Тема лекції:
«Загальна симптоматика нервових хвороб»
Науково-методичне обґрунтування лекції.
Кожне захворювання НС характеризується певними симптомами та синдромами, клінічне виявлення яких дозволяє встановити топічний діагноз, тобто визначити місце ураження НС.
Топічний діагноз є частиною клінічного діагнозу, встановлюємого з урахуванням анамнезу життя, хвороби, даних лабораторного та інструментального дослідження пацієнта. Динаміка симптомів та синдромів відображує характер перебігу хвороби, результати лікувальних і реабілітаційних заходів, дозволяє робити прогноз. Середньому працівнику необхідно знати клінічні проявлення неврологічних синдромів, як для грамотного обстеження пацієнта, надавання долікарської допомоги, планування сестринського діяльності, так і для оцінки ефективності сестринського догляду.
Топічний діагноз – визначення місця ураження НС.
Симптом – це признак хвороби.
Синдром – це стійкий комплекс симптомів, характерний для даної патології.
Рухові порушення.
Симптоми ураження пірамідної системи.
Головним створенням, який забезпечує регуляцію свідомих рухів, є пірамідна система. Вона являє собою систему низхідних (еферентних) нервових волокон, зв’язуючи рухові центри кори великого мозку з руховими ядрами черепних нервів й мотонейронами передніх рогів спинного мозку. Пірамідна система включає центральні нейрони корково-м’язового шляху. При уражені корково-м’язового шляху, що складається з двох нейронів (центрального та периферичного), на любому рівні від кори великого мозку до м’язів порушуються мимовільні рухи.
Повна відсутність мимовільних рухів зветься паралічем (плегією). Часткове порушення рухів, зменшення їх об’єму, зниження сили м’язів – зветься парезом.
В залежності від розповсюдження паралічів (парезів)
Моноплегія (монопарез) – порушення рухів в одній кінцівці
Параплегія (парапарез) – в обох рухах або ногах
Триплегія (тирпарез) – у трьох кінцівках
Тетраплегія (тетрапарез) – в чотирьох кінцівках
Геміплегія (геміпарез) – в одній половині тіла.
В залежності від ураження центрального або периферичного нейрона та пірамідного розрізняють центральні та периферичні паралічі (парези).
Периферичні паралічі
Виникають при уражені рогів спинного мозку, корінців, склепінь і периферичних нервів. Характеризуються розвитком атрофії (гіпотрофії) м’язів, в наслідок втрати впливу ЦНС на їх трофіку. Також знижується, або повністю зникають, рефлекси (гіпо-та арефлексія), наступає гіпо- або атонія м’язів. У зв’язку з цим периферичні паралічі називають в’ялими.
Центральні паралічі
Розвиваються при порушені пірамідного шляхом на будь-якому рівні. При цьому атрофія м’язів не відбувається, через відсутність гальмуючого кори великого мозку підвищується м’язовий тонус і рефлекси, розширюються рефлексогенні зони;
З’являються клонуси (повторні ритмічні скорочення м’язів),
Синкинезії (співдружні рухи) та патологічні рефлекси (Бабинського, Россолімо, Бехтерева, Гордона та ін..). тонус м’язів підвищення за спастичним типом: су противність при їх масивних рухах спочатку виражено. А потім . зменшується (симптом складного ножа). В зв’язку з цим центральні паралічі називаються спастичними.
Клінічні проявлення залежать від рівня ураження пірамідних шляхів:
Ураження в зоні кори великого мозку призводить до появи центральної моноплегії (пареза) на протилежній стороні;
Ураження в зоні внутрішньої капсули викликає центральну геміплегію (парез) протилежної половини тіла;
Ураження в зоні мозкового стволу призводить до появи альтернуючих синдромів (Вебера, Фовиілля), які характеризуються ураженням черепних нервів в стороні патологічного вогнища і спастичної гіміплегії на протилежній;
Ураження в зоні бокового канатика спинного мозку приводить до центрального паралічу (пареза) кінцівок з тієї ж сторони, нижче вогнища ураження.
Симптоми ураження екстрапірамідної системи.
а) симптоми ураження стриаполлідарного відділу. Ураження підкіркових ядер (чорної субстанції) проявляється паркінсонізм (гіпокінетично-гіпертонічний або акинетико-регідний синдром). Він характеризується загальною скованістю, уповільненістю рухів (брадикінезія) або їх відсутністю (акінезія). Тремором – дрижанням рук, голови, нижньої челюсті, семенячої ходьби, монотонної і тихої промови. Обличчя амімічне, безімоноціональне.
Ураження полосатого тіла характеризується гіпотонічно – гіперкінетичним синдромом, який включає м’язову гіпотонію гіперкінези – насильницькі рухи, які не піддаються контролю (в різниці від гіперкінезів просто насильницькі рухи можуть бути свідомо загальмовані).
Найбільш частіші з них наступні:
Хорея – швидкі без упорядковані рухи, схожі на преднамірені кривляння, пританцьовування;
Тик – короткострокові одно образні клонічні посмикування окремих м’язових груп, частіше обличчя;
Лицьовий гемі спазм – приступи судомних посмикувань половини м’язів обличчя;
Міоклонія – швидкі, блискавичні скорочення окремих м’язових груп;
Атетоз – повільні, червоподібні рухи в дистальних відділах кінцівок;
Торсіонна дистонія – кругові штопороподібні рухи осьових м’язів тулуба
б) симптоми ураження мозочка
при уражені мозочка страждають функції рівноваги і координації , що проявляється наступними симптомами:
Ністагм – ритмічні посмикування очних яблук, частіше при погляді в сторону;
Скандирована промова – товчкоподібна промова з наголошеннями через певні інтервали;
Інтенцій ні дрижання – тремор при виконані певних рухів;
Мимо влучання – промахування при виконувані цілеспрямованого руху;
Адоадохокінез – неузгоджені рухи рук при їх обертанні у витягнутому положенні (на стороні ураження рука відстає);
Статична атаксія – порушення статики, яка проявляється не стійкою в пробі Ромберга (вертикальна поза з витягнутими вперед руками);
Атактична (п’яна) ходьба – шатка, не впевнена з широко розставленими руками;
Дисметрія – порушення амплітуди рухів;
Гіпотонія м’язів – зниження м’язового тонусу;
Запаморочення.