Питання: Експансія Японії 1931 – 1939 рр. Проти Китаю та реагування Ліги Націй. Комісія Літтона.

У 1931 р. різко погіршилося економічне становище Японії: її промислове виробництво скоротилося на трети­ну, з'явилося понад 3 млн безробітних. Агресивні кола Японії бачили вихід тільки у війні в Кітгаї.

У ніч на 19 вересня 1931 р. біля Мукдена на залізниці пролунав вибух бомби. Це була провокація, привід для вступу японських військ у північно-східні міста Китаю — Мукден, Чанчунь, Гірин та ін. Почалася японська окупа­ція в Маньчжурії. Китай звернувся зі скаргою до Ради Ліги Націй, яка зажадала від Японії вивести свої війська з Китаю. Оскіль­ки японська інтервенція тривала. Рада Ліги Націй на про­хання Китаю вирішила 9 грудня 1931 р. відрядити на міс­це подій спеціальну комісію на чолі з лордом Літтоном. Поки комісія Літгона понад півроку добиралася до Ки­таю, японська агресія в Китаї поширювалася. Наприкін­ці 1931 —в січні 1932 рр. японські війська окупували Цицикар, Харбін, а потім усю Маньчжурію, захопили Шан­хай, бомбардували китайські міста. Західні держави морально осудили Японію, але не оголосили ніяких санкцій проти неї. Не натрапивши на опір великих держав (жодних санк­цій з боку Ліги Націй!), японське командування з допо­могою своїх китайських прихильників проголосило 9 бе­резня 1932 р. маріонеткову державу Маньчжоу-Го на чо­лі з імператором Пу 1, який прибрав собі ім'я Канте.

Нарешті комісія Літгона добралася до Китаю і в жовт­ні 1932 р. (майже через рік після призначення) опубліку­вала свою доповідь. Комісія в щлому осудила японську окупацію Маньчжурії, обвинуватила Японію в порушен­ні пакту Бріана—Келлога та Вашингтонського «договору 9-ти» (1922 р.) і закликала до «міжнародного співробіт­ництва» і «відкритих дверей» у Китаї. Радянському Союзу закидалася підтримка антияпонського руху в Китаї.

В грудні 1932 р. надзвичайна сесія Асамблеї Ліги На­цій заслухала представників Китаю та Японії. Лорд Сай-мон навіть підтримав Японію, після чого японський представник подякував йому за те, що той «за півгодини чітко сформулював позицію Японії, яку протягом 10днів вона намагалася висловити на Асамблеї». Асамблея пере­дала питання в «Комісію 19-ти» й підкомітети Ліги Націй. Тим часом японські війська спокійно просувалися до Пе­кіна й Внутрішньої Монголії.

В лютому 1933 р. Генеральна Асамблея Ліги Націй на­решті затвердила доповідь (Японія голосувала проти),осудивши Японію, але без жодних санкцій, і закликала «продовжувати переговори». Ліга Націй виявила своє ціл­ковите безсилля. Японська делегація лицемірно заявила, що «зусилля Японії щодо співробітництва з Лігою Націй досягли своєї межі» і що Японія не може залишатися чле­ном організації. 28 березня 1933 р. Японія вийшла з Ліги.Окупація Маньчжурії й демонстративний вихід Японії з Ліги Націй створили вогнище війни на Далекому Схо­ді. В той час понад 50 тис. японських солдатів перебува­ли в Китаї. В 1937 р. їх налічувалося вже понад 300 тис. 7 липня 1937р. японські агресори, спровокувавши інци­дент в 10 км від Пекіна, без оголошення війни вдерлися в Північний Китай і за короткий час захопили Пекін, Тянь­цзінь, Калган та ряд інших міст. Вони збиралися створи­ти на окупованих територіях п'яти північних китайських провінцій маріонеткові режими (щось на зразок Маньчжоу-Го, утвореного японцями в окупованій Мань­чжурії 1 березня 1932 р. на чолі з маріонетковим імпера­тором Пу 1). Через місяць японські війська висадилися бі­ля Шанхая, захопили його й попрямували на захід, здо­були Нанкін (тодішню столицю Китаю) та Ханькоу, захо­пили велику територію. Починаючи з 1939 р. й до 1944 р. Японія дещо припинила наступальні операції й організу­вала блокаду морського узбережжя Китаю, намагаючись перекрити шляхи постачання йому зброї.

СРСР, осудивши агресію Японії, вдався до конкретних заходів. 21 серпня 1937 р. він підписав з Китаєм договір про ненапад на 5 років і значно збільшив йому воєнні поставки, а також надав позики (в 1938 р. — на 100 млн дол., а в 1939 р.— на 150 млн). У червні 1939 р. в Москві між обома державами був підписаний торговельний договір, який пе­редбачав посилення радянської допомоги Китаю. Радян­ський Союз направляв у Китай літаки, танки, гармаш, боєприпаси, бензин і т. п. Радянські льоічики прикривали китайські міста від японської авіації, бомбардували японські військові об'єкти на Тайвані, їхні кораблі на річці Янцзи.

В той час японська вояччина здійснила воєнні провока­ції проти Радянського Союзу. В липні — серпні 1938 р. во­на атакувала радянський кордон у районі озера Хасан. Це не був звичайний прикордонний інцидент — японці вико­ристовували важку артилерію. Радянські війська розгроми­ли й відкинули агресорів з радянської території, втративши 263 чоловіки убитими. Було підписано перемир'я.

Проте японські мілітаристи на цьому не зупинилися. 11 травня 1939 р. вони вдерлися на територію Монголь­ської Народної Республіки в районі річки Халхін-Гол. Аг­ресор мав спочатку 38 тис., а на середину серпня 75 тис. чоловік, понад 500 гармат, 182 танки, до 350літаків. Японська вояччина розраховувала з боями захопиш не тільки Монголію, а й частину радянської території. Однак 20 серпня радянські та монгольські війська перейшли в рішучий наступ і за 10 днів закінчили оточення та роз­гром японських інтервентів. І це за день до початку дру­гої світової війни! Тут уперше розкрився талант полко­водця Г. К. Жукова. Можна тільки уявити собі, що було б, якби тоді Червона Армія не завдала поразки японським військам. Одночасно з нападом Німеччини на Польщу Японія могла б відкрити другий фронт проти Радянсько­го Союзу. Але 15 вересня 1939 р. Японія змушена була підписати з СРСР та МНР угоду про припинення воєнних дій з 16 вересня.