- •Дніпропетровськ 2013 передмова
- •Тема 1. Поняття та загальна характеристика прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в україні
- •1. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина, як інститут права, інститут законодавства, юридична наука та навчальна дисципліна
- •2. Система та джерела прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •3. Значення розвитку науки та вивчення навчального курсу «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні» для підготовки висококваліфікованих юристів
- •Питання до теми №1 для підготовки до семінарського заняття
- •Дайте визначення і розкрийте ознаки прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні.
- •Тема 2. Історія розвитку прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •1. Становлення та розвиток філософської та правової думки про права, свободи та обов'язки людини і громадянина
- •2. Нормативні документи, що закріплювали права, свободи та обов’язки людини в умовах Середньовіччя, Нового часу та XX ст.
- •3. Українські ідеї про права, свободи та обов'язки людини
- •Тема 3. Громадянське суспільство – основа виникнення та існування прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •1. Суспільство і держава: аспекти співвідношення
- •2. Поняття, ознаки та принципи громадянського суспільства
- •3. Власність — основа свободи людини і громадянина в громадянському суспільстві
- •Тема 4. Правова держава — засіб реалізації і забезпечення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •1. Правова держава: ґенеза та сучасні варіанти розуміння
- •2. Принципи правової держави. Принцип верховенства права у правовій державі
- •3. Принцип розподілу влад у правовій державі
- •4. Принцип реальності прав, свобод, обов'язків і законних інтересів людини та громадянина
- •Тема 5. Правовий статус людини і громадянина в національному праві україни
- •1. Поняття та зміст правового статусу людини і громадянина
- •2. Громадянство України як елемент правового статусу
- •3. Правовий статус іноземців і осіб без громадянства
- •4. Правовий статус біженців
- •Тема 6. Закріплення прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в конституції україни
- •1. Поняття і види прав та свобод людини і громадянина
- •2. Конституційна класифікація прав та свобод людини і громадянина
- •3. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні
- •Тема 7. Міжнародний і регіональний механізми реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в україні
- •1. Поняття та структура механізму реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина на міжнародному та регіональному рівнях
- •2. Міжнародний механізм реалізації, прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •3. Регіональний механізм реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •Тема 8. Конституційно-правовий механізм реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в україні
- •1. Поняття та структура конституційно-правового механізму реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •2. Гарантії реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •Тема 9. Конституційно-правові аспекти діяльності судових і правоохоронних органів з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини й громадянина в україні
- •1. Поняття та структура діяльності судових і правоохоронних органів з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •2. Діяльність судових органів України з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •3. Діяльність прокуратури України з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •4. Діяльність Служби безпеки України з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •5. Діяльність органів внутрішніх справ з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •6. Діяльність інших правоохоронних органів (державних і недержавних) з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •Післямова
- •Рекомендована література Базова
- •Допоміжна
- •15. Інформаційні ресурси
Тема 3. Громадянське суспільство – основа виникнення та існування прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
1. Суспільство і держава: аспекти співвідношення
Правова форма взаємовідносин держави і суспільства відбивається у визнанні відносно незалежного існування і функціонування правової держави і громадянського суспільства. Держава загалом не може ототожнюватись із суспільством тому, що у такому випадку і суспільство, і державу необхідно було б характеризувати як режим тоталітаризму. «Тоталітаризм» – термін, введений в науковий обіг німецьким ученим К. Шміттом, який його відстоював і вважав позитивним, ліквідацію будь-якої різниці між державою і суспільством шляхом поглинання першою другого. Проте між державою і суспільством повинна дотримуватись певна дистанція, яка і забезпечує демократію, відповідний рівень свободи суб'єктів громадянського суспільства. Водночас ця межа відносна, а не абсолютна, бо держава за своєю сутністю є необхідною для існування і розвитку громадянського суспільства.
Правильною щодо цього є думка Г. Гегеля, який не вважав державу чимось зовнішнім стосовно громадянського суспільства і пояснював їх взаємозв'язок діалектично. Він вказував, що громадянське суспільство є єдністю різних осіб, які його складають. А якщо це так, то зрозуміло, що вони мають власні, інколи навіть протилежні інтереси, для узгодження яких і необхідна держава, яка є організацією загального зв'язку кожного з кожним. Таким чином, виокремлюючи об'єктивний характер походження і необхідність держави для формування і розвитку громадянського суспільства, Г. Гегель водночас помилявся, стверджуючи, що держава - це абсолютна мета його існування.
Приблизно аналогічної позиції дотримувався М. Бердяев, коли стверджував, що держава у суспільстві є об'єктивно необхідною, але в такому вигляді вона існує до певних меж. Держава, на його думку, це об'єктивна, природна і історична реальність, яка не може бути ні створена, ні зламана через людське свавілля. Якщо держава повністю узурпує суспільство, то це означатиме, що вона знищує людину, як вільну особистість.
Виходячи з цього, можна стверджувати, що у співвідношенні суспільства і держави можна виокремлювати різні етапи, які відрізняються між собою притаманними їм формами, принципами, методами, механізмами і т. ін., але усі вони врешті-решт демонструють ту роль і місце, які посідала держава в громадянському суспільстві. Ця роль і місце суттєво змінювалися з плином часу і дійшли тієї межі, коли в системі суспільних зв'язків домінуючим є їхній зв'язок, що ґрунтується на принципах саморегуляції і самоуправління, за якими має перебудовуватись і формуватись державність. Але остання у різних формах і з неодноманітним ступенем владності буде необхідна на весь найближчий період розвитку людства. Доказом цього стосовно громадянського суспільства і правової держави є те, що зі збільшенням інститутів громадянського суспільства, а саме політичних партій, рухів, громадських об'єднань тощо, діяльність держави, її регулятивна роль від цього не втратить своєї актуальності, хоча форми, методи, обсяг регулювання можуть змінюватись.
Актуальність і необхідність державного регулювання в межах громадянського суспільства пояснюється тим, що певні сфери життєдіяльності останнього просто не можуть обійтись без цього. Це, наприклад, проблема забезпечення реальності прав, свобод, обов'язків і законних інтересів людини і громадянина, економічного розвитку, освоєння космосу, національної безпеки тощо.
Проблема формування громадянського суспільства не може вирішуватись вольовими, а тим більше авторитарно-владними методами, оскільки у становленні громадянського суспільства, зокрема в Україні, вирішальну роль повинен відіграти не суб'єктивний фактор, а об'єктивний, природно-історичний процес розвитку суспільства, де люди відіграють найважливішу роль, як головна виробнича сила суспільства, основний суб'єкт створення матеріальних і духовних цінностей. Саме сучасним поколінням людей довелося сформувати громадянське суспільство, тобто відштовхуючись від уже досягнутого у народному господарстві, освіті, культурі і т. ін., збільшуючи багатства українського суспільства, забезпечити його еволюційний прогрес. Отже, надалі необхідно чітко визначитись хоча б із загальною концепцією діяльності у цьому напрямі з урахуванням не тільки теоретично-наукових ідей, світового досвіду його побудови, але, що особливо актуально, з розумінням реалій нашого сьогодення.
Закономірності соціальної психології вимагають також не допустити песимізму, людського відчаю щодо можливості формування громадянського суспільства. Історія розвитку людства знає надзвичайно багато позитивних і негативних прикладів, що звеличували або принижували силу духу людини і тим самим вирішували долю народів: були пригнічені і темні натовпи, що полювали і спалювали відьом, але їй відомі і горді та незалежні афіняни і римські громадяни, а серед останніх був Калігула, але був і Муцій Сцевола, який на знак непокори спалив власну руку на очах у парфянського царя. Очевидно, що українському народові слід за приклад обирати останнього, тому, що без цього важко чекати успіху у цій надзвичайно важливій справі.;