ТЕМА 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ КОНСАЛТИНГОВИМИ ФІРМАМИ

2.1. Зовнішні та внутрішні консультанти

Сучасний стан ринку консультаційних послуг підтверджує

життєздатність та перспективність інституту незалежного консу-

льтування. Консалтингові фірми, які просувають на ринок свої

послуги, проголошують свою об’єктивність та незалежність під

час вирішення завдань клієнта. Такий вид консультування є зов-

нішнім, оскільки консультанти працюють з клієнтом на основі їх

тимчасового залучення до організації на період надання консуль-

таційної послуги. У цьому випадку консультанти не є співробіт-

никами компанії клієнта та не підпорядковані її керівництву.

Поряд із використанням зовнішнього консультування провідні

корпорації та й невеликі підприємства створюють внутрішні кон-

сультаційні підрозділи, які покликані надавати консультаційну до-

помогу власній організації. Вони виконують функції, які раніше

виконували консультанти, запрошені з професійних консалтинго-

вих фірм. Працю консультантів внутрішніх підрозділів характери-

зує поняття «незалежна практика», що припускає можливість ви-

користання досвіду та компетенції консультантів під час надання

об’єктивних управлінських порад. Створення та розвиток внутрі-

шнього консультування у межах корпорації свідчить про визнання

доцільності консультаційного підходу, його технічних та методо-

логічних переваг. Доступність, знання корпоративної культури,

гарантія конфіденційності, а також володіння інформацією щодо

глибинних причин виникнення проблем дозволяє вважати внутрі-

шніх консультантів основним джерелом професійних рекоменда-

цій. Окрім того, перевагою внутрішнього консультування є його

вартість, яка зазвичай нижча від вартості послуг зовнішнього про-

фесіонала. Безумовно зберегти об’єктивність та незалежність вну-

трішніх консультантів в умовах адміністративної підпорядковано-

сті керівництву клієнта досить складно, тому створення і

функціонування такого підрозділу буде більш доцільним при од-

ночасному використанні зовнішньої консультаційної допомоги.

Таким чином, у практиці консультування є два види консуль- тантів: внутрішні та зовнішні (рис. 2.1).

Внутрішні

КОНСУЛЬТАНТИ

Зовнішні

є штатними співробітниками організації

^ _{внутрішні підрозділи}

крупних корпорацій

_{консультування}

^ _{центральний апарат}

_{управління}

^ _{керівники та менеджери}

підрозділів

не є штатними співробітниками організації

_{ окремі консультанти}

^ _{консалтингові фірми}

крупні багатофункціональні

аудиторсько-бухгалтерські

дрібні консалтингові фірми

вузькоспеціалізовані

Рис. 2.1. Відміни зовнішніх та внутрішніх консультантів

Вибір виду консультування залежить від масштабу та причин виникнення проблеми клієнта, а також від усвідомлення керівни- цтвом компанії недоліків і переваг зовнішнього і внутрішнього консультування (рис. 2.2). Однак деякі проблеми вимагають по- єднання зусиль зовнішніх і внутрішніх консультантів, що дозво- ляє перекрити слабкі сторони одних сильними сторонами інших.

Незалежний погляд на проблему

Об'єктивність, принциповість

та новизна рекомендацій Можливість використання минулого досвіду вирішення аналогічних проблем

Знання внутрішніх проблем

організації та причин їх виникнення

Доступність інформації Відсутність відчуженого відношення персоналу організації до роботи консультанта

Зовнішні

консультанти

Внутрішні

консультанти

Короткочасність консульта-

ційної допомоги

Необхідність вивчення усієї роботи організації для вирішення окремих проблем Наявність недовіри та відкритого опіру персоналу організації роботі консультанта

Труднощі у збереженні незалежності та об'єктивності Відсутність досвіду вирішен- ня аналогічних проблем у

інших компаніях

Традиційне або дещо звужене

сприйняття проблем організації

Рис. 2.2. Недоліки та переваги зовнішніх та внутрішніх консультантів

Окремими консультантами можуть бути:

 досвідчені практики-спеціалісти з інших організацій;

 робітники організацій, вищих за рангом;

 робітники спеціалізованих організацій (проектних, науково- дослідницьких, викладачі вузів).

До переваг окремих зовнішніх консультантів слід віднести їх високо індивідуалізований і гнучкий підхід (що досить важко за-

стосовувати більш великим консультаційним фірмам), а також доволі низьку вартість послуг у порівнянні з консультаційними

фірмами.

Однак окремі консультанти практично ніколи не вирішують

складних завдань, які потребують значних досліджень; не мо-

жуть запропонувати клієнту комплексного обслуговування, ос-

кільки серед них рідко зустрічаються спеціалісти-універсали.

Консультативні фірми за розміром та асортиментом послуг

поділяють на:

 великі багатофункціональні, як правило, транснаціональні

консалтингові фірми чисельністю від 100 до 1000 чоловік. Вони

працюють із клієнтами широкого спектра і вирішують проблеми

будь-якої складності з повним набором управлінських послуг;

 аудиторсько-бухгалтерські фірми, які, як правило, не обме-

жуються чисто аудиторськими і бухгалтерськими видами робіт та

пропонують послуги у сфері поведінкових ситуацій, управління

кадрами і професійною підготовкою;

 дрібні консалтингові фірми, що спеціалізуються в одній або

кількох галузях промисловості або сферах послуг. Найчастіше

вони займаються загальним управлінським консультуванням дрі-

бних і середніх фірм;

 консультаційні фірми, що спеціалізуються на інженерно-

технічних послугах. Їх співробітниками є спеціалісти в галузі те-

лекомунікацій, програмного забезпечення, економетрії.