36

Реферат на тему:

Екологічні, економічні та соціальні проблеми Латинської Америки

Зміст

Вступ 3

1. Особливості розвитку і загальна характеристика господарства Латинської Америки 7

1.1. Основні закономірності розвитку економіки Латинської Америки 7

1.2. Розвиток господарства в Латинській Америці 9

2. Досвід і результати економічного розвитку країн Латинської Америки у 90-і роки ХХ ст. 12

2.1. Передумови формування господарства латиноамериканських країн та притаманні їм проблеми 12

2.2. Стабілізаційна стратегія латиноамериканських країн 15

3. Латинська Америка в системі міжнародних світо господарських зв’язків 19

3.1. Зовнішньоекономічні зв'язки країн Латинської Америки 19

3.2. Особливості сучасного економічного розвитку регіону 21

4. Перспективи вирішення екологічних та економіко-соціальних проблем Латинської Америки 22

Висновки 31

Список використаної літератури 33

Додатки 35

Вступ

Актуальність теми дослідження визначається сукупністю глобальних змін, що сталися протягом 90-х років минулого сторіччя. Економічне змагання між провідними державами залишає поза суспільним прогресом більшість країн “третього світу”, лише незначна частина яких володіє необхідним потенціалом для участі в процесі економічної конкуренції і відносно автономного розвитку, примушуючи їх вдаватися до власних засобів захисту своїх інтересів, одним з яких виступає інтеграція.

Країни Латинської Америки і Карибського басейну (ЛАКБ) обрали інтеграцію одним з інструментів покращення свого становища на міжнародній арені і врегулювання внутрішніх суперечностей. Масштабність інтеграційних процесів, що розгорнулися в регіоні, та підтримка з боку США слугували підтвердженням тенденції зростання впливу інтеграційних блоків у міжнародній системі.

Сьогодні Латинська Америка - регіон з багатими людськими і природними ресурсами, значним економічним потенціалом, зростаючою політичною вагою латиноамериканських держав у міжнародних справах, який динамічно розвивається. До того ж регіон претендує на звання одного з великих "центрів сили" у багатополюсному світі. Системна криза продемонструвала вичерпність старих моделі та стратегії розвитку; проведення перетворень стало категоричним імперативом реформістського процесу, що зумовлювало в минулому відсталість Латинської Америки.

Внесок українських науковців у вивчення політичних, економічних та соціальних процесів в Латинській Америці і Карибському басейні, це передовсім, доробки М.Й.Лозюка, Г.Н.Цвєткова, В.П.Кириченко, В.М.Матвієнко, О.В.Кириченко, В.Троненко, Є.Є.Камінського, С.В.Кононенка, О.В.Сушка, Н.М.Веселої, О.В.Бредіхіна та інших. Відзначені дослідження співробітників Інституту Латинської Америки АН РФ, опубліковані у періодичних виданнях інституту, передовсім, у журналі Латинська Америка – В.Вольського, А.Глінкіна, М.Чумакової, В.Давидова, Л.Клочковського, З.Романової, А.Матліної, С.М.Рогова, В.Сударева та інших.

Мета дослідження полягає у визначенні кола економічних, екологічних та соціальних кризових явищ і тенденцій у розвитку Латинської Америки.

Досягнення поставленої мети потребує виконання наступних завдань:

1. виявити ступінь розвитку і надати загальну характеристику господарства Латинської Америки;

2. з’ясувати досвід і результати економічного розвитку країн Латинської Америки у 90-і роки ХХ ст.;

3. дослідити роль Латинської Америки в системі міжнародних світогосподарських зв’язків;

4. реалізувати систематизацію чинників (за характером впливу), які визначають кризові тенденції у економічній, екологічній та соціальній сферах Латинської Америки;

5. охарактеризувати перспективи вирішення екологічних та економіко-соціальних проблем Латинської Америки.

Об’єктом дослідження є політика латиноамериканських держав як складова системи міжнародних відносин.

Предметом дослідження є екологічні, економічні та соціальні проблеми Латинської Америки.

Хронологічні рамки дослідження визначаються періодом існування незалежних держав в латиноамериканському регіоні і охоплюють час від перших проявів інтегрування після 1826 р. до сьогодення.

Методи дослідження. Головним методом був обраний системно-структурний, який передбачає аналіз всієї сукупності політичних, економічних, соціальних, культурних, військових, правових, технічних аспектів життя Латинської Америки як цілісної складно-структурованої системи, характеристики та функціонування якої обумовлюється реаліями глобального середовища, до якого вона вміщена. Допоміжні методи – історичної ретроспективи, компаративного, факторального і контент-аналізу – були використані для: простеження історичного шляху становлення інтеграційних систем в Латинській Америці і виокремлення конкретних прикладів кризовості латиноамериканської економіки упродовж історичної еволюції регіону; .

Також використовувалися методи історичної аналогії, втілені у поєднанні історичного і системного підходів, для розроблення системи суб’єктивно-мотиваційних образів та визначення стереотипів зовніш­ньополітичної поведінки регіональних держав Латинської Америки.

Теоретична та методологічна база дослідження. Недостатнє висвітлення латиноамериканських проблем у вітчизняній науці та використання нового підходу зумовило вивчення широкого кола нових матеріалів і документів. Дослідження спирається на тексти інтеграційних договорів, матеріали конференцій з питань проблем Латинської Америки за участю керівників держав, дипломатів та високопосадовців, на праці співробітників Економічної Комісії ООН для Латинської Америки і Карибського басейну, публікації інтеграційних регіональних і субрегіональних об’єднань, передовсім, Латиноамериканської Економічної Системи, науково-дослідних інститутів – Інституту Інтеграції в Латинській Америці й Карибському басейні та Інституту Латиноамериканської Інтеграції при факультеті Юридичних і Соціальних Наук Національного Університету Ла-Плата (Аргентина) тощо, а також на монографії Л.Дальянегра П., О.Дабене, П.Калверта, Г.Смітт, М.Коттем, М.Медіни та інших. Специфіка поставлених завдань і складність досягнення визначеної мети при багатовимірності явища зумовлюють обрання системно-структурного методу в якості основного для здійснення аналізу.

Практичне значення отриманих результатів полягає, насамперед, у систематизації базових причин екологічних, економічних та соціальних проблем в Латинській Америці та можливості їх врахування при розробці й реалізації інтеграційної стратегії України.

Структура роботи обумовлена метою, завданнями, об’єктом і предметом дослідження, яке, відповідно, складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 34 стор., з яких основний текст становить 30 стор., список використаних джерел складається з 16 найменувань, та додатків у складі допоміжних таблиць зі статистичними даними та схем.

1. Особливості розвитку і загальна характеристика господарства Латинської Америки

1.1. Основні закономірності розвитку економіки Латинської Америки

У спадщину від колоніальних часів Латинська Америка дістала розвинуті дві галузі - плантаційне сільське господарство і гірничодобувну промисловість, які і нині орієнтовані на експорт і залишаються провідними в господарстві. Але структура господарства поступово стає всебічно розвинутою: в гірничодобувній промисловик виділяються експортні комплекси (нафтодобувний, чорної металургії, кольорової металургії), кілька напрямів спеціалізації має агровиробнича сфера, розвивається лісова і рибна промисловість. Все більш міцні позиції на ринках регіону посідають так галузі обробної промисловості, як машинобудування та легка промисловість.

Хоча Латинська Америка вважається однією з найбільш динамічно прогресуючих в економічному відношенні частин "третього світу", розвиток протягом тривалого часу по шляху "залежного капіталізму" деформував економіку, став причиною багатьох соціально-економічних і політичних суперечностей. Подібно до Азії та Африки Латинська Америка посідає залежне, підпорядковане місце у системі міжнародного поділу праці, відповідно до якого вона все ще часто є постачальником продовольчо-сировинних товарів для промислово розвинутих держав, ринком збуту готової продукції останніми, сферою прибуткового розміщення капіталів.

Про це свідчить той факт, що за століття надій і сподівань, сповнених боротьбою за утвердження політичної та економічної незалежності, країнам Латинської Америки не вдалося позбутися таких рис, як загальна відносна відсталість у розвитку продуктивних сил; слабкість науково-технічного потенціалу та глибока залежність від імпорту досягнень НТР; економічна й технологічна залежність; нерівноправність у МПП; втрата капіталів у результаті нееквівалентного обміну, нерівноправної торгівлі, вивозу прибутків і відсотків тощо; перманентне зростаюча фінансова заборгованість та ін. За рівнем розвитку суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, обсягом валового національного продукту на душу населення латиноамериканські країни й досі значно поступаються перед економічно розвинутими країнами.

Країни Латинської Америки - а це 33 суверенні держави та деякі залежні території - характеризуються певною спільною історичною долею, близькістю мов і культури, що не може не впливати на спільність багатьох рис їхнього сучасного соціально-економічного розвитку. І все-таки країни регіону істотно різняться за рівнем економічного розвитку, економічним і технічним потенціалом. Крім того, вони помітно відрізняються одна від одної природничо-географічними умовами, чисельністю населення, особливостями розвитку, що історично складалися, а також особливостями включення в МПП та низкою інших факторів.

Економіка Латинської Америки характеризується нерівномірним розміщенням продуктивних сил, значною строкатістю у рівнях і темпах зростання, величезною концентрацією господарської діяльності в небагатьох промислових центрах. Приблизно третина промислового потенціалу регіону сконцентрована у зонах трьох міст-гігантів: Мехіко, Сан-Паулу, Буенос-Айреса. Ще вищий рівень такої концентрації в окремих країнах: 65% промислової продукції Аргентини виробляється в районі Великого Буенос-Айреса та Росаріо; 80% промислової продукції Бразилії припадає на трикутник Сан-Паулу - Белу-Орізонті - Ріо-де-Жанейро; 75% промислового виробництва Уругваю зосереджено у Монтевідео. Величезні диспропорції існують у розподілі між територіями країн енергопостачання, шосейних доріг і залізниць, засобів зв'язку тощо[11, c. 78-81].