23. Соціальна диференціація мови. Різновиди соціальних діалектів

Крім діалектизмів, у загальнонародній мові наявні словесні, фразеологічні одиниці, знані й використовувані переважно в усному спілкуванні не всіма носіями якоїсь мови, а лише окремими соціальними, професійними або віковими групами населення. Поява своєрідних мовних одиниць (переважно слів і фразеологізмів) в мовленні деяких мовців зумовлюється або прагненням задовольнити свої моральні потреби, або виробничою необхідністю. Виробляються мовлення певних соціальних, професійних або вікових угруповань, які становлять відгалуження від загальнонародної мови і характеризуються набором специфічних слів і висловів, використовуваних головно для мовленнєвого відособлення. Таке мовлення називають жаргоном. За соціальними ознаками розрізняють жаргони: дворянський, купецький та ін. Соціально зумовленим є й професійне мовлення, притаманне людям, об'єднаним певною виробничою діяльністю. Виявляється воно в наборі своєрідних слів, так званих професіоналізмів (наприклад, у шахтарів: видавати на гора, у моряків пришвартуватися). Це - специфічні слова відповідної виробничої галузі. Своєрідне мовлення помічається і серед молодіжних груп населення (передусім студентів, школярів), об'єднаних віком і спільністю інтересів. Використовувані ними слова, відмінні від літературних будовою або значенням, оцінюються як поява студентського чи учнівського жаргонів. Ці слова змінюються і сполучаються за правилами української граматики, а їх вимова не відрізняється від загальнонародної фонетичної системи. Окремий різновид мовлення відокремлених вузьких соціальних груп населення становить арго (спеціальний умовний жаргон цієї групи), словник якого складається з видозмінених одиниць однієї чи кількох мов, наприклад, чувак - 'парубок'. Арго характерне для мовлення кримінального світу (арготизми, тобто слова певного арго, наприклад, буза - 'дурниці', карточка - 'обличчя'). На відміну від територіальних соціальні діалекти не мають власної фонетичної і граматичної системи. Вони форму ються на базі природних мов, їх граматик. Своєрідним у них є лише набір незначної кількості слів, запозичених з інших мов, або фразеологізмів, утворених з елементів своєї мови, чи переосмислених словесних одиниць. Отже, і в цьому випадку слід говорити про те, що соціальні діалекти не порушують основ загальнонародної мови.

24. Шляхи вивчення проблеми зв’язку мови і мислення в науці

Незважаючи на те що проблему взаємозв'язку мови і мислення досліджують від найдавніших часів до наших днів, вона далека від свого розв'язання. У сучасній філософській, логічній, психологічній і лінгвістичній літературі дають різні, інколи взаємозаперечні відповіді на питання про співвідношення цих феноменів. Щодо питання взаємовідношення мови й мислення існують дві протилежні й однаковою мірою неправильні тенденції: 1) відривання мови від мислення і мислення від мови; 2) ототожнення мови і мислення. Жак Адамар заявив: «Я стверджую, що слова повністю відсутні в моєму розумі. Подібна думка висловлена Альбертом Ейнштейном: «Слова або мова, як вони пишуться або вимовляються, не відіграють жодної ролі в моєму механізмі мислення, коли я думаю. Ототожнювали мову і мислення німецькі лінгвісти Вільгельм фон Гумбольдт і Макс Мюллер. На думку Мюллера, мова і мислення — «лише дві назви однієї й тієї ж речі». До тієї групи належать і вчені, які розглядають мову як форму мислення (А. Шлейхер, Е. Бенвеніст), бо форма і зміст завжди стосуються одного й того самого явища. Різні відношення до мислення і його зв'язку з мовою лежать в основі двох різних напрямів — менталістичного, в якому чітко виявляється прагнення до ототожнення мови і мислення, приписування мові тієї ролі в психіці людини, яка належить мисленню, і механістичного (біхевіористського), який відриває мову від мислення, розглядає мислення як щось позамовне (екстралінгвальне) і вилучає його з теорії мови, оголошуючи мислення фікцією. Якщо колись вважалося, що мислення невіддільне від мови і здійснюється лише в мовних формах, то нині поширена концепція, за якою мова і мислення пов'язані між собою діалектичними відношеннями й утворюють взаємозумовлену єдність, але не тотожність. На думку сучасних учених, потрібно розрізняти три типи мислення: чуттєво-образне, технічне і поняттєве. Тільки поняттєвий тип мислення протікає в мовних формах.