення антитіл до В-лімфоцитів, яке позитивне у 80 % випадків.
спонтанна стимуляція лімфоцитів. Завдяки простоті та швидкості постановки, реакцію застосовують як експрес-метод для підтвердження кризу відторгнення.
КРИТЕРІЇ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ
КРИЗІВ ВІДТОРГНЕННЯ І СЕПТИЧНИХ СТАНІВ
Ознака |
Кризи відторгнення |
Септичні стани |
Сприяючі фактори |
Неякісна селекція, відсутність моніторингу, перерва у прийомі імунодепресантів або прийом у недостатніх дозах |
Загострення вогнищ хронічної інфекції, передозування імунодепресантів, проживання в екологічно несприятливих регіонах, наявність тяжкої супутньої патології |
Озноблення |
Слабко виражене або відсутнє |
Різко виражене |
Сплено-мегалія |
Рідко |
Завжди |
Позитивна гемо культура |
Відсутня |
Наявна |
Недостатність функції трансплантата |
Первинна, проявляється різко і відразу |
Вторинна, проявляється не відразу, а після інфікування трансплантата |
Тромбози |
Рідко |
Дуже часто |
Лейкоцитарна формула |
Еозинофілія |
Нейтрофільоз |
Зміни в лейкоцитах |
Переважно відсутні |
Токсична зернистість |
Наростання титру антитіл до бактерій-них антигенів |
Відсутнє |
Наявне |
Позитивні імунологічні тести на відторгнення (див. вище) |
Переважна більшість хворих (більше 90 %) |
Практично ніколи |
Ефект після застосування |
Глюкокортикоїдів, цитосатиків |
Антибіотиків, протигрибкових засобів |
Дуже важливою є диференційна діагностика кризів відторгнення з іншими захворюваннями, які часто виявляються у реципієнтів органів, наприклад септичними станами. Небезпека виникнення останніх пояснюється постійним прийомом імунодепресантів, що зумовлює стан постійної керованої імуносупресії. Створюються умови, за яких можливі:
активація наявних персистентних інфекцій (обумовлених вірусами простого герпесу, цитомегалії, Епштейна-Барр тощо);
агресія з боку умовно-патогенної мікрофлори, яка населяє організм реципієнта і проявила патогенність на тлі імуносупресії;
агресія з боку мікроорганізмів, які потрапили в організм донора разом із трансплантатом (неідентифіковані або атипові віруси гепатитів, герпесвіруси, вірус імунодефіциту та ін.).
Спільними ознаками кризів відторгнення і септичних станів є загальні септичні симптоми, функціональна недостатність органів і систем, лейкоцитоз та ін. Лікування цих ускладнень принципово різне, причому помилково вибрана тактика терапії, як правило, завершується трагічно.
Особливу небезпеку складають збудники, які можуть потрапити в організм реципієнта в післяопераційний період – у відділеннях чи палатах інтенсивної терапії. Такі мікроорганізми, крім високої патогенності, часто ще й полірезистентні до найновіших засобів етіотропної терапії (карбапенеми, монобактами, фторхініолони, флюконазоли).