
- •1. Загальне мовознавство як наука і як навчальна дисципліна. Об’єкт і предмет дослідження загального мовознавства. Проблема дослідження мовознавства.
- •2. Місце мовознавства серед інших наук. Суміжні з мовознавством науки. Прикладне мовознавство.
- •3. Питання про природу і суть мови. Основні віхи осмислення суті мови.
- •4. Біологічна теорія природи і суті мови.
- •5. Психологічний підхід до розуміння природи і суті мови. Його переваги і недоліки
- •6. Соціальний підхід до розуміння мови
- •7. Проблема походження мови як фундаментальна проблема сучасної лінгвістики. Особливості розв’язання цієї проблеми в міфах та легендах. Античні теорії походження мови.
- •8. Проблема походження мови як продукту людського єства: звуконаслідувальна і вигукова теорії. Переваги і недоліки цих теорій
- •9. Соціальні теорії походження мови: договірна теорія і теорія трудових вигуків. Яфетична теорія про походження мови.
- •10. Суспільна природа мови. Специфіка обслуговування мовою суспільства. Суспільні функції мови
- •12. Залежність розвитку мови від розвитку суспільства. Відображення в мові соціальної організації і диференціації суспільства, демографічних змін, розвитку культури. Роль суспільства у формуванні мови
- •13. Зв'язок мови і культури
- •14. Соціолінгвістика. Її предмет, завдання і проблеми. Предмет, завдання і проблеми інтерлінгвістики
- •15. Мовна ситуація і мовна політика як методологічна основа соціолінгвістики. Білінгвізм і диглосія як складники мовної ситуації
- •16. Проблема мовних змін у сучасній лінгвістиці. Синхронія і діахронія. Поняття мовних змін
- •17. Причини мовних змін (внутрішні та зовнішні). Темпи мовних змін. Проблема скачка. Проблема прогресу в розвитку мов
- •18. Узаємодія мов як чинник мовних змін. Види взаємодії. Білінгвізм. Типи двомовності
- •19. Субстрат, суперстрат, адстрат, інстрат. Мовний союз як результат взаємодії мов
- •20. Мішані мови. Мова-піджин. Креольські мови
- •21. Основні форми існування мови. Ознаки виділення форм існування мови
- •22. Територіальні діалекти. Диференціація понять діалект-наріччя-говірка. Причини виникнення діалектів
- •23. Соціальна диференціація мови. Різновиди соціальних діалектів
- •24. Шляхи вивчення проблеми зв’язку мови і мислення в науці
- •25. Взаємозвязок мови і мислення в системі мовних значень, лексичних, граматичних і конотативних
- •26. Теорія мовної відносності Сепіра-Уорфа
- •27. Системний підхід у науці про мову
- •28. Класифікація систем
- •29. Види структурних відношень
- •30. Мовні підсистеми. Принципи виділення мр
- •31. Своєрідність системності в мові. Системні та несистемні явища. Система і норма
- •33. Фонологічна система мови
- •34. Граматична система мови
- •35. Морфологічний рівень
- •35. Синтаксичний рівень мови
- •37. Лексико-семантична система
- •39. Морфонологічний проміжний рівень
- •39. Словотвірний проміжний рівень
- •40. Фразеологічний проміжний рівень
- •41. Знак – основне поняття семіотики
- •42. Типологія мовних знаків
- •43. Морфологічна класифікація мов
- •44. Генеалогічна класифікація мов
- •45. Поняття лінгвістичного методу
- •46. Описовий метод
- •47. Порівняльно-історичний метод
- •48. Зіставний метод
- •49. Структурний метод
- •50. Сучасні методи дослідження мови
1. Загальне мовознавство як наука і як навчальна дисципліна. Об’єкт і предмет дослідження загального мовознавства. Проблема дослідження мовознавства.
Мовознавство, або лінгвістика, — наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Усі мовознавчі дослідження розподіляють між двома підрозділами цієї науки — конкретним (частковим) і загальним мовознавством. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови (україністика, полоністика, богемістика, русистика) або групи споріднених мов (славістика, германістика, романістика тощо). Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування, а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. Традиційно курс загального мовознавства охоплює історію мовознавства, теорію мови і методологію мовознавства (під останньою розуміють науку про методи лінгвістичного аналізу). Уведення історії мовознавства до структури курсу загального мовознавства зумовлене тим, що історія мовознавства — це нагромадження знань про мову, розвиток внутрішньої логіки науки, поглиблення лінгвістичної теорії і вдосконалення методології мовознавства. Курс загального мовознавства має підсумковий характер. Він узагальнює дані попередньо вивчених лінгвістичних дисциплін і дає їм теоретичне обґрунтування. Головне завдання курсу загального мовознавства — розширення загальнолінгвістичної підготовки словесника, а також поглиблене вивчення проблем, які не могли бути висвітлені в попередніх курсах, ознайомлення з основними напрямами, ідеями і проблемами сучасного мовознавства, озброєння майбутнього спеціаліста методами наукового дослідження мови.
Об'єкт загального (теоретичного, наукового) мовознавства становлять загальні закони будови мов світу в їх давньому і сучасному стані для з'ясування властивостей мовного розвитку, що змушує торкатися й розглядати природи, функцій і походження людської мови взагалі. Цим і пояснюється те, що наукова проблематика загального мовознавства досить широка. Вона включає: 1) проблему предмета мовознавства, тобто сутності мови як засобу спілкування, співвідношення мови і мислення, походження мови, зв'язку історії мови з історією суспільства; 2) проблему місця мовознавства в системі наук і його значення як самостійної науки; 3) проблему методів дослідження складових елементів мови (звуків, слів, речень); 4) проблему встановлення й наукового пояснення структурних одиниць - звукових, словесних, граматичних - і виділення мовознавчих наук, присвячених їх аналізові; 5) проблему класифікації існуючих на Землі мов; 6) проблему виникнення й розвитку письма.
2. Місце мовознавства серед інших наук. Суміжні з мовознавством науки. Прикладне мовознавство.
Мовознавство тісно пов'язане з філософією - наукою про загальні закони виникнення і розвитку природи, суспільства, мислення, яка становить основу світогляду людини і допомагає в принциповому розв'язанні таких головних лінгвістичних проблем, як сутність мови, її роль у суспільстві, походження і характер її розвитку, співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в мові. Тісним є зв'язок мовознавства з логікою - наукою про закони і форми мислення. Усі акти мислення здійснюються з допомогою мови. Для логіка і мовознавця мова - один об'єкт дослідження: логік через мову розкриває закони мислення, мовознавець - мовні закони. Аналіз цих законів взаємопрониклий: мовознавець ураховує вплив мислення на будову і зміни мови, логік при вивченні таких логічних категорій, як поняття і судження, не обходиться без розгляду слів і речень. Зв'язок мовознавства з історією, як і з іншими науками, є обопільним. З одного боку, мовознавство допомагає історії, проливаючи світло на певні історичні факти, з іншого — використовує свідчення історії для пояснення суто мовних явищ. Тісний зв'язок має мовознавство із соціологією — наукою про закономірності й рушійні сили розвитку та функціонування соціальних систем — суспільства загалом і його соціальних груп. Цей зв'язок детермінований тим, що мова є явищем суспільним, виникає і розвивається тільки в суспільстві, впливає на суспільство і водночас стан мови великою мірою залежить від суспільства. На стику соціології і мовознавства виникла соціолінгвістика — наука, яка вивчає соціальну природу мови, її суспільні функції, вплив соціальних чинників на мову і роль мови в суспільному житті. Суто практичний характер має зв'язок мовознавства з археологією — наукою, що вивчає історичне минуле суспільства за виявленими під час розкопок пам'ятками матеріальної культури. Оскільки мова — важлива етнічна ознака, то неможливим є її повноцінне вивчення без етнографії — науки про побут і культуру народів. Зв'язок мовознавства з етнографією зумовив виникнення окремої науки — етнолінгвістики, яка вивчає мову в її стосунках до культури, а також взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні й еволюції мови (вплив на структуру мови вірувань, звичаїв, побуту, загалом культури народу). Прозорим є зв'язок мовознавства з літературознавством. Мова є першоелементом літератури, її будівельним матеріалом. Тому мовознавство настільки тісно переплетене з літературознавством, що вони об'єднані в одну комплексну науку — філологію. З мовознавством і літературознавством (філологією) тісно пов'язана герменевтика — мистецтво тлумачення текстів, учення про принципи їх інтерпретації, розуміння. Із природничих наук мовознавство пов'язане з біологією, анатомією, фізіологією, психологією, медициною, географією, семіотикою, фізикою, математикою, кібернетикою, інформатикою. У 50-ті роки XX ст. на стику мовознавства і психології виникла психолінгвістика — наука, яка вивчає процеси формування і сприйняття мовлення. Взаємопроникнення мовознавства і психології зумовлене тим, що функціонування мови є наскрізь психологічним. Процес мовного спілкування, сприйняття, розуміння мовлення неможливо пояснити без психології. На стику медицини і мовознавства виникла нейролінгвістика — наука, яка на основі лінгвістичних даних вивчає функції і зони центральної нервової системи, пов'язані з мовою. Лінгвогеографія, предметом якої є дослідження територіального поширення мовних явищ і нанесення їх на карту у вигляді ізоглос. Для формального опису мов ефективно використовують поняття і методи математичної логіки. Усе це свідчить про виокремлення в мовознавстві такої стикової дисципліни, як математична лінгвістика. На стику мовознавства й кібернетики виникла кібернетична лінгвістика, яка розглядає мову як одну з керованих систем.
Прикладна лінгвістика — напрям у мовознавстві, який опрацьовує методи розв'язання практичних завдань, пов'язаних із використанням мови, і зорієнтований на задоволення суспільних потреб. До традиційних проблем прикладної лінгвістики належать укладання словників, розробка алфавітів і систем письма, транскрипції усного мовлення та транслітерації іншомовних слів, лінгвістичне обґрунтування викладання рідної та іноземних мов, переклад з однієї мови на іншу, стандартизація й уніфікація науково-технічної термінології, укладання спеціальних лінгвістичних довідників, створення штучних мов, удосконалення орфографії і пунктуації, мовна культура тощо. Найважливіші проблеми прикладного мовознавства — машинний переклад та інформаційна служба.