Іі. Тестові контрольні роботи.

ТЕСТОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1.

1. Вид соціологічного дослідження, що дозволяє сформувати відносно цілісне уявлення про досліджуване соціальне явище чи процес, його структурні елементи – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

2. Вид соціологічного дослідження, що вирішує дуже обмежені за своїм змістом завдання і охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності та ґрунтується на стислому та спрощеному інструментарії – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

3. Вид соціологічного дослідження, що ставить за мету найбільш поглиблене вивчення соціологічних явищ, коли потрібно описати не тільки структуру, а і дізнатися, що визначає його основні кількісні та якісні параметри – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

4. Вид соціологічного дослідження, що засноване на єдиному інструментарії та єдиній програмі і проводиться декілька разів послідовно через визначені проміжки часу – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

5. Вид соціологічного дослідження, що подає інформацію про стан і кількісні характеристики будь-якого соціального явища чи процесу в момент його вивчення – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

6. Вид соціологічного дослідження, що передбачає кількаразове вивчення тих самих об’єктів через задані інтервали часу – це дослідження:

А) панельне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

7. Якщо соціологічне дослідження подає статичну інформацію про об’єкт, але не дає відповіді на питання про тенденції його зміни у часовому просторі, то таке дослідження є:

А) аналітичним;

Б) розвідувальним;

В) описовим;

Г) крапковим;

Д) повторним.

8. Якщо соціологічне дослідження використовується для попереднього обстеження соціального об’єкта, явища або процесу, то таке дослідження є:

А) аналітичним;

Б) розвідувальним;

В) описовим;

Г) крапковим;

Д) повторним.

9. Якщо соціологічне дослідження проводиться на основі повної і докладно розробленої програми, а також на базі методично апробованого інструментарію, то таке дослідження є:

А) аналітичним;

Б) розвідувальним;

В) описовим;

Г) крапковим;

Д) повторним.

10. Якщо одним із різновидів соціологічного дослідження є соціологічний експеримент, то таке дослідження є:

А) аналітичним;

Б) розвідувальним;

В) описовим;

Г) крапковим;

Д) повторним.

11. Збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації, отриманої у результаті проведення соціологічних та інших емпіричних досліджень – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) управлінська;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

12. Підготовка та обґрунтування короткострокових, середньострокових та довгострокових прогнозів досліджуваних об’єктів – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) управлінська;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

13. Розробка і створення, на основі соціологічних знань, ефективних моделей управління різноманітними соціальними системами та інститутами, соціальними процесами і об’єктами – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) управлінська;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

14. Розробка цілей соціального розвитку, формування соціальних ідеалів і цінностей, програм науково-технічного й соціокультурного розвитку суспільства – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) управлінська;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

15. Об’єктивна участь соціології в духовному житті суспільства, вироблення перспектив його розвитку, поширення наукової ідеології серед населення – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) ідеологічна;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

16. Вивчення закономірностей соціального розвитку, тенденцій зміни різних соціальних явищ і процесів – це така функція соціології, як:

А) пізнавальна;

Б) практична;

В) теоретична;

Г) описова.

17. Участь соціології у розробці практичних рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності управління різними соціальними процесами та суспільством в цілому – це така функція соціології, як:

А) пізнавальна;

Б) практична;

В) теоретична;

Г) описова.

18. Концентрація, пояснення, поповнення та збагачення наявного соціологічного знання, а також розробка категорій, законів і методів науки на основі дослідження соціальної дійсності – це така функція соціології, як:

А) пізнавальна;

Б) практична;

В) теоретична;

Г) описова.

19. Систематизація, опис, нагромадження одержаного дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних розвідок, різного роду наукових звітів, статей, книг – це така функція соціології, як:

А) пізнавальна;

Б) практична;

В) теоретична;

Г) описова.

20. Закони соціології, що виявляються протягом усієї історії розвитку людства, діють в усіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) часткові;

В) специфічні;

Г) загальні.

21. Закони соціології, дія яких обмежена однією чи декількома суспільними системами – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) часткові;

В) специфічні;

Г) загальні.

22. Закони соціології, що діють протягом часу існування якої-небудь суспільної системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери у їхньому взаємозв’язку із суспільством – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) часткові;

В) специфічні;

Г) загальні.

23. Закони соціології, що визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують твердий, однозначний зв’язок між послідовністю соціальних подій у конкретних соціальних умовах – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

24. Закони соціології, що відбивають основні напрямки змін, їхні тенденції при збереженні стабільності даного соціального цілого явища – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

25. Закони соціології, які характеризують переходи від одного етапу або стану соціального об’єкта, явища чи процесу до іншого етапу або стану – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

26. Закони соціології, які виражають зв’язки і взаємодії елементів соціального явища, процесу, цілісного соціального організму, а також спосіб їх взаємного існування у визначеній якості, соціальному просторі і часі – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

27. На причинні і функціональні закони поділяються такі соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

28. Спосіб збирання даних у соціологічних дослідженнях, який передбачає отримання та використання інформації, зафіксованої у рукописних або друкованих текстах, на магнітних стрічках, кіноплівках та інших носіях інформації – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) соціологічне опитування;

Б) соціологічне спостереження;

В) соціологічний аналіз документів;

Г) соціологічний експеримент.

29. Цілісне сприйняття явищ об’єктивної дійсності, у процесі якого одержують знання щодо зовнішніх сторін, властивостей та відносин об’єктів, що вивчаються – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) соціологічне опитування;

Б) соціологічне спостереження;

В) соціологічний аналіз документів;

Г) соціологічний експеримент.

30. Одержання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на усному або письмовому зверненні до людей за допомогою анкети – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) соціологічне опитування;

Б) соціологічне спостереження;

В) соціологічний аналіз документів;

Г) соціологічний експеримент.

31. Спосіб отримання соціологічної інформації, що проводиться у спеціально створених і контрольованих умовах, які дозволяють щоразу поновлювати хід явища при повторенні умов – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) опитування;

Б) спостереження;

В) соціомертія;

Г) експеримент.

32. Вивчення структури і динаміки неформальних взаємовідносин між індивідами в межах структури соціальної групи – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) опитування;

Б) спостереження;

В) соціомертія;

Г) експеримент.

33. Найважливіша категорія, спосіб буття людства, що історично розвивається, сукупність зв'язків і відносин між людьми, що складаються на основі їхньої спільної діяль­ності і культури:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна спільнота;

Г) глобальне суспільство.

34. Реально існуюча й емпірично фіксована су­купність індивідів, що відрізняється відносною цілісністю і виступає само­стійним суб'єктом історичної і соціальної дії і поведінки:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна спільнота;

Г) глобальне суспільство.

35. Велика група людей, що розрізняється за місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їхнім став­ленням до засобів виробництва, за їхньою роллю в суспільній організації праці, тобто за способом одержання і розмірам тієї частки суспільного багатства, якою вони володіють:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна спільнота;

Г) глобальне суспільство.

36. Соціальне утворення, об'єднане внутрішнім зв'яз­ком, почуттям належності, що має орієнтовно окреслений принцип відок­ремлення, який знаходить своє вираження в тому, що в основу взаємодії між членами шару покладається висота суспільного становища:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна спільнота;

Г) глобальне суспільство.

37. Відносно стійка сукупність людей, об'єднаних загальними інтересами, цінностями, нормами свідомості і поведінки, що складається в конкретно-історичних умовах певного етапу розвитку сус­пільства:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна група;

Г) особистість.

38. Стійка система соціально значущих рис, що ха­рактеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства чи спільноти, включеного в систему соціальних відносин шляхом предметної діяльності і спілкування:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна група;

Г) особистість.

39. Визначене, структурно впорядковане цілісне утворення, основними елементами якого є люди, норми, зв'язки і від­носини:

А) соціальна система;

Б) соціальний інститут;

В) соціальна організація;

Г) соціальний контроль.

40. Історично сформована, стійка форма закріплення й органі­зації відносин між людьми у специфічних видах діяльності:

А) соціальна система;

Б) соціальний інститут;

В) соціальна організація;

Г) соціальний контроль.

41. Складна, взаємозалежна система соціаль­них позицій і ролей, виконуваних індивідами, об'єднаними для реаліза­ції визначених загальних цілей організованим способом:

А) соціальна система;

Б) соціальний інститут;

В) соціальна організація;

Г) соціальний контроль.

42. Механізм саморегуляції в соціальних сис­темах, здійснюваний за допомогою нормативного регулювання поведінки людей з метою забезпе­чення соціального порядку:

А) соціальна система;

Б) соціальний інститут;

В) соціальна організація;

Г) соціальний контроль.

43. Визначена система вчинків, засобів і методів, за допомогою яких особа чи група має намір змінити поведінку, установки або думки інших осіб чи груп:

А) соціальні дії;

Б) соціальні відносини;

В) соціальна сфера;

Г) соціальна залежність.

44. Вид суспільних відносин між будь-якими соціальними спіль­нотами:

А) соціальні дії;

Б) соціальні відносини;

В) соціальна сфера;

Г) соціальна залежність.

45. Галузь відносин між групами, що посідають різ­не соціально-економічне положення в суспільстві, у першу чергу розрізня­ються роллю в суспільній організації праці, відношенням до засобів вироб­ництва, джерелами і розмірами одержуваної частки суспільного багатства:

А) соціальні дії;

Б) соціальні відносини;

В) соціальна сфера;

Г) соціальна залежність.

46. Визначений елемент соціальних відносин, що виникає між людьми, які живуть в одному суспільстві, і випливає зі свідомих впливів одне на одного членів суспільства:

А) соціальні дії;

Б) соціальні відносини;

В) соціальна сфера;

Г) соціальна залежність.

47. Організована система відносин, інститутів і засобів соціального контролю, що єднає індивідів, підгрупи й інші основні елементи у функціональне ціле, здатне до самозбереження і розвитку:

А) соціальні дії;

Б) соціальний зв’язок;

В) соціальна сфера;

Г) соціальний факт.

48. Фіксована одинична суспільно значуща подія соціальної реальності, вихідний момент соціологічного й інших видів соціального аналізу:

А) соціальні дії;

Б) соціальний зв’язок;

В) соціальна сфера;

Г) соціальний факт.

49. Обгрунтоване конструювання соці­ального об'єкта як стану, так і процесу, що відповідає заданим вимогам і наміченого до побудови в близькому або віддаленому майбутньому:

А) соціальна технологія;

Б) соціальне планування;

В) соціальне прогнозування;

Г) соціальне проектування.

50. Одна з форм конкретизації наукового передбачення, доведення гіпотез до втілення в теоретичні й імітаційні моделі, тобто випереджального проектування і конструювання соціаль­них об'єктів:

А) соціальна технологія;

Б) соціальне планування;

В) соціальне прогнозування;

Г) соціальне проектування.

51. Система розробки планів економічного і соціального розвитку на всіх рівнях організації суспільства:

А) соціальна технологія;

Б) соціальне планування;

В) соціальне прогнозування;

Г) соціальне проектування.

52. Сукупність прийомів, методів і впливів, що застосовуються для досягнення поставлених цілей у процесі соціаль­ного планування і розвитку, вирішення різного роду соціальних проблем:

А) соціальна технологія;

Б) соціальне планування;

В) соціальне прогнозування;

Г) соціальне проектування.

53. Серія явищ взаємодії людей чи серія явищ, що відбуваються в організації або структурі груп, які змінюють відносини між людьми чи відносини між складовими елементами спільноти і харак­теризують перехід з одного стану в інший зі зміною якісних або кількіс­них характеристик:

А) соціалізація;

Б) соціальний процес;

В) соціальна адаптація;

Г) соціальна мобільність.

54. Процес становлення особистості, що забезпечує включення індивіда в систему цінностей (норми, установки, зразки пове­дінки і діяльності) і культуру суспільства, соціальної спільноти чи групи, їх засвоєння і створення на цій основі сприятливих умов життєдіяльності:

А) соціалізація;

Б) соціальний процес;

В) соціальна адаптація;

Г) соціальна мобільність.

55. Процес взаємодії індивіда чи соціальної групи із зовнішнім середовищем, у результаті якої відбувається засвоєння нової соціальної ситуації:

А) соціалізація;

Б) соціальний процес;

В) соціальна адаптація;

Г) соціальна мобільність.

56. Процес пе­реходу людей з одних соціальних груп чи прошарків до інших, а також їх просування до позицій з вищим статусом, престижем, доходом і владою або рух до нижчих ієрархічних позицій:

А) соціалізація;

Б) соціальний процес;

В) соціальна адаптація;

Г) соціальна мобільність.

57. Сукупність процесів, унаслідок яких від­бувається зчеплення різнорідних взаємодіючих елементів у соціальну спільноту, що забезпечує певну стійкість і рівновагу сус­пільних відносин:

А) соціальна інтеграція;

Б) соціальний конфлікт;

В) соціальна дезорганізація;

Г) соціальна мобільність.

58. Процес, у якому індивід чи група прагне досягнення власних цілей шля­хом усунення, знищення чи підпорядкування собі іншого індивіда чи гру­пи, що прагнуть подібних чи ідентичних цілей:

А) соціальна інтеграція;

Б) соціальний конфлікт;

В) соціальна дезорганізація;

Г) соціальна мобільність.

59. Сукупність соціальних процесів, які призводять до того, що в рамках визначеної спільності від­буваються дії, що відхиляються від норми й оцінюються негативно, а та­кож перевищують припустимий оптимум, загрожуючи усталеному плину процесів колективного життя:

А) соціальна інтеграція;

Б) соціальний конфлікт;

В) соціальна дезорганізація;

Г) соціальна мобільність.

60. Послідовне сходження до більш складних форм суспільного життя, яка здійснюється в результаті вирішення проти­річ, що розгортаються на попередніх етапах і фазах соціального розвит­ку, і яке глибоко змінює всі сфери колективного життя, структуру спільнот, їхню культуру і спосіб задоволення повсякденних потреб:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний рух;

В) соціальна дія;

Г) соціальний прогрес.

61. Спосіб вирішення соціальних проблем і протиріч, в основі якого лежить зіткнення інтересів і потреб основних соціальних сил даного суспільства:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний рух;

В) соціальна дія;

Г) соціальний прогрес.

62. Спільна дія різних соціальних груп, об'єднаних загальною метою, цінностями, системою норм, що регулюють їх поведінку, неформальним лідером і специфічними способами символізації своїх цінностей в ідеології:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний рух;

В) соціальна дія;

Г) соціальний прогрес.

63. Спосіб існування і розвитку соціальної дійсності, прояв соціальної активності індивіда або групи чи цілеспря­моване відображення і перетворення навколишнього світу:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний розвиток;

В) соціальна інновація;

Г) соціальний прогрес.

64. Постійне поліпшення функціонування соціальних груп, спільнот і суспільства в цілому:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний розвиток;

В) соціальна інновація;

Г) соціальний прогрес.

65. Запровадження нових форм організації праці, життєдіяльності людей і управління, що охоп­лює не тільки окремий соціальний об'єкт, але і їх сукупність, тобто соціальну організацію, інститут, спільноту:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний розвиток;

В) соціальна інновація;

Г) соціальний прогрес.

66. Хто із названих філософів та соціологів належить до початкового етапу розвитку світової соціології?

А) Карл Маркс;

Б) Еміль Дюркгейм;

В) Георг Зіммель;

Г) Джордж Хоманс.

67. Кого із перерахованих вчених вважають родоначальником соціології як науки?

А) Огюста Конта;

Б) Герберта Спенсера;

В) Карла Маркса;

Г) Еміля Дюркгейма;

Д) Макса Вебера.

68. Кого із перерахованих вчених вважають першим теоретиком соціології як науки?

А) Огюста Конта;

Б) Герберта Спенсера;

В) Карла Маркса;

Г) Еміля Дюркгейма;

Д) Макса Вебера.

69. Хто із перерахованих вчених був першим крупним соціологом-антипозитивістом?

А) Огюст Конт;

Б) Герберт Спенсер;

В) Карл Маркс;

Г) Еміль Дюркгейм;

Д) Макс Вебер.

70. Хто із перерахованих соціологів вперше визначив поняття «аномія»?

А) Огюст Конт;

Б) Герберт Спенсер;

В) Карл Маркс;

Г) Еміль Дюркгейм;

Д) Макс Вебер.

71. Хто із названих філософів та соціологів не належить до початкового етапу розвитку світової соціології?

А) Огюст Конт;

Б) Герберт Спенсер;

В) Карл Маркс;

Г) Еміль Дюркгейм.

72. Хто із названих філософів та соціологів не належить до класичного етапу розвитку світової соціології?

А) Макс Вебер;

Б) Георг Зіммель;

В) Карл Маркс;

Г) Еміль Дюркгейм.

73. Хто із названих філософів та соціологів належить до класичного етапу розвитку світової соціології?

А) Пауль Монсон;

Б) Георг Зіммель;

В) Карл Маркс;

Г) Толкотт Парсонс.

74. З ім’ям якого із названих соціологів пов’язують початок сучасного етапу розвитку світової соціології?

А) Пауль Монсон;

Б) Макс Вебер;

В) Питирим Сорокін;

Г) Еріх Фромм.

75. Хто із названих соціологів зробив спробу класифікувати всі існуючі течії в сучасній соціології?

А) Пауль Монсон;

Б) Макс Вебер;

В) Питирим Сорокін;

Г) Еріх Фромм.

76. Автором структурно-функціонального аналізу як теорії суспільства є:

А) Питирим Сорокін;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Пауль Монсон.

77. Засновником структурно-функціонального аналізу як методу соціального дослідження є:

А) Питирим Сорокін;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Пауль Монсон.

78. Основоположником теорії соціального обміну вважають американського соціолога і соціального психолога:

А) Питирима Сорокіна;

Б) Роберта Мертона;

В) Толкотта Парсонса;

Г) Джорджа Хоманса;

Д) Пауля Монсона.

79. Одним із найвідоміших представників психоаналітичної теорії в сучасній соціології є німецько-американський соціолог і психолог:

А) Еріх Фромм;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Джордж-Герберт Мід.

80. Засновником теорії символічного інтеракціонізму є американський соціолог:

А) Еріх Фромм;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Джордж-Герберт Мід.

81. Автором теорії соціальної стратифікації і соціальної мобільності є американський соціолог:

А) Питирим Сорокін;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Пауль Монсон.

82. Теорія соціального обміну Дж. Хоманса є логічним продовження вчення:

А) Огюста Конта;

Б) Карла Маркса;

В) Макса Вебера;

Г) Питирима Сорокіна.

83. Теорія структурно-функціонального аналізу Т. Парсонса є логічним продовженням вчення:

А) Огюста Конта;

Б) Карла Маркса;

В) Макса Вебера;

Г) Питирима Сорокіна.

84. Теорія символічного інтеракціонізму Дж.-Г. Міда є логічним продовженням вчення:

А) Огюста Конта;

Б) Карла Маркса;

В) Макса Вебера;

Г) Питирима Сорокіна.

85. Вчення якого із названих філософів та соціологів не має продовження в теоріях сучасної соціології?

А) Огюста Конта;

Б) Карла Маркса;

В) Макса Вебера;

Г) Питирима Сорокіна.

ТЕСТОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2.

1. Термін, що вказує лише на якісну відмінність людей від тварин і нічого не говорить про соціально зумовлені відмінності між самими людьми – це:

А) особистість;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) людина.

2. Поняття, що означає конкретного індивіда як суб’єкта діяльності в єдності його індивідуальних властивостей та соціальних ролей – це:

А) особистість;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) людина.

3. Термін, яким переважно визначають людину як одиничного представника будь-якого цілого соціального роду чи соціальної спільноти, але при цьому специфічні особливості реального життя конкретної людини до змісту цього поняття не входять – це:

А) особистість;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) людина.

4. Поняття, під яким розуміється соціальна властивість індивіда та сукупність інтегрованих у ньому соціально важливих властивостей, якостей і рис, що виникають в процесі прямої або непрямої взаємодії цієї особи з іншими людьми – це:

А) людина;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) особистість.

5. Термін, що означає те особливе. Конкретне і специфічне, що відрізняє одну людину від іншої, включаючи як природні, так і соціальні, як соматичні, так і психічні, як успадковані, так і набуті в процесі онтогенезу властивості – це:

А) особистість;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) людина.

6. Стійка система соціально значущих властивостей, якостей та рис, що характеризують індивіда як продукт соціального розвитку і залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність та спілкування – це:

А) індивід;

Б) індивідуальність;

В) особистість;

Г) людина.

7. Процес виникнення особистості та перетворення біологічно заданого матеріалу силами соціальної дійсності – це:

А) соціалізація особистості;

Б) соціальна ідентифікація особистості;

В) рольова ідентифікація особистості;

Г) самоусвідомлення особистості.

8. Усвідомлення особистістю своєї належності до певної соціальної спільноти – це:

А) соціалізація особистості;

Б) соціальна ідентифікація особистості;

В) рольова ідентифікація особистості;

Г) самоусвідомлення особистості.

9. Сприйняття особистістю суспільно заданих функцій і групових вимог як таких, що відповідають її ж інтересам та потребам – це:

А) соціалізація особистості;

Б) соціальна ідентифікація особистості;

В) рольова ідентифікація особистості;

Г) самоусвідомлення особистості.

10. Усвідомлення особистістю власної самобутності в межах певного соціуму – це:

А) соціалізація особистості;

Б) соціальна ідентифікація особистості;

В) рольова ідентифікація особистості;

Г) самоусвідомлення особистості.

11. Виходячи із функціонального підходу, в соціологічній структурі особистості виділяють таких три основних елементи:

А) соціальний статус, соціальна роль, рольова ідентифікація;

Б) соціальний статус, соціальна спрямованість, соціальна ідентифікація;

В) соціальний статус, соціальна роль, соціальна спрямованість;

Г) соціальна роль, соціальна ідентифікація, рольова ідентифікація.

12. Елемент соціологічної структури особистості, що розкриває її ставлення до навколишньої соціальної дійсності та до самої себе:

А) соціальна спрямованість особистості;

Б) соціальна роль особистості;

В) соціальний статус особистості.

13. Нормативний зразок поведінки індивіда, що займає певну соціальну позицію і виконує відповідні їй соціальні функції:

А) соціальна спрямованість особистості;

Б) соціальна роль особистості;

В) соціальний статус особистості.

14. Становище індивіда стосовно інших індивідів, яке пізнається за соціально значущими для даної соціальної системи ознаками:

А) соціальна спрямованість особистості;

Б) соціальна роль особистості;

В) соціальний статус особистості.

15. Елемент соціологічної структури особистості, з яким пов’язують певні права та обов’язки індивіда, ступінь реалізації яких залежить від можливостей і якостей самого індивіда:

А) соціальна роль особистості;

Б) соціальна спрямованість особистості;

В) соціальний статус особистості.

16. Елемент соціологічної структури особистості, з яким пов’язують певні права та обов’язки індивіда, ступінь реалізації яких залежить від змісту рольових вимог;

А) соціальний статус особистості;

Б) соціальна спрямованість особистості;

В) соціальна роль особистості.

17. Аспект соціальної спрямованості особистості, який містить різні сторони суб’єктивного ставлення людини до певних ідеологій, класів, націй, держав, правових систем, мікросоціальних груп, спільнот і політичних організацій – це:

А) ідейно-політична спрямованість особистості;

Б) соціально-культурна спрямованість особистості;

В) моральна спрямованість особистості.

18. Аспект соціальної спрямованості особистості, який розкриває ставлення до праці та інших видів неполітичної діяльності, до сім’ї та до інших малочисельних соціальних груп:

А) ідейно-політична спрямованість особистості;

Б) соціально-культурна спрямованість особистості;

В) моральна спрямованість особистості.

19. Аспект соціальної спрямованості особистості, який включає етичні орієнтири, які відображають суб’єктивне, особистісне ставлення людини до інших людей та до самої себе:

А) ідейно-політична спрямованість особистості;

Б) соціально-культурна спрямованість особистості;

В) моральна спрямованість особистості.

20. Поняття, яке використовується для вивчення соціальних ролей, які виконує в суспільстві особистість і яке відображає соціальне в індивідуальному:

А) спосіб життя;

Б) час життя;

В) стиль життя;

Г) ідеал життя.

21. Поняття, яке використовується для вивчення соціальних ролей, які виконує в суспільстві особистість і яке відображає індивідуальне в соціальному:

А) спосіб життя;

Б) час життя;

В) стиль життя;

Г) ідеал життя.

22. На цьому рівні розвитку особистості людина проявляє себе як безумовно талановита, з високим творчим потенціалом та нестандартним мисленням, самостійною, ініціативною, відповідальною та ризикованою – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

23. На цьому рівні розвитку особистості людина проявляє себе як парадоксальна особистість, незрозуміла багатьом і яку майже неможливо характеризувати з точки зору здорового глузду – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

24. На цьому рівні розвитку особистість як така ще не сформувалася, людина відчуває себе «гвинтиком» якогось механізму, свої функції виконує тільки під тиском і суворим контролем, здатна реагувати тільки на матеріальні стимули – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

25. На цьому рівні розвитку особистості людина не здатна зрозуміти всю складність і взаємозумовленість оточуючої дійсності, підтекст сказаного, прихований зміст того, що сталося – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

26. На цьому рівні розвитку особистості людина здатна сприймати навколишню дійсність у всім її різноманітті і складності, розуміти підтекст і символіку, однак творчі можливості її обмежені – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

27. Суспільство здійснює суворий добір претендентів на ту чи іншу соціальну роль на підставі принципу відповідності наявних знань, умінь, навичок і якостей особистості певним вимогам – це один із основних елементів моделі підпорядкування соціалізації особистості:

А) контроль;

Б) розпорядження;

В) добір.

28. Соціальне середовище визначає виконавцям ролей норми і правила поведінки відповідно до стереотипів, а на основі цього відбувається вироблення стійких переконань, позицій і світогляду – це один із основних елементів моделі підпорядкування соціалізації особистості:

А) контроль;

Б) розпорядження;

В) добір.

29. Суспільство не тільки впливає на індивіда, але і контролює, як виконується обрана ним соціальна роль, чи відповідає вона наявним нормам – це один із основних елементів моделі підпорядкування соціалізації особистості:

А) контроль;

Б) розпорядження;

В) добір.

30. Усвідомлений вибір особистістю соціальних ролей для себе на основі врахування наявних інтересів, потреб, здібностей, бажань, знань, умінь і навичок – це один із основних елементів моделі інтересу соціалізації особистості:

А) вибір;

Б) аналіз;

В) самоконтроль.

31. Особистість самостійно оцінює вимоги зовнішнього середовища і починає активно опановувати необхідними знаннями і розвивати потрібні якості – це один із основних елементів моделі інтересу соціалізації особистості:

А) вибір;

Б) аналіз;

В) самоконтроль.

32. Індивід особисто визначає ефективність виконання соціальних ролей і рівень задоволення особистих потреб та інтересів – це один із основних елементів моделі інтересу соціалізації особистості:

А) вибір;

Б) аналіз;

В) самоконтроль.

33. Соціально схвалювана поведінка людини, реалізація нею своїх прав та обов’язків, а також соціально-психологічне ототожнення себе із своїм положенням в суспільстві – це:

А) соціальний статус в широкому значенні;

Б) соціальний статус у вузькому значенні;

В) особистий статус;

Г) соціальна роль.

34. Положення людини, яке вона посідає в малій соціальній групі в залежності від того, як вона оцінюється за своїми соціальними якостями – це:

А) соціальний статус в широкому значенні;

Б) соціальний статус у вузькому значенні;

В) особистий статус;

Г) соціальна роль.

35. Положення людини, яке вона автоматично посідає в суспільстві як представник великої соціальної групи – це:

А) соціальний статус в широкому значенні;

Б) соціальний статус у вузькому значенні;

В) особистий статус;

Г) соціальна роль.

36. Соціальне положення людини в суспільстві, що дає їй узагальнену характеристику – це:

А) соціальний статус в широкому значенні;

Б) соціальний статус у вузькому значенні;

В) особистий статус;

Г) соціальна роль.

37. Статус, із яким людина народжується або який призначається їй протягом певного часу, тобто який соціально здобувається:

А) приписуваний статус;

Б) природжений статус;

В) досяжний статус;

Г) змішаний статус.

38. Статус, який заданий біологічно і який людина успадковує поза своєю волею і свідомістю:

А) приписуваний статус;

Б) природжений статус;

В) досяжний статус;

Г) змішаний статус.

39. Статус, який людина одержує завдяки власним зусиллям, бажанню, вільному вибору або здобувається в результаті удачі чи везіння:

А) приписуваний статус;

Б) природжений статус;

В) досяжний статус;

Г) змішаний статус.

40. Статус людини, що спочатку досягається, але згодом стає довічним, хоча і не наслідуваним:

А) приписуваний статус;

Б) природжений статус;

В) досяжний статус;

Г) змішаний статус.

41. Якщо розташувати всю безліч соціальних статусів і скріпити їх між собою функціонально – взаємними правами та обов’язками, то формується:

А) соціальна стратифікація суспільства;

Б) соціальний склад населення;

В) соціальна структура суспільства;

Г) соціальна мобільність в суспільстві.

42. Сукупність великих соціальних груп, кожна із яких має свій соціальний статус утворює:

А) соціальну стратифікацію суспільства;

Б) соціальний склад населення;

В) соціальну структуру суспільства;

Г) соціальна мобільність в суспільстві.

43. Великі соціальні групи, які в суспільстві розташовані по вертикалі, і поставлені при цьому за ступенем їх нерівності – це:

А) соціальна стратифікація суспільства;

Б) соціальний склад населення;

В) соціальна структура суспільства;

Г) соціальна мобільність в суспільстві.

44. Зміна індивідом чи соціальною групою свого соціального статусу, тобто місця в соціальній структурі суспільства – це:

А) соціальна стратифікація суспільства;

Б) соціальний склад населення;

В) соціальна структура суспільства;

Г) соціальна мобільність в суспільстві.

45. Суспільний клас, представники якого володіють дуже значними ресурсами, а їхнє положення настільки міцне, що практично не залежить від соціально-економічних змін в суспільстві – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) вищий-вищий клас;

Д) вищий-середній клас.

46. Суспільний клас, для представників якого важливим моментом є економічна, соціальна і політична стабільність у суспільстві, а тому він є основним джерелом підтримки існуючої влади – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) вищий-вищий клас;

Д) вищий-середній клас.

47. Суспільний клас, представники якого не претендують на вплив у масштабах країни, однак у вузьких сферах діяльності їх положення досить міцне і стійке, у своїх сферах діяльності вони користуються високим престижем – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) вищий-вищий клас;

Д) вищий-середній клас.

48. Суспільний клас, представники якого досягли вищих статусів завдяки особистим якостям, але не мають достатнього впливу в усіх сферах діяльності даного суспільства і залежать від політичної та економічної ситуації в суспільстві – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) нижчий-нижчий клас;

Д) вищий-середній клас.

49. Суспільний клас, представники якого створюють прибавочну вартість в даному суспільстві, а в багатьох відношеннях залежать від інших класів стосовно одержання засобів для існування – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) нижчий-нижчий клас;

Д) вищий-середній клас.

50. Суспільний клас, представниками якого є маргінальні групи населення даного суспільства – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) нижчий-нижчий клас;

Д) вищий-середній клас.

51. Повага, якою в суспільстві та суспільній свідомості користується та чи інша професія, посада або рід заняття:

А) доход;

Б) багатство;

В) влада;

Г) престиж.

52. Здатність нав’язувати свою волю всупереч бажанню інших людей:

А) доход;

Б) багатство;

В) влада;

Г) престиж.

53. Кількість наявних або опредмечених грошових засобів у вигляді рухомого або нерухомого майна:

А) доход;

Б) багатство;

В) влада;

Г) престиж.

54. Кількість грошових надходжень індивіда чи родини протягом визначеного періоду часу:

А) доход;

Б) багатство;

В) влада;

Г) престиж.

55. Набір футорів, що зумовлюють спільну діяльність людей у конкретних спільностях у визначений час для досягнення тих чи інших цілей:

А) соціальний зв’язок;

Б) соціальна взаємодія;

В) соціальні відносини;

Г) соціальні інститути.

56. Форма спілкування соціальних спільностей, за якої систематично здійснюється їх вплив один на одного, реалізується соціальна дія кожного з партнерів, досягається спільність у розумінні ситуації:

А) соціальний зв’язок;

Б) соціальна взаємодія;

В) соціальні відносини;

Г) соціальні інститути.

57. Відносно стійкі і самостійні зв’язки між індивідами та соціальними групами:

А) соціальний зв’язок;

Б) соціальна взаємодія;

В) соціальні відносини;

Г) соціальні інститути.

58. Виконують у суспільстві функції соціального управління і соціального контролю як одного з елементів управління:

А) соціальний зв’язок;

Б) соціальна взаємодія;

В) соціальні відносини;

Г) соціальні інститути.

59. Визнані всім суспільством або більшістю його чле­нів уявлення про те, до яких цілей повинна або може прагнути людина, або до чого вона прагнути не може:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) цінності;

Д) мова.

60. Сукупність знаків і символів, що використовується чле­нами суспільства для здійснення комунікацій, а також в рамках вторин­них моделюючих систем:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) цінності;

Д) мова.

61. Сукупність правил поведінки по відношенню до ін­ших людей, що охоплює особливі традиції, ритуали і норми, які були ви­роблені суспільством або його частиною і можуть мати релігійне, філо­софське чи якесь інше обгрунтування;

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) цінності;

Д) мова.

62. Правила і стандарти поведінки, яких має дотримувати­ся людина, якщо вона розподіляє систему цінностей культури:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) традиції;

Д) мова.

63. Сукупність елементів культурної спадщини, які пере­даються із покоління в покоління і є цінністю в межах цієї культури:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) традиції;

Д) мова.

64. Усталені схеми поведінки, обов'язково на рівні культури загалом. Їх можна охарактеризувати як культурні звички:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) традиції;

Д) мова.

65. Сукупність колективних людський дій, що втілюють у собі певні уявлення і цінності конкретного суспільства і викликають у всіх носіїв цієї культури аналогічні почуття; такі почуття носять, як пра­вило, колективний характер:

А) обряди;

Б) звичаї;

В) церемонії;

Г) традиції;

Д) ритуали.

66. Сильно стилізовані та ретельно сплановані набори жестів і слів, які виконуються особами, підготовленими та вибраними для цього:

А) обряди;

Б) звичаї;

В) церемонії;

Г) традиції;

Д) ритуали.

67. Послідовні дії, що мають символічне значення і присвячені святкуванню будь-яких знаменних подій або дат, функція яких полягає в урочистому підкресленні особливої цінності для суспільства чи будь-якої соціальної групи подій, що відзначаються:

А) обряди;

Б) звичаї;

В) церемонії;

Г) традиції;

Д) ритуали.

68. Такі форми поведінки людей, що властиві тому чи іншому суспільстві і мають моральну оцінку:

А) обряди;

Б) уподобання;

В) церемонії;

Г) табу;

Д) ритуали.

69. Абсолютна заборона, що накладається на будь-яку дію, слово, предмет:

А) обряди;

Б) уподобання;

В) церемонії;

Г) табу;

Д) закони.

70. Є нормою поведінки, які підкріп­люються політичним авторитетом держави і вимагають обов'язкового виконання:

А) обряди;

Б) уподобання;

В) церемонії;

Г) табу;

Д) закони.

71. Забезпечує цілісність самої куль­тури, усвідомлення цієї цілісності індивідами, що належить до неї така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) ціннісно-орієнтаційна;

В) нормативно-регулююча;

Г) комунікативна.

72. Задає певну систему координат або своєрідну "карту життєвих цінностей", в яких існує і на які орієнтується людина у процесі суспільної життєдіяльності така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) ціннісно-орієнтаційна;

В) нормативно-регулююча;

Г) комунікативна.

73. По­лягає в тому, що культура є важливим інструментом соціального управ­ління поведінкою людини в суспільстві така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) ціннісно-орієнтаційна;

В) нормативно-регулююча;

Г) комунікативна.

74. Полягає у трансляції соціально­го досвіду, що до того ж забезпечує зв'язок часів – минулого, теперіш­нього і майбутнього така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) управлінська;

В) інформаційна;

Г) комунікативна.

75. Пов'язана із передаванням по­відомлень під час спільної людської діяльності, яка також передбачає транс­ляцію соціального досвіду така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) управлінська;

В) інформаційна;

Г) комунікативна.

76. Полягає у розвитку творчого потенціалу людини в усіх формах її життєдіяльності така функція культури, як:

А) гуманістична;

Б) гносеологічна;

В) кумулятивна;

Г) комунікативна.

77. Спрямована на накопичення і збереження соціального досвіду, отриманого культурою в результаті взаємодії індивідів усередині культури і взаємодії з іншими культурами така функція культури, як:

А) гуманістична;

Б) гносеологічна;

В) кумулятивна;

Г) комунікативна.

78. Полягає в тому, що культура є основним засобом пізнання і самопізнання суспільства, соціальної спільноти, групи й окремої людини така функція культури, як:

А) гуманістична;

Б) гносеологічна;

В) кумулятивна;

Г) комунікативна.

79. Предмети ремесел, виробництва, техні­ка, технології, споруди, знаряддя праці тощо, тобто артефакти (все, що зроблене руками людини) – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) матеріальна культура;

Д) духовна культура.

80. Містить у собі все те, що не має безпосереднього матеріального субстрату, але виражається лише опосередковано у продуктах матеріальної культури – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) матеріальна культура;

Д) духовна культура.

81. Культура, сутність якої полягає в тому, що вона створюється переважно для споживання, а головна її функція – розважально-компенсаторна – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) масова культура.

82. Культура, яку поді­ляють більшість членів того чи іншого суспільства і яка є антонімом контркультури – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) масова культура.

83. Культура, сформована в тій чи іншій соціаль­ній групі, в тому чи іншому співтоваристві – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) масова культура.

84. Сукупність культурних норм, цінностей, способів комунікації, що вироб­лена членами певної соціальної групи на противагу загально­прийнятим нормам і цінностям – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) масова культура.

85. Культура, яка ство­рюється інтелігенцією, професіоналами, тобто в якій завжди можна чітко встановити авторство – це:

А) народна культура;

Б) елітарна культура;

В) загальна культура;

Г) масова культура.

ТЕСТОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 3.

1. Міжгалузевий науковий напрям, що вивчає економіку як соціаль­ний інститут – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) економічна соціологія;

Б) соціологія праці;

В) соціологія зайнятості;

Г) соціологія управління.

2. Га­лузь соціологічного знання, закономірності розвитку та функціонування економіки – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія зайнятості;

Б) соціологія праці;

В) економічна соціологія;

Г) соціологія управління.

3. Галузева соціологічна тео­рія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) економічна соціологія;

Б) соціологія праці та зайнятості;

В) соціологія зайнятості;

Г) соціологія праці.

4. Галузь соціології, що вивчає соціальний аспект управлінської діяльності – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) економічна соціологія;

Б) соціологія праці;

В) соціологія зайнятості;

Г) соціологія управління.

5. Галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія праці;

В) соціологія зайнятості;

Г) соціологія управління.

6. Галузь соціологічного знання, яка вивчає за­кономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політич­ний порядок – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія права;

Б) соціологія праці;

В) соціологія політики;

Г) соціологія управління.

7. Галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні засади політичних та державних інсти­тутів – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія спілкування;

Б) соціологія політики;

В) соціологія права;

Г) соціологія управління.

8. Галузь соціологічного знання, яка вивчає стан, тенденції, напрями функціонування політичної сві­домості, політичної поведінки в соціальному середовищі – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія права;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія управління.

9. Галузь соціології, що вивчає закономір­ності функціонування права в системі соціальних інститутів – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія права;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія управління.

10. Галузь соціології, що вивчає ге­незис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспіль­стві – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія управління;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія права.

11. Галузь соціології, що вивчає механізми реалізації правових норм в поведінці та діяльності особисто­сті, групи, організації, інститутів, суспільства – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія спілкування;

Б) соціологія політики;

В) соціологія права;

Г) соціологія управління.

12. Спеціальна соціологічна тео­рія, яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функ­ції, канали висловлювання – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія громадської думки;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія права.

13. Спеціальна соціологічна тео­рія, яка вивчає закономірності функціонування громадської думки в різноманітних сферах суспільного життя – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія права;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія громадської думки.

14. Галузь соціології, яка вивчає закономірності масових інформаційних явищ і про­цесів – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія права;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія громадської думки.

15. Галузь соціології, яка вивчає діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поши­рюють масову інформацію – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія масових комунікацій;

Б) соціологія права;

В) соціологія політики;

Г) соціологія громадської думки.

16. Галузева соціологічна наука про фармацію як соціальний інститут та її взаємозв'язки з іншими структурами суспільства – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія релігії;

Б) соціологія освіти;

В) соціологія медицини;

Г) соціологія молоді.

17. Галузь соціології, частина соціологічного знання, що визначає релігію як складне суспільне явище в різних со­ціальних проявах, у взаємодії з усіма іншими соціальними явищами – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія релігії;

Б) соціологія освіти;

В) соціологія медицини;

Г) соціологія молоді.

18. Галузь соціології, що вивчає законо­мірності диференціації чоловічих і жіночих ролей – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія сім’ї;

Б) соціологія молоді;

В) гендерна соціологія;

Г) соціологія освіти.

19. Галузь соціології, що вивчає статеві від­мінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіс­нування, на особливості соціальної організації – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) гендерна соціологія;

Б) соціологія молоді;

В) соціологія сім’ї;

Г) соціологія освіти.

20. Галузь соціології, що вивчає специфіку чоловічої та жіночої соціальних спільнот – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія молоді;

Б) гендерна соціологія;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія освіти.

21. Галузева соціологічна дисципліна, яка вивчає освіту як соціокультурний інститут – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія молоді;

Б) гендерна соціологія;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія освіти.

22. Галузева соціологічна дисципліна, яка вивчає взаємодію освіти з іншими інститутами і суспільством взагалі – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія освіти;

Б) соціологія медицини;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія молоді.

23. Галузева соціологічна дисципліна, яка вивчає соціокультурні процеси у сфері освіти – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія медицини;

Б) соціологія освіти;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія молоді.

24. Галузева соціологічна наука про ме­дицину як соціальний інститут та її взаємозв'язки з іншими структурами суспільства – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія медицини;

Б) соціологія освіти;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія молоді.

25. Соціальні механізми регулювання економічних відно­син, особливості поведінки соціальних суб'єктів в економічній сфері – це предмет:

А) соціології управління;

Б) економічної соціології;

В) соціології праці;

Г) соціології конфлікту.

26. Структура і механізми соціально-трудових відносин, соціальні процеси у сфері праці є предметом:

А) соціології праці та зайнятості;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології управління;

Г) економічної соціології.

27. Соціальні ас­пекти функціонування політичної сфери – це предмет:

А) соціології права;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології політики;

Г) соціології управління.

28. Вся сукупність со­ціальних явищ і процесів в організації є предметом дослідження:

А) соціології молоді;

Б) соціології управління;

В) соціології сім’ї;

Г) соціології конфлікту.

29. Стан і динаміка соціокультурних процесів у сфері осві­ти – це предмет:

А) соціології молоді;

Б) соціології освіти;

В) соціології сім’ї;

Г) соціології релігії.

30. Зв'язки, відносини, функції, структури, процеси як у групових взаємодіях релі­гійних індивідів та спільностей, так і релігійних організацій – це предмет:

А) соціології сім’ї;

Б) соціології релігії;

В) соціології освіти;

Г) соціології молоді.

31. Взаємодія комунікатора, аудиторії та визначення змісту, особливостей сприйнят­тя масової інформації є предметом досліджень:

А) соціології громадської думки;

Б) соціології праці та управління;

В) соціології масових комунікацій;

Г) соціології конфлікту.

32. Суспільні відносини, за яких формувалися правові норми та акти, соціаль­на зумовленість права є предметом дослідження:

А) соціології управління;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології політики;

Г) соціології права.

33. Законо­мірності, чинники, механізми формування оцінного ставлення великих соціальних груп до ак­туальних проблем дійсності – це предмет:

А) соціології масових комунікацій;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології громадської думки;

Г) соціології праці та управління.

34. Економіка як со­ціальне явище, її виникнення, розвиток та місце в житті суспільства – це об'єкт:

А) соціології управління;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології праці;

Г) економічної соціології.

35. Праця як суспільне значуще явище є об'єктом:

А) соціології управління;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології праці та зайнятості;

Г) економічної соціології.

36. Організована діяльність людей виступає об'єктом дослід­ження:

А) соціології права;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології політики;

Г) соціології управління.

37. Соціальне середовище, в якому розгорта­ються, функціонують процеси освіти, діють суб'єкти освіти – це об'єкт:

А) соціології освіти;

Б) соціології молоді;

В) соціології сім’ї;

Г) соціології релігії.

38. Релігія як соціальне явище є об'єктом дослідження:

А) соціології освіти;

Б) соціології молоді;

В) соціології сім’ї;

Г) соціології релігії.

39. Сукупність масових інформаційних і комунікаційних явищ у їх соціальному вимірі є об'єктом досліджень:

А) соціології масових комунікацій;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології громадської думки;

Г) соціології праці та управління.

40. Соціально-правові відносини є об'єктом дослідження:

А) соціології права;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології політики;

Г) соціології управління.

41. Стійка система взаємодії соціально-економічних груп у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, регу­льована історично сформованими в даній країні типом культури, системою управління і соціальною структурою суспільства:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна соціальна роль;

Г) соціальний механізм розвитку економіки.

42. Виконувані соціальними суб'єкта­ми функції, які визначаються їх місцем у системі економічних відносин, пануванням певного типу економічних відносин:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна соціальна роль;

Г) соціальний механізм розвитку економіки.

43. Погляди та уявлення, породжені прак­тичним досвідом людей, їх участю в економічній діяльності:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна соціальна роль;

Г) соціальний механізм розвитку економіки.

44. Погляди, потреби, інтереси, ідеї, уяв­лення і переконання стосовно економічних процесів і явищ, ставлення до власності, економічної самостійності:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна соціальна роль;

Г) соціальний механізм розвитку економіки.

45. Вияв індивідуальності, самореалізації особистості у сфері виробництва обміну та споживання, рівень її економічної взаємодії із зовнішнім середовищем:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна активність;

Г) економічний інтерес;

Д) економічна поведінка.

46. Усвідомлена економічна потреба лю­дини, груп, спільнот, об'єктивні спонукальні мотиви їх економічної діяльності:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна активність;

Г) економічний інтерес;

Д) економічна поведінка.

47. Система соціальних дій, пов'язаних з використанням різних за функціями і призначенням економіч­них цінностей (ресурсів) та зорієнтованих на одержання ко­ристі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна активність;

Г) економічний інтерес;

Д) економічна поведінка.

48. Певна система суспільних відносин, які уз­годжують інтереси роботодавців і найманих працівників:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

49. Зв'язок між працівником і суспільст­вом, працівником і працею щодо виробництва та розподілу матеріальних і духовних благ:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

50. Соціальна сутність праці як суспільно зна­чущого процесу:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

51. Узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелек­туальне навантаження учасників процесу праці, ступінь само­стійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсутність новизни, творчості, склад­ність, технічну оснащеність праці:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

52. Сукупність чинників, які впливають на праце­здатність і здоров'я працівника:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

53. Діяльність громадян, пов'язана із за­доволенням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом до­ходу:

А) зайнятість населення;

Б) мотивація трудової діяльності;

В) трудова адаптація;

Г) соціально-психологічний клімат.

54. Відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формуєть­ся в процесі спільної трудової діяльності колективу, спілкуван­ня між людьми:

А) зайнятість населення;

Б) мотивація трудової діяльності;

В) трудова адаптація;

Г) соціально-психологічний клімат.

55. Соціальний процес засвоєння особистіс­тю нової трудової ситуації внаслідок активної взаємодії особистості й трудового середовища:

А) зайнятість населення;

Б) мотивація трудової діяльності;

В) трудова адаптація;

Г) соціально-психологічний клімат.

56. Внутрішня спонука до трудо­вої діяльності з метою досягнення певних цілей, зацікавле­ність у такій діяльності:

А) зайнятість населення;

Б) мотивація трудової діяльності;

В) трудова адаптація;

Г) соціально-психологічний клімат.

57. Продукт людської діяльності, що є сукуп­ністю суспільних суб'єктів, які становлять суспільну цілісність, а також сукупністю певних об'єктивованих взаємин між індиві­дами:

А) правова поведінка;

Б) правовий нігілізм;

В) правова культура;

Г) політичне поле;

Д) соціальний простір.

58. Проекція соціального простору на взаємо­дію суб'єктів влади:

А) правова поведінка;

Б) правовий нігілізм;

В) правова культура;

Г) політичне поле;

Д) соціальний простір.

59. Складова загальної культури, яка формується та розвивається в процесі реалізації людьми своїх прав та обов'язків, виявляється у став­ленні до законодавства, дотриманні його норм:

А) правова поведінка;

Б) правовий нігілізм;

В) правова культура;

Г) політичне поле;

Д) соціальний простір.

60. Правове безкультур'я, відкидання або іг­норування права, юридичних норм, правових цінностей, зне­важливе ставлення до правових традицій:

А) правова поведінка;

Б) правовий нігілізм;

В) правова культура;

Г) політичне поле;

Д) соціальний простір.

61. Соціальнозначуща поведінка суб'єктів, передбачена нормами права, підконтрольна свідомості та волі й має юридичні наслідки:

А) правова поведінка;

Б) правовий нігілізм;

В) правова культура;

Г) політичне поле;

Д) соціальний простір.

62. Специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і ха­рактеризує ставлення людей до суспільне значущих подій і фа­ктів, актуальних проблем суспільного життя:

А) громадська думка;

Б) комунікація;

В) масова комунікація;

Г) масова інформація;

Д) засоби масової інформації.

63. Передавання інформації від однієї системи до іншої за допомо­гою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв:

А) громадська думка;

Б) комунікація;

В) масова комунікація;

Г) масова інформація;

Д) засоби масової інформації.

64. Систематичне та одночасне поширен­ня однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою ін­формування та здійснення ідеологічного, політичного, еконо­мічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей:

А) громадська думка;

Б) комунікація;

В) масова комунікація;

Г) масова інформація;

Д) засоби масової інформації.

65. Стереотипізована інформація, яка опе­ративно та регулярно поширюється на велику, географічне розпорошену аудиторію:

А) громадська думка;

Б) комунікація;

В) масова комунікація;

Г) масова інформація;

Д) засоби масової інформації.

66. Соціальні інститути, що забезпечу­ють збирання, обробку та масове поширення інформації:

А) громадська думка;

Б) комунікація;

В) масова комунікація;

Г) масова інформація;

Д) засоби масової інформації.

67. Механізми, що забезпечують закріплення і трансляцію гендерних ролей від покоління до поколінь:

А) сім’я;

Б) соціальна зрілість;

В) фемінізм;

Г) гендерні стереотипи.

68. Науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя:

А) сім’я;

Б) соціальна зрілість;

В) фемінізм;

Г) гендерні стереотипи.

69. Означає здатність дати об'єктивну оцінку всіх суспільних явищ, уміння бачити цілісну картину світу, визначальні тенденції його розвитку:

А) сім’я;

Б) соціальна зрілість;

В) фемінізм;

Г) гендерні стереотипи.

70. Мала група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відпові­дальністю і взаємодопомогою:

А) сім’я;

Б) соціальна зрілість;

В) фемінізм;

Г) гендерні стереотипи.