1) Основний (капітал і рівня);

2) Додатковий (капітал II рівня).

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований Статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за ра­хунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додатко­вих внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських опе­рацій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.

До додаткового капіталу банку належать:

1) нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублі­кованому балансі банку);

2) резерви переоцінки;

3) гібридні (борг/ капітал) капітальні інструменти;

4) субординований борг.

При цьому додатковий капітал не може перевищувати 100 % повного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загаль­ний розмір капіталу І і ІІ рівнів додатково зменшується на балансо­ву вартість таких активів, як: акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції; інве­стиції в капітал установ у розмірі 10 % і більше їхнього статутного капіталу та в дочірні установи; кошти, вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Порядок формування статутного капіталу банку

Основною складовою частиною власного капіталу банку є Статутний капітал (фонд), що формується через емісію акцій чи внесків засновників. Статутний капітал може створюватися лише за рахунок власних коштів учасників чи акціонерів. Не допускається його формування за рахунок банківських кредитів, коштів непри­буткових організацій (таких, які за статутом не мають права на здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку), бю­джетних коштів, які мають інше цільове призначення. Порядок фо­рмування статутного фонду залежить від форми організації банку.

У процесі формування статутного фонду комерційні банки мо­жуть випускати два види акцій — звичайні (прості) та привілейо­вані. Власники звичайних акцій мають право на управління банком і поділяють усі доходи (або збитки) і ризики банку. Власники зви­чайних акцій отримують доходи у формі дивідендів, а їхні збитки не можуть перевищувати первісної вартості інвестицій. Величина дивідендів залежить від суми прибутку, який залишився у розпоря­дженні банку після проведення всіх обов'язкових виплат, у т. ч. і фіксованих виплат власникам привілейованих акцій. Власники зви­чайних акцій вкладають свій капітал на весь період функціонуван­ня банку, але вони можуть передати право власності іншій особі через продаж звичайних акцій на вторинному ринку.

Привілейовані акції дають право їхнім власникам на отримання фіксованих дивідендів незалежно від отриманого банком прибутку. Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні бан­ком, а в разі ліквідації банку та розподілу його майна вони мають право на повернення вкладених коштів до проведення виплат влас­никам звичайних акцій, але після задоволення вимог кредиторів банку. Банкам забороняють випуск акцій на пред'явника. Перший випуск акцій банку має складатися тільки зі звичайних акцій. Додаткові емісії можуть включати і звичайні, і привілейовані акції. Банки на­дають останнім перевагу з тим, щоб запобігти розширенню кола власників банку та втрати контролю над ним. Додаткова емісія ак­цій є ефективним методом швидкого поповнення статутного капі­талу банку. Додаткову емісію акцій банк може оголосити лише піс­ля того, як усі учасники виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повніс­тю оплачено. Формування та збільшення статутного капіталу банк може здійснювати тільки у формі грошових внесків (резидентами України — у гривнях, нерезидентами — у вільноконвертованій іно­земній валюті, або у гривнях).

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 120 мільйонів грн.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійсню­ється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установле­ним Національним банком України на день укладення установчого договору.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зо­бов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс деваль­вації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, встановленої Національним банком України.

Національний банк України має право встановити для окремих банків залежно від їхньої спеціалізації диференційований мініма­льний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче від розмірів, передбачених законодавчо.

У процесі діяльності банку статутний капітал може зменшувати­ся за умови зменшення кількості його учасників. Як збільшення, так і зменшення статутного капіталу відбувається лише за рішенням за­гальних зборів учасників з обов'язковою наступною реєстрацією змін у Національному банку України та в Комісії з цінних паперів і фондового ринку при Кабінеті Міністрів України. Ці установи конт­ролюють також, щоб статутний капітал формувався тільки за раху­нок власних (а не позичених чи залучених) коштів учасників, як пра­вило, з прибутку та спецфондів, накопичених з цією метою.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Грошові внес­ки для формування та збільшення статутного капіталу банку рези­денти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.

Банк не має права без згоди Національного банку України зме­ншувати розмір регулятивного капіталу нижче від мінімально встановленого рівня. Капітал банку не може бути меншим від ста­тутного капіталу, необхідного для заснування банку.

Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Характеристика рахунків, призначених для обліку власного капіталу банку

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на пасивному балансовому рахунка № 500 «Зареєстрований статутний капітал банку», який має два субрахунки: № 5000 «Сплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку» і № 5001 «Несплачений зареєстрова­ний статутний капітал банку». Аналітичний облік ведеться в розрізі акціонерів банку.

Відображення операцій за рахунками групи 500 «Статутний ка­пітал банку» здійснюється лише на балансі головного банку (юри­дичної особи).

Внески в статутний капітал можуть здійснюватися і в іноземній ва­люті, яка перераховується в гривні за курсом Національного банку Украї­ни на дату внеску, і надалі коригування його зміни не проводиться. ???

Крім того, для обліку операцій, пов'язаних з рухом коштів із формування статутного капіталу— випуском (емісією) акцій, їх продажем, скуповуванням, нарахуванням емісійних різниць та ди­відендів, — використовуються ще й такі рахунки: 3630, 3631, 5000, 5001, 5002, 5003, 5010, 5020, 5021, 5022, 5030, 5031, 5040, 5041, 6203