Тема: « Кардіоміопатія. Медсестринський процес. Відпрацювання практичних навичок.»

1. Актуальність теми:

Кардіоміопатія – це захворювання серцево - судинної системи,яке зустрічається не часто,але характеризується тяжким перебігом,виникненням ускладнень,які загрожують життю пацієнта. Тому пацієнти потребують стаціонарного лікування під наглядом лікаря. М/с повинна знати клінічну картину захворювання та вміти скласти план м/с втручань та реалізувати його:надати допомогу при непритомності,ядусі,порушенні ритму,а також забезпечити необхідний догляд за хворими.

ІІ.Навчальні цілі:

Знати:

1.Сутність,класифікацію.а=ІІ

2.Етіологіюпатогенез. а=ІІ

3.Основні клінічні форми.а=ІІ

4.Методи діагностики.а=ІІ

5.Принципи лікування. а=ІІ

6.Профілактику,диспансерне спостереження. а=ІІ

Вміти:

1.Здійснити обстеження пацієнта.а=ІІІ

2. Поставити м/с діагноз.а=ІІІ

3.Скласти план м/с втручань. а=ІІІ

4.Реалізувати план м/с втручань.а=ІІІ

5.Забезпечити необхідне положення в ліжку. а=ІІІ

6.Надати допомогу при болю в серці,задишці,ядусі. а=ІІІ

7.Визначити водний баланс,добовий діурез. а=ІІІ

8.Дати рекомендації щодо дієтичного харчування.

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи.

3.1.Базові знання,вміння,навички,необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

№ з/п		Дисципліни		Знати	Вміти
1	Анатомія		Будову С.С.С.
2	Патологічна анатомія та фізіологія.		Про гіпертрофію серцевого м`язу,серцеву недостатність.			Виявити ознаки гіпертрофії серцевого м`яза та серцевої недостатності.
3	Основи сестринська справа.		1.Основні симптоми с.с.с. 2.Симптоми серцевої недостатності. 3.Види оксигенотерапії,показання до її застосування.			1.Виміряти АТ,зареєструвати. 2.Визначити Р,зареєструвати його властивості. 3.Визначити набряки. 4.Підготувати все необхідне для пункції абдомінальної пункції. 5.Здійснити подачу кисню. 6.Зробити кровопускання. 7.Надати допомогу хворому при болях в серці.
4	Фармакологія		1.Антиаритмічні препарати,В-адреноблокатори,діуретичні засоби,серцеві глікозиди,антикоагулянти. 2.Механізм дії препаратів.			Дати рекомендації щодо лікування,побічних дій препаратів.

3.2.Зміст теми.

Кардіоміопатія

Кардіоміопатія — захворювання нез'ясованої етіології, яке характеризується кардіомегалією, серцевою недостатністю при відсутності уражень серцевих клапанів, коронарних і легеневих судин.озрізняють 3 форми кардіоміопатії: дидатаційну (застійну), гіпертрофічну, рестриктинну.Дилятаційна кардіоміопатія виявляється дифузним розширенням камер серця, переважно лівого шлуночка. Вона виникає у будь-якому віці.

Патогенез. Вважають, що не існує єдиного механізму розвитку цього захворювання. Розлади гемо динаміки зумовлені порушенням скоротливості і функції міокарда, спочатку лівого, а потім правого шлуночка. Це призводить до застійної серцевої недостатності в малому, а згодом і у великому колі кровообігу.

Патологічна анатомія. Характерним є дифузне ураження міокарда (переважно лівого шлуночка), дилатація серця з помірною і необов'язковою гіпертрофією серцевого м'яза.

Клінічна картина. Основними симптомами є задишка при фізичному навантаженні, а потім і в стані спокою, сухий кашель по ночах (еквівалент серцевої астми). Пізніше з'являються типові приступи ядухи. У частини хворих виникає антіозний больовий синдром. При застійних явищах у великому колі кровообігу відзначаються набряки вен шиї, набряки на ногах, застійна печінка. При серцевій недостатності також спостерігається ціаноз, тахікардія, розширення меж серця, систолічний шум (відносна недостатність дво- і тристулкового клапанів), вислуховуються застійні хрипи у легенях.

Діагностика базується на описаних симптомах, де вирішальне значення має кардіомегалія. Важливими у діагностиці дилятаційної кардіоміопатії є дані інструментальних методів обстеження - фонокардіографії і особливо ехокардіографії.

Лікування. Необхідно обмежити фізичні та психоемоційні навантаження, при потребі дотримуватися ліжкового режиму, дієти.Медикаментозна терапія включає використання проти аритмічних препаратів, ГКС, сечогінних засобів. Обережно слід призначати серцеві глікозиди, оскільки у деяких хворих відзначається підвищена чутливість до цих препаратів.Гіпертрофічна кардіоміопатія виявляється вираженою гіпертрофією шлуночків(переважно лівого) з випинанням потовщеної міжшлуночкової перегородки в порожнину лівого шлуночка. У деяких випадках спостерігається тільки ізольована гіпертрофія міжшлуночкової перегородки (ізольований гіпертрофічний субзортальний стеноз) або апікальної частини шлуночків.

Патогенез. При гіпертрофічній кардіоміопатії порушується діастолічна функція серця: під час діастоли кров у шлуночки надходить недостатньо, тому що вони погано розтягуються. Це, в свою чергу, призводить до зниження діастолічного тиску, гіперфункції, а надалі - до гіпертрофії лівого передсердя і

2

до пасивної легеневої гіпертензії.Розрізняють 2 гемодинамічні форми цього захворювання: обструктивну і необструктивну. При обструктивній формі порушується відтікання крові з лівого шлуночка. Ця форма виникає внаслідок ізольованої гіпертрофії міжшлуночкової перегородки або її базальних відділів.

Клінічна картина. Хворі скаржаться на задишку, кардіалгію, серцебиття, схильність до зомління, запаморочення. Ці симптоми виникають після фізичного навантаження, психоемоційних стресів. Відомий також асимптоматичний перебіг захворювання, коли скарги відсутні.У тяжких випадках клінічний перебіг ускладнюється миготливою аритмією, недостатністю кровообігу, динамічними розладами мозкового кровообігу, інфекційним ендокардитом.При обстеженні хворого виявляється тахікардія, систолічний шум у точці Боткіна і на верхівці.

Діагностика базується на об'єктивних і суб'єктивних проявах хвороби, але вирішальним є результати інструментального обстеження. Важливе місце в діагностиці належить електрокардіографії,фонокардіографії, рентгенологічному обстеженню і особливо ехокардіографії. В останні роки використовують сканування серця тадіен-201, що також дає змогу виявити потовщення міжшлуночкової перегородки і вільної стінки лівого шлуночка.Остаточний діагноз можна визначити тільки після виключення таких захворювань як ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, стеноз устя аорти, недостатність мітрального клапана.

Лікування передбачає призначення бета-адреноблокаторів, антагоністів кальцію, серцевих глікозидів. При обструктивних формах необхідне оперативне втручання.

Література.

Оснавна.

Н.М. Середюк „Внутрішні хвороби" ст254-269.

Додаткова.

А. Виноградов „Диференціальний діагноз внутрішніх хвороб" ст. 101 -103.