Тема 3. Театралізовані дійства як засіб розвитку особистості

План.

1. Роль театралізованого дійства

2. Принципи організації музично-театралізованої діяльності

1. Роль театралізованого дійства

Наше суспільство як ніколи потребує активних і творчих людей. Як же пробудити в дітях цікавість до світу і до самих себе? Як примусити їх душу “працювати”? Як зробити творчу діяльність потребою, необхідною часткою життя?

Розмірковуючи над цим питанням, можна прийти до висновку: допомогти може театр та музично-театралізовані дійства.

Театр - один із найдемократичніших видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов'язані з:

– художньою освітою та вихованням дітей;

– формуванням естетичного смаку;

– моральним вихованням;

– розвитком комунікативних якостей особистості;

– вихованням волі, розвитком пам'яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

– створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.

Головне, театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері.

Зокрема театралізовані дійства формують мистецьку активність їх учасників, яка є складовою особистісної культури.

Про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури можна говорити за умов, якщо:

– дитина виявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності;

– вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі такої діяльності;

– співвідносить індивідуальне музично-театральне виконання з виконанням інших;

– радіє з власних і спільних театрально-музичних успіхів;

– дістає задоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.

Театралізовані дійства передбачають включення їх учасників до музично-театралізованої діяльності, яка передбачає формування умінь „входити в образ” та „утримувати” його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити здобуті уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищеплення дітям інтересу до театру як до виду мистецтва.

Водночас музично-театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним з найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються у музично-театралізовану діяльність. Через театр діти реалізують свою потребу у самовираженні, спілкуванні, в пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердному ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах музично-театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, мовленнєвої компетенції, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.

Організація музично-театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.

У межах кожного вікового періоду музично-театралізована діяльність дітей має свої особливості, зумовлені особливостями розвитку мовлення, ігрової діяльності, театральних дій, сприймання дітьми музичних та літературних творів.

Залежно від віку дітей змінюються методи і характер керівництва музично-театралізованою діяльністю. Так, у молодшому віці це цілеспрямований вплив на зміст ігор, але без підміни ініціативи і самостійності дітей, що створює умови для розвитку творчості, допомагає малюкам встановити позитивні взаємини.

У роботі зі старшими дітьми ширше застосовуються методи опосередкованого педагогічного впливу: організація предметно-ігрового середовища, постановка проблемних ігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попередня мовленнєва робота.