6203 (Ап) «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж». Облік розрахунків з акціонерами

Дивіденди — це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі банку (підприємства).

Після прийняття рішення про виплату дивідендів у бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

Дт 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження»

Кт 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами (учасниками) банку за диві­дендами».

На дату виплати дивідендів банком виконується проводка:

Дт 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами (учасниками) банку за диві­дендами»

Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».

Спрямування дивідендів (реінвестиція) на придбання акцій нової емісії супроводжується такою бухгалтерською проводкою:

Дт 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження»

Кт 5003 «Дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу».

У випадку реєстрації збільшення статутного капіталу за рахунок капіталізованих ди­відендів здійснюється така проводка:

Дт 5003 «Дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу»

Кт 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».

Облік інших складових капіталу банку

Усі елементи капіталу банку обліковують­ся за рахунками класу 5 «Капітал банку» чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Записи за рахунками груп 502, 503, 504 здійснюються в про­цесі формування інформації про фінансові результати за підсум­ками фінансового року і стосуються процедури відображення в обліку напрямів розподілу результату, затверджених зборами ак­ціонерів.

Записи за рахунками групи 510 «Результати переоцінки» пов'я­зані з використанням в облікових процедурах правил обліку активів за справедливою, ринковою вартістю, що передбачено міжнарод­ними стандартами бухгалтерського обліку. Переоцінка здійснюється за операціями з цінними паперами та основними засобами.

У нормативно-правових активах з банківської діяльності використовують по­няття регулятивного капіталу як важливого показника діяльності банків, основне призначення якого полягає у покритті негативних наслідків, різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в про­цесі діяльності та забезпеченні захисту вкладів, фінансової стій­кості та стабільності банку.

Регулятивний капітал на відміну від балансового є розрахун­ковою величиною і складається з основного (1-го рівня) та додат­кового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал — здебільшого незмінний, не підлягає переданню, перерозподілу та повинен повністю покрити поточні збитки.

Основний капітал (1-го рівня) включає такі елементи:

— фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

— розкриті резерви, створені за рахунок прибутку;

— дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

— емісійні різниці;

— резервні фонди, що створюються відповідно до законів України;

— загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;

— прибуток минулих років;

— прибуток минулих років, що очікує на затвердження.

Додатковий капітал (2-го рівня) складається з таких еле­ментів:

— резервів під стандартну заборгованість інших банків;

— резервів під стандартну заборгованість клієнтів за кредит­ними операціями банків;

— результатів переоцінки основних засобів;

— прибутку поточного року.