Післямова

Підбиваючи загальні підсумки, зазначимо, що проблема прав, свобод та обов'язків людини і громадянина надзвичайно багатопланова та змістовна. Цим зумовлюється той факт, що у даній навчальній дисципліні не висвітлені, та й не могли бути розглянутими усі питання цієї тематики. А тому вчені, які займаються проблемами прав людини прагнули охопити найбільш загальні та важливі теми, гострі та дискусійні проблеми, наявні недоліки в розробці теорії та практики прав людини, в законодавстві про права, свободи та обов'язки та окремих напрямах їх реалізації. Насамперед, йшлося про конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Окремі приклади фахівцями у сфері прав людини наводилися з Конституції України та деяких кодексів і законів.

Вчені-конституціоналісти, які займаються проблемами прав людини дійшли висновків, сутність яких у твердженнях, що історію розвитку прав, свобод та обов'язків людини і громадянина слід розглядати, як комплекс соціально-культурних, світоглядних, філософських та правових передумов їх формування і розвитку, нормативного закріплення, зокрема, український практичний досвід. Основу розвитку і сучасного функціонування прав, свобод та обов'язків людини і громадянина становить громадянське суспільство, яке є середовищем їх формування, а засобом їх реалізації та захисту є правова держава.

У національному праві правовий статус людини і громадя­нина характеризується широким змістом, в основі якого є закріплення прав, свобод та обов'язків громадян України, іноземців, осіб без громадянства, біженців та інших осіб, що теж знайшло своє відображення в підручнику.

Фахівці, які займаються проблемами прав людини вважають, що слід комплексно розглядати механізм реалізації і захисту прав, свобод та обов'язків зокрема в нього, насамперед, гарантії їх забезпечення, юридичні елементи механіз­му та процес практичного втілення можливостей у дійсність.

На думку вчених-конституціоналістів, суб'єктами забезпечення реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина є судові і правоохоронні органи. А тому в даному навчальному курсі розглянута діяльність таких правоохоронних органів, як прокуратура, СБУ, внутрішніх справ, митних, охорони державного кордону, податкової служби, виконання покарань, контрольно-ревізійних, серед недержавних - адвокатури.

У даній навчальній дисципліні вносяться практичні пропозиції щодо удоско­налення законодавства і практики його реалізації в Україні.

Рекомендована література Базова

1. Азаров А.Я. Права человека. Новое знание. – М.: Знание, 1995. – 285 с.

2. Антонович М.І. Україна в міжнародній системі захисту прав людини / М. І. Антонович. – К.: КМ Academia, 2000. – 262 с.

3. Беліцер Н. Кримські татари (проблеми корінного народу) // Права людини в Україні (щорічник 1994). – Київ: Українська правнича фундація, 1996. – 331 с.

4. Білоус А.О. Політичні об’єднання України. – К.: Україна, 1993. – 108 с.

5. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личносты в социалитсическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.

6. Воеводин Л.Д. Конституционные обязанности советских граждан. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 300 с.

7. Головістікова А.Н. Права человека: учебник / А.Н. Головистикова, Л.Ю. Грудцына. – М.: Эксмо, 2006. – 448 с. – (Российское юридическое образование).

8. Григорян Л.А. неприкосновенность личности, жилища, тайна переписки и телефонных переговоров. – М.: Юрид. дит., 1980. – 125 с.

9. Гулиев В.Е., Рудинский Ф.М. Социалистическая демократия и личные права. – М.: Юрид. лит., 1984. – 190 с.

10. Захист законних прав і інтересів людини (Нормативна база. Приктика судів: Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини) / Укладач Цицора Т.Р., за редакцією Бринцева В.Д. – Харків, 2002. – 334 с.