Уривок з Галицько-Волинського літопису про походи золотоординських військ, перебування їх на Львівській землі і облогу Львова (1287 р.)

Телебуга⁵ хотів іти на Краків, але не дійшовши до нього повернув назад у Торжку. Бо прийшла звістка до нього, що Ногай⁶ випередив його в поході на Краків. А про те була між ними велика незгода і, так й не зустрівшись з Ногаєм, пішов назад, на землю Льва, на місто Львів. І стояли у Львовій землі 2 тижні, харчуючись і не воюючи. І не давали з міста вийти за харчем. Хто ж виїхав з міста, одних убивали, інших брали у неволю, а деяких, пограбувавши, відпускали нагих, а ті від морозу помирали, бо була зима люта вельми... А по відході Телебуги і Ногая князь Лев полічив, скільки загинуло у його землі людей, скільки попало в неволю, скільки було вбито і скільки волею божею померло – [всього] дванадцять з половиною тисяч.

Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 11.

Лист галицько-волинського князя Юрія-Болеслава Тройденовича із Львова до великого магістра Тевтонського ордену Людера про намір зберігати з ним мирні відносини (11 лютого 1334 р.)

Всім, що вірно вшановують знамено Христа, що читатимуть або оглядатимуть дані сторінки, Юрій, з дару бога уроджений князь і володар Русі [шле] вітання і [бажає] радості у Христі та приємності в досягненні жаданих насолод.

Прагнемо довести рядом документів до відома вашій світлості і всім загально, що з уваги на численні обгрунтовані і законні причини, а також [з огляду] на добро, що є незаперечним, відповідним та належним [всій] державі, ми та блаженної пам’яті наші найдорожчі попередники, а саме Роман, Данило, Лев, Юрій та Андрій разом із найсвітлішими знатними панами, колись генеральними магістрами Пруссії, починаючи з минулих часів від пана генерального магістра і його наступників аж до часів славетного знатного пана з Браунтвейга, нині правлячого генерального магістра Прусської землі, і з їх землями, людьми та жителями звикли укладати та скріплювати союз постійного, усякого можливого миру та згоди, що видно як з документів цих же наших попередників, так і наших, складених у справі осягнення і дотримування згаданих угод. Бажаємо й ми такого союзу та згоди з преподобним паном Людером, славним вельможею з Браунтвейга, генеральним магістром Пруссії та його співнаставниками, його землями, його як знатними, так і простими людьми та жителями [з одного боку] та нашими боярами, а також військовими – Ходором, єпископом Галицьким, Дмитром Детьком, Хотьком, суддею нашого двору, Юрієм Лисим, Михайлом Єлезаровичем, Олександром Молдайовичем, Бориском Кракулою та нашими землями і людьми [з другого], без будь-якого прихованого підступу зберігати непорушно [союз та згоду] на вічні часи. Ми ж, щоб закрити рот наклепникам та брехунам і тим, що несправедливо шкодять умовам згаданого союзу, вважаємо за гідне, дбаючи про правду, відновити [нашу угоду] даним документом, щоб, набувши нового виразу та вигляду, вона втішалась більшою силою й обгрунтованістю.

На засвідчення цього всього ми веліли скріпити дані сторінки підвішенням нашої та наших бояр або військових печаток.

Дано і звершено у Львові, в найближчу п’ятницю перед першою неділею великого посту, року від втілення бога 1334.

Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 11-12.