1.3. Деталі машин та їх з’єднання

Кожна машина складається з деталей, вузлів і агрегатів.

Деталь – це окрема частина, виготовлена, як правило, з одного матеріалу.

Вузол – це з’єднання декількох деталей, які виконують певну функцію.

Агрегат – це самостійний механізм, який складається з кількох вузлів і виконує певну функцію.

Механізм – це сукупність рухомих штучно з’єднаних деталей, які здійснюють заданий рух. Під час роботи механізму одна з його ланок, як правило, є нерухомою.

Вал – це деталь, яка обертається в опорах і призначена для передачі крутного моменту.

Вісь підтримує обертові частини машини або механізму і не передає крутного моменту, працюючи тільки на згин.

Підшипники поділяються на підшипники кочення і ковзання. Підшипники кочення залежно від напрямку сприймання навантаження поділяються на радіальні, радіально-упорні та упорні. В якості тіл кочення застосовують кульки та ролики.

Муфти застосовують для з’єднання обертових частин машин (валів), демпфування пускових моментів, компенсації зміщень валів, передачі руху в одному напрямку, вмикання та розмикання передач, запобігання від поломок при перевищенні робочого моменту номінального. Для цього застосовують глухі, пружні, компенсуючі, обгінні, керовано-зчіпні та запобіжні муфти.

Типи механізмів і передач машин.

Фрикційна передача передає рух під дією сил тертя між двома колесами, які підтиснуті один до одного за допомогою пружного механізму натягу. До переваг можна віднести простоту конструктивного виконання, недоліком є непостійність передаточного відношення.

Зубчаста передача – це найбільш розповсюджена група передач. Вона складається з ведучого і веденого зубчастих коліс, які перебувають у зачепленні. Зуби в переважній більшості виконані у вигляді евольвентних профілів, які забезпечують перекочування одних зубів відносно інших без тертя, що забезпечує високу довговічність таких передач. Для передачі руху між паралельними валами застосовують циліндричні передачі, для передачі руху між валами, які перетинаються – конічні, а для передачі руху між валами, які схрещуються – зубчасто-гвинтові гепоїдні та черв’ячні передачі.

Залежно від кількості послідовно зачеплених пар зубчастих коліс передачі поділяються на одно-, дво-, триступінчасті і т.д. Передачі, які розміщуються в закритому корпусі із змащенням коліс, а також при умові, що частота обертання веденого валу є нижчою, ніж ведучого, називають редукторами. У випадку, коли частота обертання веденого валу є вищою, ніж ведучого, пристрій називають прискорювачем.

Ланцюгові та пасові передачі призначені для передачі руху між валами, розташованими на значній відстані один від одного. Вони працюють за принципом зачеплення ланцюгів (пасів) із зубцями зірочок (шківів). Зубчасті передачі забезпечують постійне передаточне відношення, однак складніші (дорожчі) у виготовленні і характеризуються підвищеним шумом у роботі порівняно з пасовими, які не забезпечують постійного передаточного числа.

Передаточне відношення між кінематично з’єднаними валами визначається як відношення кількості обертів ведучої ланки до веденої або величини діаметрів (кількості зубів для зубчастих передач) коліс веденої ланки до ведучої. Ведучою ланкою вважають таку, яка ближче знаходиться до двигуна, а ведену таку, яка ближче розташована до робочого органу у кінематичному ланцюгу машини.