Конфлікти

План

1. Поняття про конфлікт.

2. Види і типи конфліктів.

3. Карта конфлікту.

4. Виникнення і протікання конфліктів.

1.

Конфліктологія виникла у середині XX ст. Конфліктологія пов’язана з такими науками, як психологія, соціологія, політологія.

Конфлікт – це є внутрішній стан особистості, що характеризується гострою напруженістю.

Конфлікт є не тільки внутрішній стан, але й зовні виражена форма людської поведінки як невербальної, так і вербальної поведінки.

Конфлікт не просто стан, а й особливий емоційний стан, який характеризується перевагами негативних емоцій, який нібито пронизують психіку (ця ознака є особливою, яка відрізняється від попередніх).

Конфлікт – це процес різкого загострення суперечностей і боротьби двох або більше сторін у розв’язанні проблеми, що багато важить для кожного з учасників.

Конфлікт – прояв не тільки внутрішнього, але й зовнішнього стану особистості, стан, якийсупроводжується негативними емоціями.

Конфлікт – суперечність, яка виникає з розв’язанням питань виробничого, громадського або особистого характеру.

Конфлікт спричиняє кілька чинників: наявність проблеми (суперечності), конфліктної ситуації, учасників конфлікту та інциденту.

Конфліктна ситуація – це ситуація прихованого або явного змагання сторін.

Інцидент – це дія або сукупність дій учасників конфлікту, що провокують різке загострення суперечностей і початок боротьби між ними.

Конфліктогени – слова, дії (чи бездіяльність), що можуть призвести до конфлікту, спрямовані на те, щоб образити, принизити опонента, вивести його із себе.

Щоб оволодіти культурою спілкування, потрібно знати, які саме слова, висловлення, дії можуть йому нашкодити. Іноді людина у мовленні використовує невдалі висловлення, навіть не передбачаючи, що вони можуть когось образити. Причиною є і обмежений лексичний запас, і брак тактовності, делікатності, проникливості, і недостатнє володіння механізмами взаєморозуміння (емпатією, ідентифікацією, рефлексією).

Все різноманіття конфліктогенів поділяють на три групи:

1. Прагнення до зверхності.

2. Прояви агресивності.

3. Прояви егоїзму.

1.Прагнення до зверхності виявляється у наступних формах:

* прямі вияви (наказ, погроза, зауваження, негативна оцінка, критика, звинувачення, сарказм);

* поблажливе ставлення (прояви зверхності з відтінками доброзичливості: «Як можна цього не знати?», «Заспокойтесь», «Ви ж розумна людини, а робите…»);

* хвалькуватість (перебільшення своїх успіхів);

* категоричність, надмірна впевненість у своїй правоті, зловживання «Я-висловлювання» («Я вважаю», «Я впевнений», «…і припинемо цю розмову»;

*

Конфлікти бувають різними – сімейними, діловими, політичними тощо. Однак потрібно пам’ятати, що конфлікти між людьми можуть бути конструктивними, спрямованими на розвиток відносин, здійснення діяльності, і деструктивними, коли вони спрямовані на задоволення особистих амбіцій, домагань, самоствердження окремої людини коштом інших людей.

Конструктивні конфлікти, які позитивно впливають на життя людей і суспільства. Вони слугують джерелом самовдосконалення й саморозвитку особистості, допомагають потоваришувати членам групи, стимулюють ефективний вихід із проблемних ситуацій. І деструктивні, що призводять до воєн, насильства, розриву стосунків, до самотності та згуби. Якщо конструктивні конфлікти виявляються у принципових зіткненнях думок, у дискусіях, то деструктивні – у дрібних і великих сварках і непорозуміннях. Тому деструктивні конфлікти потрібно швидко залагоджувати й ліквідовувати. У колективі це сприятиме оздоровленню морально-психологічного клімату, підвищить активність і працездатність людей. В особистому житті приведе до покращення стосунків, взаємної любові й поваги.

Слід уникати не лише деструктивних, але й пустих конфліктів, коли роздратування або хворобливий стан людини роблять її нетерпимою до інших людей.

2