Уривок із “Хроніки” Яна Длугоша про захоплення Львова польським королем Казимиром ііі (після 2 квітня 1340 р.)

Коли король Польщі Казимир довідався про нього [смерть князя Юрія Тройденовича], він нашвидкоруч зібрав із своїх придворних, і панів військо [і] після великодного тижня поспішно напав на Русь і обложив місто Львів. Деякий час мешканці Львова витримували облогу, але пізніше, придушені голодом, разом з руськими боярами, що обороняли Високий і Низький замки і саме місто, вислали до короля [парламентарів] з повідомленням, що готові йому скоритися, коли король твердо пообіцяє, що не заборонятиме їхньої віри та обрядів. А коли король погодився на такі умови (бо знав, що якби не пристав на це, русини завзято витримували б облогу і боронилися б до останнього), відкрили брами і впустили короля зі всім військом; а віддавши обидва замки, урочисто присягли йому на вірність і послух. Король, зайнявши замки і місто Львів, знайшов там численні і дуже дорогі скарби, що лишилися по давніх князях Русі – золото, срібло, перли, дорогоцінні каміння і клейноди, серед яких було два золоті хрести з великими частками дерева господнього хреста, дві корони величезної вартості, оздоблені дорогими каміннями і перлами, а також мантію і розкішний трон, всі в золоті і каміннях, – і забрав до своєї скарбниці. Потім підступив під Володимир і як замок, так і місто, а з ними і всю Волинську землю загарбав. Нарешті львівський і володимирський замки, на той час дерев’яні, для охорони й оборони яких треба було значну кількість людей і зброї, спалив, щоб після його відходу ніхто не наважився повстати; у столиці львівської землі посадив свого старосту і лишив частину лицарів, щоб народ, який щойно склав присягу, принаймні страхом у вірності тримали. Сам, збагачений величезними жертвами і дарами русинів, переможно і без перешкод вертав до Польщі, поспішаючи з натхненням, щоб у Кракові скласти здобуті скарби, і ще більшою могутністю засяяв.

Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 12-13.

Лист “правителя або старости Руської землі” Дмитра Детька до магістрату і купців м. Торуня із запрошенням приїжджати з товарами у Львів, як це мало місце під час влади попередніх князів (лютий-червень 1341 р.)

Славним мужам і гідним віри намісникам, радникам, купцям усієї громади в Торуні – Дмитро Детько, правитель, або староста Руської землі [бажає] постійного здоров’я в богові.

Пам’ятаючи велику таємницю цього святого вислову: “блаженні, хто перебуває в мирі, бо їм належатиме земля”, ми усунули суперечку, посіяну з намови диявола між польським королем Казимиром і нами, й, натхненні животворним духом, подолавши спокусника людського роду, уклали союз згоди. Тому бажаємо, щоб усі, хто хоче їхати в Руську землю, знали, що згідно з правами наших попередників [кожен], нікого не лякаючись, може безпечно приїздити з товарами до Львова. А тим, хто вирішив приїхати сюди на стале перебування, уступаємо і даруємо вільну спадщину і ці лише мали б сплачувати річний податок, як то було раніше, а також повинні зважати на інші права. А шкоди, заподіяні львів’янами після смерті нашого володаря⁷, блаженної пам’яті руського князя, беремо цим листом, як й іншими, на себе.

А на підтвердження обіцяного та на підсилення довір’я до нас, ми веліли скріпити цю сторінку нашою печаткою.

Дано у Львові, цього року.

Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 13.

Лист папи римського Бенедикта ХІІ краківському римо-католицькому єпископу з дорученням звільнити польського короля Казимира ІІІ від присяги шанувати права і звичаї населення Галицько-Волинського князівства (29 квітня 1341 р.)

Надзвичайна відданість апостольській столиці, що її проявив найдорожчий син во Христі славний король Польщі Казимир, заслуговує того, щоб і ми були прихильні і ласкаві до нього і до всього, що стосується спасіння його душі. З поданого до нас прохання цього короля ми недавно довідались, що, коли схизматицький народ русинів за допомогою отрути вбив Болеслава, князя Русі, сина віруючих батьків і двоюрідного родича згаданого короля, а також деяких інших християн, які були слухняними цьому князеві за його життя, тоді король, вражений цим злочином, і прагнучи помститися за кривду заподіяну християнській вірі, напав своїм військом на Руську землю, щоб завоювати цей народ, який і йому самому завдав багато шкоди...

Староста⁸ цього народу звернувся до татарського хана Узбека, що йому, як стало відомо, цей народ давав данину, і добився, щоб той послав дуже велике татарське військо для завоювання і знищення Польського королівства. Зважаючи на те, що він не отримав би від навколишніх католицьких монархів необхідної допомоги, якщо б навіть просив її, враховуючи наслідки цього і знаючи про готовність старости і згаданого народу виконати його доручення, король уклав договір з цим старостою і народом, які засвідчили йому послуги і підданство. За цим договором король під присягою обіцяв, що збереже за старостою і народом всі їх обряди, права і звичаї. Проте король висловлює сумнів, чи діятиме він цим самим згідно з волею бога. Тому він просив, щоб ми ласкаво звільнили його від цієї присяги.

Дбаючи про спасіння душі згаданого короля і маючи до тебе особливе довір’я в бозі, ми доручаємо апостольською грамотою, щоб ти нашою владою звільнив короля від присяги дотримуватися хибного договору, призначивши йому відповідну спасенну покуту.

Дано в Авіньйоні третього дня червневих календ у третій рік нашого понтифікату.

Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 14.