3. Машини для основного, передпосівного

І СПЕЦІАЛЬНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ

3.1. Фізико-механічні властивості ґрунту

До основних фізико-механічних властивостей ґрунту належать: механічний склад, вологість, твердість, щільність, пористість, липкість, коефіцієнт тертя ковзання, опір ґрунту зсуву тощо.

Механічний склад твердої фази ґрунту – це одна з найважливіших його фізичних властивостей. В основу класифікації грунтів за механічним складом покладено кількість “фізичного піску” (частинок, розміри яких більші за 0,05 мм) і “фізичної глини” (частинок, розміри яких менші за 0,01 мм). За механічним складом ґрунти поділяються на глинисті (більш як 50 % глини), суглинкові (50...20 % глини), супіщані (20...10 % глини) та піщані (менш як 10 % глини). Чим більше в ґрунті “фізичної глини”, тим важчий він для обробітку.

Вологість ґрунту характеризується кількістю води в ньому і є одним з основних факторів родючості. Вона також впливає на механічні властивості ґрунту (твердість, коефіцієнт тертя ковзання тощо).

Твердість ґрунту – це здатність чинити опір проникненню в нього якого-небудь тіла під дією тиску. Вимірюють її спеціальними приладами – твердомірами. Твердість ґрунту, як уже зазначалося, значною мірою залежить від його вологості і стану.

Щільність ґрунту характеризує його ущільненість і виражається в кг/м³. Для добре розпушеного ґрунту вона становить менш як 1000, для культурної ріллі – від 1000 до 1100, для дуже ущільненої – від 1300 до 1400 кг/м³. Окремі підорні шари мають щільність від 1400 до 1600 кг/м³.

Пористість ґрунту характеризується об'ємом пустот у ґрунті. Для культурної ріллі пористість становить 55...65 %, для розпушеного ґрунту – більш як 70 %. Задовільна пористість ґрунту (для розвитку рослин) становить 50...55 %, незадовільна – менш як 50 %.

Липкість ґрунту – це здатність його частинок у вологому стані склеюватися та прилипати до різних предметів. Липкість залежить від вологості й дисперсності ґрунту. При збільшенні дисперсності липкість ґрунту збільшується, тому глинисті ґрунти найбільш липкі. Надмірна липкість ґрунту погіршує його обробіток і збільшує тяговий опір машин.

Коефіцієнт тертя ковзання ґрунту характеризує силу, що чинить опір ковзання ґрунту по поверхні. Він залежить від механічного складу ґрунту, його вологості і стану поверхні та від матеріалу, по якому ковзає грунт. Коефіцієнт тертя ковзання ґрунту по сталі становить 0,2...1,1.

Опір ґрунту зсуву – це здатність ґрунту чинити опір відносному зміщенню його частин. Зумовлюється опір зсуву зчепленням і силами тертя між частинами ґрунту. Опір ґрунту зсуву є важливою технологічною характеристикою, яка визначає силу опору ґрунту при механічному його обробітку ґрунтообробними машинами. Опір залежить від механічного складу, вологості й щільності ґрунту.

3.2. Плуги

Плуги застосовують для основного обробітку ґрунту (оранки) з обертанням скиби або глибоким розпушенням ґрунту.

Класифікація плугів. За призначенням плуги поділяють на плуги загального призначення і спеціальні. До спеціальних плугів відносяться плантажні, чагарниково-болотні, садові, виноградникові, ярусні тощо.

За конструкцією робочих частин (корпусів) плуги бувають лемішно-полицеві, безполицеві, плуги-розпушувачі, чизельні, дискові, роторні та з комбінованими робочими частинами. Найширше застосування отримали лемішно-полицеві плуги.

За кількістю корпусів плуги поділяють на одно-, дво-, три-, чотири-, п'яти-, шести-, семи- та дев'ятикорпусні.

За технологічним процесом плуги поділяють на плуги для оранки всклад і врозгін та для гладенької оранки.

Плугами загального призначення проводять оранку з обертанням скиби на глибину до 35 см.

Спеціальні плуги застосовують для оранки під сади, виноградники, при освоєнні нових земель тощо.

Дискові плуги використовують для оранки важких і перезволожених ґрунтів.

За способом з'єднання з трактором плуги бувають начіпні, напівначіпні та причіпні.

Агротехнічні вимоги до плугів. Плуги повинні забезпечувати обробіток ґрунту на глибину 25 – 35 см, їх корпуси – повністю підрізати скиби ґрунту, перевертати їх і укладати на дно борозни, а рослинні рештки та добрива загортати у ґрунт на глибину 12 – 15 см.

Передплужники повинні підрізати 2/3 ширини скиби і укладати верхній шар ґрунту на дно борозни, а глибина обробітку має становити 8 – 12 см.

Скиби на поверхні поля мають бути прямолінійними і щільно прилягати одна до одної, поверхня зораного поля – рівною, без глибоких борозен та гребенів (висота гребенів не більша 5см).

Відхилення від заданої глибини оранки – не більше ±2 см. Зоране поле має бути розпушене.

Ширина захвату усіх корпусів повинна бути однаковою. Можливе відхилення від ширини захвату не більше 10 %.

Після проходу плуга дно борозни має бути чисте. Плуги повинні мати пристрій для приєднання борони або котка. Потрібно, щоб безполицеві корпуси залишали на поверхні поля 75 – 85% стерні, не розпилювали ґрунт. На зораному полі не повинно бути огріхів.