10.2. Сушіння зерна, режими сушіння, класифікація зерносушарок і агротехнічні вимоги до них

Зерно тривалий час можна зберігати лише за умови забезпечення його нормальної вологості, що для пшениці, жита, вівса, проса та кукурудзи не має перевищувати 14 – 15%. Вологість зерна в деяких районах становить 20 – 22%, а в дощову погоду – до 30%.

Свіжозібране зерно при вологості до 18% доводять до кондиційного стану за допомогою природного сонячного або повітряного сушіння. При вищій вологості зерно піддають штучному сушінню в зерносушарках нагрітим повітрям або сумішшю топкових газів із повітрям.

У зерносушарках зерно висушують конвентивно-контактним способом у рухомому шарі, в який нагнітають гарячу газоповітряну суміш – теплоносій і вологопоглинач (агент сушіння). Зерно перемішують із невеликою швидкістю в потоці теплоносія. Зерносушарка повинна забезпечити певний і постійний режим сушіння, що регулюють температурою теплоносія, товщиною зерна та швидкістю руху теплоносія.

Шахтна зерносушарка СЗШ-16А призначена для сушіння продовольчого, насіннєвого і фуражного зерна зернових і круп'яних культур у складі очисно-сушильного комплексу; працює за такою схемою (рис. 10.5). У сушильну камеру зерно подають зверху. Воно потрапляє на п'ятигранні короби, відкриті знизу та розміщені в шаховому порядку. Зерно рухається між коробами вниз під дією власної ваги, а назустріч надходить теплоносій. Короби (4), по яких надходить теплоносій у сушильну камеру, відкриті з боку підвідного трубопроводу (2), протилежний кінець їх впирається у глуху стінку. Короби (3), по яких відводиться відпрацьований теплоносій, відкриті по торцю збоку відвідного трубопроводу (1). Рух теплоносія відбувається під напором, створюваним вентилятором. Під сушильною камерою розміщена охолоджувальна камера, в якій до підвідних коробів нагнітається атмосферне повітря, а через відвідні – відводиться назовні.

Рис. 10.5. Схема шахтної зерносушарки СЗШ-16А: а – вигляд збоку; б – переріз; 1 – відвідний трубопровід; 2 – підвідний трубопровід; 3 – відвідні короби; 4 – підвідні короби.

Сушарка зернова стаціонарна барабанна СЗСБ-8А (рис. 10.6) призначена для сушіння насіннєвого і фуражного зерна будь-якої вологості та засміченості. Основними вузлами сушарки є топка (1), завантажувальні норія (2) і камера (3), сушильний барабан (4), розвантажувальна камера (5), вивантажувальна норія (6), охолоджувальна колонка (7), вивантажувальний бункер (8).

Топка має відповідне обладнання для спалювання рідкого палива. Сушильний барабан включає шестилопатеву хрестовину, на якій закріплені полички для пересипання зерна. На внутрішній поверхні барабана змонтовані лопаті, розміщені по гвинтових лініях, які утворюють шість гвинтових доріжок для підведення зерна. У вивантажувальній камері встановлений вентилятор, за допомогою якого з сушильного барабана відводиться відпрацьований теплоносій.

Під час роботи зерно подає норія у завантажувальну камеру і далі у сушильний барабан. Одночасно в барабан вентилятор розвантажувальної камери засмоктує газоповітряну суміш-теплоносій. При обертанні барабана зерно пересувається, пересипаючись безперервно на поличках, спрямовується в розвантажувальну камеру і норією – в охолоджувальну колонку, де додатково підсушується та виводиться через бункер.

Рис. 10.6. Барабанна сушарка СЗСБ-8А: 1 – топка; 2 – завантажувальна норія; 3 – завантажувальна камера; 4 – сушильний барабан; 5 – розвантажувальна камера; 6 – вивантажувальна норія; 7 – охолоджувальна колонка; 8 – вивантажувальний бункер.

Бункер активного вентилювання БВ призначений для тимчасової консервації та підсушування насіння різних культур. Він представляє собою металевий циліндр з отворами, встановлений на опорах. У середині циліндра є додатковий перфорований циліндр, який використовують як повітророзподільну трубу. Кільцевий проміжок між циліндрами заповнюють зерном. У повітророзподільній трубі є клапан, який за допомогою троса та лебідки можна піднімати й опускати залежно від заповнення кільцевого проміжку зерном.