5.2.Теоретичні питання, необхідні для реалізації загальних і конкретних цілей

1. Профілактика в системі охорони здоров'я

2. Комплексна програма фізіопрофілактики

3. Цілі і способи фізіопрофілактики

4. Профілактичні ефекти в механізмі дії фізичних чинників

5. Поняття про фізіопрофілактику.

6. Принципи фізіопрофілактики.

7. Методики фізіопрофілактики.

8. Класифікація лікувальних фізичних факторів що застосовуються для фізіопрофілактики

5.3 Практичні роботи (завдання), які використовуються на занятті:

1. Фізіологічно пояснити профілактику захворювань

2. Виділити основні теоретичні основи фізіопрофілактики

3. Пояснити цілі і задачі фізіопрофілактики

4. Визначити основні характеристики способів фізичної профілактики

5.4 Зміст теми: Роль відпочинку в системі лікувально профілактичних та реабілітаційних заходів.

План:

1. Вплив стомлюваності на загальний стан людського організму.

2. Призначення різних способів відпочинку особам розумової та фізичної праці.

3. Форми та методики проведення оздоровчих заходів.

4. Поняття про первинну та вторинну кліматопрофілактику.

5. Загартування загальне та спеціальне, його методи та засоби.

Вплив стомлюваності на загальний стан людського організму.

Відпочинок має важливе значення в профілактиці хвороб, покращанні фізичного стану та укріпленні здоров’я населення, чинить пряму дію на підвищення працездатності.

В фізіологічному понятті відпочинок невіддільний від роботи. Робота не може продовжуватися довго, без відпочинку, організму необхідно відновити свої сили. Період відновлення залежить від характеру попередньої роботи, її важкості і напруги, стану здоров’я та тренованості. В процесі роботи проходить виснаження фізіологічних функцій. Ознаками робочої напруги і втоми є порушення різних біологічних ритмів, дисонхриноз. Ці зміни можуть зберігатися після напруженої роботи і в період відпочинку. Основною причиною втоми є витрачання ресурсів і надмірне підсумовування збудження і розвиток охоронного гальмування. Тимчасове переваження гальмування викликає падіння працездатності, почуття втоми.

Часта робота до втоми веде до погіршення функціонального стану НС, затягування процесів відновлення, кумуляції втоми протягом тривалого часу, що може призвести до надмірної втоми, в процесі якої з’являються патологічні зміни. Порушення регуляції функції важливих органів та систем є причиною зміни життєдіяльності організму, зниження опору організму до дії негативних факторів, підвищується сприйняття до інфекційних та інших хвороб.

При розумовій роботі підвищується ступінь нервово – емоційної напруги. Напружена розумова діяльність уже в період впрацювання веде до змін, які характерні для втоми, які маскуються процесом активації, з послідуючою кумуляцією несприятливих функціональних зрушень протягом року. Втома при її накопичуванні сприяє підвищенню захворюваності. Розумова праця чинить вплив на зміни ССС в залежності від ступеню нервово – емоційної напруги, які проявляються начальними функціональними порушеннями регуляції у вигляді синдрому вегетативної дистонії, тенденції до ГХ і нерідко вираженим судинним розладам – веде до розвитку неврозів, ГХ, ВХ.