ФІНАНСИ

ТЕСТИ

З навчальної дисципліни для контролю знань фахівців ОКР «бакалавр» напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» у вищих навчальних закладах П – 1V рівнів акредитації Міністерства аграрної політики та продовольства України

1. Фінансова наука – це:

– система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу;

– система знань про фінансові явища і процеси, з виявленими достовірними передумовами виникнення, механізмами та принципами функціонування, доказовими, обґрунтованими положеннями та висновками про їх вплив на людину, господарство, суспільство, цивілізацію, оцінюванням здобутків, вигод, втрат;

– суспільна наука, що вивчає ефективне використання обмежених ресурсів, розглядає питання організації та управління виробництва, розподілу, обміну, збуту й споживання товарів та послуг;

– система об'єктивних економічних законів, категорій та понять, які виробляються і використовуються внаслідок спеціальної діяльності людей.

2. Сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, юридичними та фізичними особами називаються:

– фінансові резерви;

– предмет фінансової науки;

– фінансові фонди;

– фінансові інститути.

3. Об’єктами фінансових відносин є:

– валовий внутрішній продукт і національне багатство;

– прибуток, податки, цінні папери;

– держава, підприємницькі структури, населення;

– грошові доходи.

4. Суб'єктами фінансових відносин є:

– національний доход і валовий суспільний продукт;

– держава, підприємства, громадяни;

– надходження від державних позик;

– податки, цінні папери, валюта.

5. Фінанси – це економічна категорія, що відображає:

– еквівалент коштів;

– сукупність відносин, пов’язаних зі створенням державного бюджету та його використанням;

– усі види доходів держави і підприємств;

– економічні відносини, що складаються під час утворення, розподілу і використання грошових фондів.

6. Категорія, яка являє собою загальний еквівалент, за допомогою якого вимірюють затрати праці виробників – це:

– фінанси;

– гроші;

– фінансові ресурси;

– капітал.

7. Функція фінансів, яка проявляється в процесі розподілу ВВП у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням – це:

– розподільча;

– контрольна;

– регулююча;

– стимулююча.

8. Суть контрольної функції фінансів полягає у:

– розподілі та перерозподілі суспільного продукту й національного доходу для задоволення різних потреб народного господарства й населення;

– тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використанням доходів суб’єктів фінансових відносин;

– контролі за формуванням централізованих фондів грошових коштів;

– контролі за формуванням децентралізованих фондів грошових коштів.

9. Функція фінансів, пов’язана з утворенням доходів, має назву:

– здійснення витрат;

– розподільна;

– нагромадження капіталу;

– системотворча.

10. Суспільне призначення фінансів:

– формування та використання грошових фондів держави за допомогою особливих форм руху вартості;

– рух вартості без участі готівки перерахуванням коштів за рахунками кредитних установ;

– грошові відносини з мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави;

– грошові відносини, пов'язані з використанням державних засобів на потреби держави.

11. Фінансові ресурси – це:

– сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот;

– грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання ВВП, які створюються в державі впродовж певного періоду;

– сукупність фінансових установ, на які покладено управління фінансовою системою держави;

– ресурси в натурально-речовинній формі, які використовуються у виробничій діяльності підприємства.

12. Централізовані фонди грошових коштів створюються:

– на рівні держави;

– на рівні підприємства;

– на рівні установи;

– на рівні коштів індивідуальних осіб.

13. Сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних між собою сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу та перерозподілу вартості ВВП, називається:

– страхові фонди;

– фінансовий ринок;

– фінансовий механізм;

– фінансова система.

14. Сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства – це:

– фінансове регулювання;

– фінансове планування;

– фінансове забезпечення;

– фінансовий механізм.

15. Довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією, називається:

– тактикою фінансової стратегії;

– фінансовою тактикою;

– фінансовою стратегією;

– стратегією фінансової тактики.

16. Ланка фінансової системи, яка покликана мобілізувати фінансові ресурси для фінансування витрат бюджету, котрі не відшкодовуються власними доходами:

– державний бюджет;

– державні цільові фонди;

– державний кредит;

– фінансові фонди.

17. Фінансова система за організаційною структурою –– це:

– сукупність обмежених, але взаємопов'язаних між собою ланок фінан­сових відносин;

– особлива, специфічна форма виробничих відносин, пов'язана з процесом розподілу та перерозподілу частки ВВП;

– особливий, опосередкований системою грошових відносин тип еко­номічних відносин;

– бюджетна система;

– правильна відповідь відсутня.

18. Органи, на яких покладено здійснення парламентського фінансового контролю в Україні:

– Міністерство фінансів України;

– Кабінет Міністрів України;

– Національний Банк України;

– Рахункова палата України.

19. На який орган управління фінансовою системою покладено завдання щодо ефективного управління коштами Державного бюджету:

– Міністерство фінансів;

– Державна контрольно-ревізійна служба;

– Комерційні банки;

– Державне казначейство.

20. Мета фінансової діяльності підприємства:

– виробництво товарів;

– надання послуг;

– отримання кредиту;

– отримання прибутку.

21. Некомерційні установи являють собою:

– Установи, які надають послуги або виконують роботи безкоштовно чи за символічну плату;

– Установи, які є основними платниками податків до бюджету і внесків до державних цільових фондів;

– Установи, які працюють у сфері матеріального виробництва, торгівлі;

– Установи, які працюють у сфері нематеріального виробництва.

22. Термін "finis" використовувався у грошових відносинах, що виникали між державою та населенням, і трактувався як:

– умова кредитної угоди;

– завершення грошового платежу;

– документ про сплату мита;

– правильна відповідь відсутня.

23. У середньовіччі однією з найважливіших історичних передумов формування категорії фінансів була така:

– виникнення поняття загальнодержавного фонду грошових коштів;

– розвиток дипломатичних зв'язків між Західною Європою та країнами Близького Сходу;

– інтенсивний розвиток сільського господарства та промисловості;

– всі відповіді правильні.

24. Фінанси можуть функціонувати тільки за наявності:

– мануфактурного виробництва;

– державного управління;

– кредитних відносин;

– бюджетної системи.

25. Частина грошових коштів, які мають цільове спрямування:

– інвестиції;

– фінансові ресурси;

– капітал;

– грошові фонди.

26. Для нерозвиненої форми фінансів властиві:

– інтенсивний розвиток грошових відносин;

– невиробничий характер фінансів;

– велика кількість ланок фінансової системи;

– розвинений страховий ринок.

27. Ознаки, що характерні для первісного суспільного устрою:

– наявність постійного державного апарату;

– відсутність системи формування державних доходів та витрат;

– виконання грошима усіх функцій;

– правильна відповідь відсутня.

28. Основними джерелами доходів рабовласницьких держав були:

– контрибуції;

– військова здобич;

– натуральні податі;

– всі варіанти правильні.

29. Твердження, яке не належить до закономірностей історичного розвитку фінансових відносин у рабовласницькому і феодальному суспільствах:

– фінанси почали відображати приватноправовий принцип діяльності держави;

– фінанси органічно пов'язувалися з доходами та витратами держави;

– фінанси тісно пов'язані з правовою діяльністю держави;

– податки, збори, позики, а також грошові витрати держави мали врегульований характер.

30. Головним джерелом мобілізації ресурсів у державний і місцеві бюджети та перерозподілу національного доходу на етапі розвитку розвиненої форми фінансів є:

– державний кредит;

– податки;

- державні інвестиції;

– доходи від операцій на фінансовому ринкові.

31. Об'єктивними передумовами функціонування фінансів є:

– товарно-грошові відносини, існування держави, дія економічних законів;

– існування держави, дія закону вартості, потреби розширеного відтворення;

– економічний розвиток суспільства, дія економічних законів, потреби розширеного відтворення;

– товарно-грошові відносини, дія економічних законів.

32. До чотирьох напрямів видатків відносять:

– на управління, кредитування, фінансування, правозахисні потреби;

– на військові цілі, управління, економіку, соціальні потреби;

– на військові цілі, управління, інвестування, економіку;

– інвестування, економіку, управління, кредитування.

33. Фінансова система – це:

– грошово-кредитний механізм;

– сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, господарюючих суб’єктів, окремих фінансових інститутів і населення для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб;

– модель ринкових відносин;

– контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави.

34. Фінансове забезпечення розширеного відтворювального процесу не- можливе у такий спосіб:

– інвестування;

– кредитування;

– самофінансування;

– оподаткування.

35. Складова, що не належить до державних фінансів:

– податкова система;

– фінансовий ринок;

– бюджетна система;

– місцеві фінанси.

36. Моделі фінансових відносин розподіляють:

– за послідовністю розподілу ВВП та за рівнем концентрації ВВП у бюджеті;

– за рівнем державної централізації ВВП та рівнем національного доходу у бюджеті;

– за рівнем розподілу та перерозподілу національного багатства у бюджеті;

– за рівнем державної централізації ВВП та рівне перерозподілу національного багатства у бюджеті.

37. Складова, що належить до фінансових підприємств:

– загальні позабюджетні фонди;

– фінансовий менеджмент;

– страховий ринок;

– грошові фонди підприємств.

38. Зміст теорії суспільного добробуту:

– напрямок державної фінансової політики на обмеження діяльності монополій і скорочення військових витрат;

– зміни у сфері фінансів мають сенс лише тоді, коли матеріальне становище певних соціальних груп покращується без погіршення його для інших;

– держава повинна покривати дефіцити бюджету, що виникли у період кризи, надлишками, що утворені в період росту економіки;

– кожна людина повинна віддавати державі частину свого прибутку за одержувану від неї підтримку.

39. Поняття «фінанси» в перекладі з латинської означає:

– платіж;

– гроші;

– кредит;

– депозит.

40. Сучасна форма слова finance з’явилася у столітті :

– 19;

– 13;

– 20;

– 18.

41. Наука, складовою частиною якої на початку другого тисячоліття розглядалася фінансова наука – це:

– філософія;

– менеджмент;

– економіка

– природознавство.

42. Уперше в 1573 році ввів у науковий обіг термін «Фінанси»:

– Жан Боден;

– Аристотель;

– Платон;

– Архімед.

43. Поняття «державні фінанси», «державний бюджет», «державний кредит» у 15-17 ст. виникли внаслідок:

– відокремлення державної казни від казни сімей монархів;

– велика Французька революція;

– фінанси почали використовуватися для позначення податків;

– фінансовий стан населення став.

44. Звіт про фінансовий стан нації (перший бюджет держави) королю у 1794 році представив:

– Жак Неккер;

– Ф. Кене;

– Ф. Юсті;

– А. Тюрго.

45. Фінансова наука виникла:

– 15 столітті;

– 5 столітті;

– 21 столітті;

– 10 столітті.

46. Праці Т. Мека, Дж. Локка, Т.Гоббса в 17 ст. були присвячені:

– проблемам екології;

– проблемам оподаткування;

– проблемам мистецтва;

– проблемам раціонального використання фінансових ресурсів.

47. Питання, приділили увагу в 17-18 німецькі вчені Л. фон Секондорф,

Ф, Юсті:

– питанню управління фінансами;

– питанню трактування поняття фінанси;

– питанню глобалізації;

– питанню соціальної політики Германії.

48. У праці «Система фінансового господарства» 1746 року Ю. Юстом вперше було викладено про:

– основні положення фінансової науки;

– положення з оподаткування прибутку;

– положення з медицини;

– положення політичної економіки.

49. Основна ідея фізіократів у фінансовій науці:

– лише земля дає чистий дохід;

– залежність рівня добробуту населення від платоспроможності;

– фінанси – це тільки гроші;

– держава не може одержувати дохід у формі податку на землю.

50. Праця А. Сміта, ідеї в якій сприяли тому, що наука про фінанси остаточно набула самостійного значення:

– дослідження щодо природи і причин багатства народів;

– система фінансового господарства;

– трактат про податки і збори;

– фінансові нерви держави.

51. Головна ідея праці «Основи політичної економії та оподаткування»

Д. Рікардо:

– всі податки сплачуються з прибутку капіталіста;

– всі податки сплачуються з виручки капіталіста;

– податки не повинні сплачуватись;

– податки сплачуються народними масами.

52. Перший підручник з фінансів написав:

– Платон;

– К. – Г. Рау;

– А. Сміт;

– Д. Рікардо.

53. Фінансова система –– це :

– сукупність фінансових установ;

– сукупність різних сфер фінансових відносин, у процесі яких утворюються і використовуються фонди грошових коштів;

– сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів;

– система правових норм, які регулюють фінансові відносини.

54. Основним методом фінансового правового регулювання є:

– метод владних приписів;

– метод гласних приписів;

– метод узгодження;

– метод рекомендацій.

55. Основними формами прямої участі державного впливу на розвиток економіки є:

– інформатизація;

– стандартизація;

– бюджетне фінансування і перерозподіл ВВП;

– моніторинг.

56. Сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в межах кордонів країни за рік, –– це:

– чистий внутрішній продукт;

– валовий внутрішній продукт;

– валовий національний продукт, валовий національний доход;

– валовий прибуток держави.

57. Сукупність заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання, які держава здійснює через фінансову систему являє собою:

– фінансову стратегію;

– фінансову політику;

– фінансовий механізм;

– грошово-кредитну політику.

58. Критерій, за яким капітал поділяють на основний та оборотний:

– важливістю для виробничо-господарської діяльності;

– походженням;

– вартістю;

– формою участі в процесі виробництва та особливостями перенесення власної вартості на вартість кінцевого виробу.

59. Політика, через яку держава захищає свої інтереси:

– митну політику;

– бюджетну політику;

– валютну політику;

– правильні відповіді 1), 3).

60. Сукупність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства являє собою:

– фінансова стратегія;

– фінансова тактика;

– фінансовий механізм;

– правильна відповідь відсутня.

61. Об’єктом фінансового планування є:

– фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП;

– обсяг фінансових ресурсів;

– частина ВВП на загальнодержавні потреби;

– перспективні фінансові плани.

62. Складовими елементами фінансового механізму є:

– фінансове планування й прогнозування;

– управління фінансами;

– фінансовий контроль, фінансове забезпечення;

– всі відповіді правильні.

63. До інструментів фіскальної політики належить:

– зміна норми резервних вимог

– зміна державних видатків та ставок оподаткування

– зміна центральним банком облікової ставки

– купівля центральним банком державних облігацій на відкритому ринку

64. Методи, що використовують для виконання фінансового плану:

– нормативні;

– розрахунково-аналітичні;

– балансовий метод, метод економіко-математичного моделювання;

– всі відповіді правильні.

65. Фінансова політика управління боргом має бути спрямована на:

– стабілізацію економіки і підвищення темпів економічного зростання;

– заохочення інвестицій;

– скорочення виплат за боргом;

– протидію відпливу капіталів за кордон.

66. Складовими фінансової політики є:

– бюджетна та податкова політика;

– грошово-кредитна та митна політика;

– інвестиційна політика;

– усі відповіді правильні..

67. До принципів фінансового планування не відносять:

– наукова обґрунтованість;

– безперервність;

– стабільність;

– демократичний централізм.

68. Фінансові плани за тривалістю дії є:

– поточні, оперативні та перспективні;

– загальні, вибіркові та часткові;

– правильна відповідь відсутня;

– всі відповіді правильні.

69. Податки –– це:

– платежі за товари, роботи, послуги між підприємствами;

– платежі юридичних, фізичних осіб страховим компаніям по об’єкту страхування;

– платежі, збори фізичних, юридичних осіб до бюджету, позабюджетні фонди;

– сума коштів, які повертаються державі.

70. Факторами, що впливають на розмір фіксованого сільськогосподарського податку виступають:

– балансовий прибуток та кількість працюючих;

– обсяг реалізованої продукції власного виробництва, у тому числі виготовленої на давальницьких умовах;

– площа сільськогосподарських угідь, грошове оцінювання землі;

– валовий дохід та спеціалізація.

71. Правильне визначення податкової системи –– це:

– сукупність податків, що їх установлює держава;

– сукупність зборів, що їх установлює держава;

– сукупність податків і зборів, що їх установлює держава;

– сукупність загальнодержавних і місцевих податків і зборів.

72. Принцип побудови податкової системи –– це:

– соціальна справедливість;

– централізм;

– створення фінансових резервів;

– лібералізм.

73. Податковий кредит –– це:

– видача кредиту підприємству за податковими платежами;

–.сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду;

– кредит, який надається податковим службам;

– документально підтверджена сума, на яку збільшується податкове зобов’язання.

74. За економічним змістом податки класифікують на:

– податки на доходи, податки на споживання, податки на майно;

– податки на доходи, місцеві податки, розкладні податки;

– податки на споживання, податки на майно, місцеві податки;

– загальнодержавні податки, місцеві податки і збори.

75. Ставка ПДВ:

– 20 %;

– 25% від вартості товару;

– 16% від різниці між податковим зобов’язанням та податковим кредитом;

– 17%.

76. Голову Державної податкової служби України призначає на посаду та звільняє з посади:

– Президент України за поданням прем'єр-міністра України;

– Міністр фінансів України за поданням прем'єр-міністра України;

– Прем'єр-міністр України;

– Кабінет Міністрів України.

77. Вид податків, який включається у ціну товару:

– податок на прибуток;

– податок з власників транспортних засобів;

– акцизний податок;

– податок на землю.

78. За нульовою ставкою обкладаються ПДВ операції з:

– імпорту товарів;

– експорту товарів;

– продажу книг вітчизняного виробництва;

– реалізації зайвих основних фондів.

79. Акцизний збір в Україні нараховується за ставками:

– адвалерними та специфічними;

–.регресивними та прогресивними;

–.плаваючими та фіксованими;

– фіксованими та прогресивними.

80. До непрямих податків відносять:

– ПДВ, акцизний податок;

– рентні платежі;

– фіксований сільськогосподарський податок;

– податок на прибуток.

81. Платники податків і зборів зобов'язані:

– ревізувати й перевіряти у міністерствах бухгалтерські документи;

– накладати на керівників та інших службових осіб підприємств адміністра­тивні стягнення;

– подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

– забезпечувати захист державного суверенітету.

82. База оподаткування з податку на прибуток визначається як:

– різниця між балансовим прибутком та платежами до бюджету з прибутку;

– грошове вираження прибутку, який визначається шляхом зменшення суми доходів на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат;

– різниця між валовим прибутком та валовими видатками без амортизаційних відрахувань;

– сума валового прибутку та валових видатків.

83. За адвалерною ставкою акцизний податок визначається:

– у % до вартості товару;

– в ЕВРО за партію товару.

– у гривнях за одиницю товару;

– у доларах за одиницю товару.

84. Фіксований сільськогосподарський податок не замінює:

– податок на землю.

– податок на прибуток

– збір за спеціальне використання води;

– ПДВ.

85. Тверді податкові ставки –– це:

– єдині відсоткові ставки, які не залежать від розмірів об'єкту оподаткування;

– встановлюються в грошовому виразі на одиницю об'єкта оподаткування в натуральному обчисленні;

– побудова шкали прогресивних ставок;

– ставки, встановлені місцевими органами виконавчої влади.

86. Місцеві податки і збори в Україні включають:

–; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збір за місця для паркування транспортних засобів, збір за впровадження деяких видів підприємницької діяльності, туристичний збір, єдиний податок;

– акцизний збір, плату за землю, державне мито;

– податок з обороту, податок на додану вартість, комунальний податок;

– податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток.

87. Податкова квота –– це:

– платіж, що стягується за вчинення юридичних дій;

– частка податку в доході платника;

– встановлений розмір податку на одиницю оподаткування;

– характеризує об’єкт оподаткування.

88. Бюджет –– це:

– план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;

– єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

– регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітів про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

– комплекс заходів, визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки і спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється з використанням коштів державного або місцевих бюджетів або шляхом надання державних та/або місцевих гарантій.