
- •Тема 14. Процес виховання
- •Тема 15. Зміст виховання
- •Частина і. Загальні засади педагогіки Тема 1. Педагогіка: становлення, сучасний стан
- •1. Виникнення педагогіки як науки
- •2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки
- •3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
- •4. Філософські основи педагогіки
- •5. Суть нової методології педагогіки
- •6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ
- •7. Педагогічні цінності
- •8. Загально - і конкретно-наукова методологія педагогіки
- •9. Методи педагогічних досліджень
- •9. Методи педагогічних досліджень
- •Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості
- •1. Особистість і умови її розвитку
- •2. Спадковість у людському розвитку
- •3. Соціалізація і становлення особистості
- •4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості
- •Тема 3. Мета виховання
- •1. Поняття про мету виховання
- •2. Умови і фактори визначення мети виховання
- •2. Умови і фактори визначення мети виховання
- •3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості
- •4. Мета виховання в сучасній педагогіці
- •5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання
- •6. Основні тенденції розвитку освіти
- •Тема 4. Педагогічний процес
- •1. Суть педагогічного процесу
- •2. Рушійні сили педагогічного процесу
- •3. Педагогічний процес як система
- •4. Цілісність педагогічного процесу
- •5. Закономірності педагогічного процесу
- •6. Організація педагогічного процесу
- •Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість
- •3.1. Гуманістична спрямованість особистості
- •1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка
- •2. Структура педагогічної діяльності вчителя
- •3. Педагог демократичної школи
- •3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя
- •3.2. Педагогічна і гуманітарна культура
- •3.3. Професійно значимі якості
- •3.4. Професійна компетентність
- •Частина II. Теорія навчання Тема 6. Дидактика: суть, основні концепції, сучасні підходи
- •1. Поняття про дидактику
- •2 Основні дидактичні концепції
- •3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці
- •4. Особистісно орієнтоване навчання
- •1. Поняття про дидактику
- •2. Основні дидактичні концепції
- •3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці
- •4. Особистісно орієнтоване навчання
- •Тема 7. Зміст освіти
- •5. Теорії організації тісту освіти
- •1. Поняття про зміст освіти
- •2. Склад і структура змісту загальної середньої освіти
- •3. Компетенція: суть, структура, основні види
- •4. Наукові вимоги до формування змісту освіти
- •5. Теорії організації змісту освіти
- •6. Реалізація змісту освіти в сучасній школі
- •Тема 8. Процес навчання
- •1. Суть процесу навчання
- •2, Процес навчання як система
- •1. Суть процесу навчання
- •2. Процес навчання як система
- •3. Ціль і завдання процесу навчання (цільовий компонент)
- •4. Стимулювання і мотивування процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент)
- •5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент)
- •6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент)
- •7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів (контрольно-регулювальний компонент)
- •8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент)
- •9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання
- •Тема 9. Закономірності і принципи навчання
- •1. Історія проблеми
- •2. Класифікація закономірностей навчання
- •3. Поняття про принцип, правило
- •1. Історія проблеми
- •2. Класифікація закономірностей навчання
- •3. Поняття про принцип, правило
- •4. Система дидактичних принципів
- •Тема 10. Методи навчання
- •5. Педагогічні технології
- •6. Проектна технологія
- •1. Поняття про метод навчання
- •2. Класифікація методів навчання
- •3. Суть і зміст методів навчання
- •4. Вибір методів навчання
- •5. Педагогічні технології
- •6. Проектна технологія
- •Тема 11. Форми організації навчання
- •2. З історії розвитку організаційних форм навчання
- •10. Форми навчальної діяльності учнів на занятті
- •1. Поняття про форму організації навчання
- •2. 3 Історії розвитку організаційних форм навчання
- •3. Індивідуалізація і диференціація навчання
- •4. Урок - основна форма організації навчання
- •5. Типи і структура уроків
- •6. Нестандартні уроки
- •7. Підготовка уроку
- •8. Самоаналіз уроку
- •9. Допоміжні форми навчання
- •10. Форми організації навчальної діяльності учнів на занятті
- •Тема 12. Засоби навчання
- •1. Поняття про засоби навчання
- •2. Прості засоби
- •3. Складні засоби
- •4. Інформатизація загальної середньої освіти
- •5. Комп'ютери у навчанні
- •2. Комбінований урок
- •3. Урок узагальнення й систематизації знань. Урок має таку
- •Темя 13. Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів
- •4.0Цінювання результатів навчання
- •1. Поняття про контроль і діагностику навчання
- •2. Зміст, види, методи і форми контролю
- •3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти
- •4. Оцінювання результатів навчання
- •5. Загальні критерії оцінювання
- •6. Види оцінювання навчальних досягнень учнів
- •Частина ііі. Теорія виховання Тема 14. Процес виховання
- •7. Школи гуманістичного виховання 8 Самовиховання учнів
- •1. Суть процесу виховання
- •2. Процес виховання як система
- •3. Особливості виховного процесу
- •4. Закономірності і принципи виховання
- •5. Мета і завдання виховання в сучасній школі
- •6. Механізми становлення особистості
- •7. Школи гуманістичного виховання
- •8. Самовиховання учнів
- •Тема 15. Зміст виховання
- •3. Б. Трудове виховання і профорієнтація
- •3.8. Виховання фізичної культури
- •1. Поняття про зміст виховання
- •2. Особливості змісту виховання в сучасній школі
- •3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування
- •3.1. Виховання громадянської культури
- •3.2. Виховання розумової культури
- •3.3. Філософсько-світоглядна підготовка
- •3.4. Виховання основ моральної культури
- •3.5. Виховання екологічної культури
- •3.6. Трудове виховання і профорієнтація
- •3.7. Виховання естетичної культури
- •3.8. Формування фізичної культури
- •Тема 16. Методи виховання
- •3. Методи усвідомлення цінностей суспільства 4 Методи організаі{ії діяльності і формування досвіду суспільної поведінки
- •1. Поняття про метод виховання
- •2. Класифікація методів виховання
- •3. Методи усвідомлення цінностей суспільства
- •4. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки
- •5. Методи стимулювання поведінки і діяльності
- •6. Методи педагогічної підтримки
- •7. Вибір методів виховання
- •Тема 17. Форми організації виховання
- •2 Колектив як форма виховання
- •3. Учнівській колектив
- •4. Розвиток дитячого колективу
- •5. Колектив і особистість
- •6 Педагогічне управління колективам
- •7. Позашкільні форми виховання
- •1. Поняття про форму виховання
- •2. Колектив як форма виховання
- •3. Учнівський колектив
- •4. Розвиток дитячого колективу
- •5. Колектив і особистість
- •6. Педагогічне управління колективом
- •Тема 18. Технологія виховання
- •1. Поняття про технологію виховання
- •4. Тематика виховних справ
- •5. Виховна справа як система
- •1. Поняття про технологію виховання
- •2. Комплексний підхід
- •3. Виховна справа
- •4. Тематика виховних справ
- •5. Виховна справа як система
- •6. Побудова особистісно орієнтованих ситуацій
- •Тема 19. Діагностика вихованості
- •1. Діагностика і вимірювання вихованості
- •2. Критерії вихованості
- •3. Ступені вихованості
- •4. Методи діагностики вихованості
- •Тема 20. Родинне та суспільне виховання
- •3. Правові основи сімейного виховання
- •1. Сім'я як специфічна педагогічна система
- •2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства
- •3. Правові основи сучасного сімейного виховання
- •4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді
- •5. Суспільне виховання
- •Частина IV. Основи управління загальноосвітнім навчальним закладом
- •Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою
- •1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент
- •2. Державне управління системою загальної середньої освіти
- •3. Внутрішкільне управління
- •4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління
- •Тема 22. Процес управління
- •1. Поняття про процес управління
- •2. Функції внутрішкільного управління
- •2.1. Аналіз інформації
- •2. Функції внутрішкільного управління
- •2.1. Аналіз інформації
- •2.3. Організація
- •2.4. Внутрішкільний контроль
- •3. Прийняття рішень
- •Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів
- •1. Інновації в освіті
- •2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки
- •3. Підвищення кваліфікації вчителів та їх атестація
- •1. Інновації в освіті
- •2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки
- •3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація
Частина ііі. Теорія виховання Тема 14. Процес виховання
1. Суть процесу виховання
2. Процес виховання як система
3. Особливості виховного процесу
4. Закономірності та принципи виховання
5. Мета і завдання виховання в сучасній школі
6. Механізми становлення особистості
7. Школи гуманістичного виховання 8 Самовиховання учнів
1. Суть процесу виховання
У цілісному педагогічному процесі важливе місце посідає процес виховання (виховний процес). Поняття "виховання" вживається у педагогічному значенні - як цілеспрямована виховна діяльність педагогів (класних керівників) у загальноосвітньому навчальному закладі з метою вирішення конкретних виховних завдань. Місце і роль процесу виховання можна зрозуміти, порівнючи поняття "формування особистості", "соціалізація особистості" і "виховання".
Формування, як уже зазначалося, є процесом становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів - соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних та ін. Соціалізація - це процес засвоєння соціального досвіду, освоєння і присвоєння суспільних відносин, який триває протягом життя індивіда і має певні стадії становлення і розвитку особистості. Процес виховання - це управління процесом особистісного розвитку учня шляхом створення сприятливих умов (X. Й. Лійметс). Сприятливими умовами слід вважати педагогічно обґрунтовану організацію середовища, діяльності, спілкування, стимулювання тощо.
Виховання є компонентом загальнолюдської культури. Культурні досягнення складалися протягом тисячоліть, а учень повинен їх засвоїти у гранично короткий термін. З цієї позиції процес виховання слугує цілеспрямованою допомогою дитині в її входженні в сучасну культуру. Він неможливий без організованої взаємодії, співробітництва, партнерства вігхователів і вихованців. Головною суттю взаємодії вихователя і вихованця є її спрямованість на активну різноманітну діяльність останнього, його самореалізацію і самоствердження в цій діяльності.
У такому випадку процес виховання - динамічна взаємодія (співробітництво, партнерство) вихователя та вихованців, спрямована на засвоєння вихованцем у різних видах діяльності цінностей культури, здійснення його самореалізації, самоствердження, особистісний розвиток.
Виховання... - це багатогранний процес постійного духовного збагачення і оновлення тих, хто виховується, і тих, хто виховує...В. О. Сухаштський
2. Процес виховання як система
Основою процесу виховання є діяльність учня як суб'єкта у різних видах та формах. Генетично вихідною є зовнішня, предметна діяльність, яка породжує усі види внутрішньої психічної діяльності. Загальну психологічну структуру діяльності характеризують дії та операції, що співвідносні з потребами, мотивами, цілями учня; засоби діяльності, її результати. Тому до складу процесу виховання входять у якості компонентів: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операцінно-діяльнісний, контрольно-регулювальний, оцінно-результативний.
У вихованні, як і в будь-якому іншому суспільному процесі, теорія прогнозує лише середній стан. Відхилення від нього в конкретних випадках можуть бути значними. Якщо їх не контролювати і не коректувати процес, то можна отримати неочікувані результати, далекі від поставленої мети. У зв'язку з цим виховний процес завжди має певну послідовність корекцій, кожна з яких спрямована на відновлення його оптимальної течії.
Частину виховного процесу, яка знаходиться між двома корекціями, називають виховною ситуацією.Як "відрізок" процесу, виховна ситуація містить у собі всі структурні компоненти цілісного процесу.
Основу ситуації складає виховна дія, яка має завдання виховання, адекватний йому зміст, способи виховання. Виховна дія не ототожнюється лише із впливом педагога. До її складу входять безпосередні й опосередковані впливи. Серед них - впливи, організовані педагогом, вплив самої особистості вихователя, окремого учня, групи, колективу; акт керівництва самовихованням школяра. Суттєвою ознакою виховної дії є завдання виховання. Виховною ситуацією може бути відверта розмова з учнями, диспут, зустріч, свято тощо.
Виховна ситуація є основним "відрізком" виховного процесу, а сам процес виховання -взаємозв'язаним ланцюгам виховних ситуацій, які розвиваються. Звідси процес виховання є само-розвиваючою системою. У ній процесом розвитку охоплені не лише вихованці, виховна діяльність, сам вихователь, його взаємодії з вихованцями. Розвивається цілісний об'єкт, який, будучи системою, є дещо більшим, ніж сукупність складових. Так долається однобічність відокремлених підходів до розуміння виховання -психологічного, соціально-психологічного, соціологічного, технологічного. Теорія виховання набуває власного об'єкту дослідження.1
У процесі виховання виділяється змістова і процесуальна сторони. їх єдність стає очевидною лише за досить високого ступеня абстрагування, який дозволяє вийти за межі тих конкретних обставин, у яких здійснюється виховання. Тобто уявлення про виховну діяльність вихователя, класного керівника ще не є процесом виховання загалом. Дія того, щоб побачити за цією діяльністю дещо цілісне, необхідно здійснити педагогічне абстрагування. Зауважимо, що на низькій стадії абстрагування процес виховання не простежується; надмірне абстрагування спричиняє загрозу відриву від дійсності.
Внутрішню структуру і організацію процесу виховання ілюструє схема "Процес виховання" (рис. 13.).
Процес виховання є складною динамічною системою. Будь-яка система не може існувати поза певним середовищем і стає зрозумілою лише у взаємодії з ним. Відповідно до принципу ієрархічності процес виховання є лише одним із компонентів соціального середовища. Тому аналіз виховного процесу обов'язково передбачає вивчення взаємодії процесу виховання як системи з середовищем. У свою чергу, кожна виховна ситуація, як елемент виховного процесу, сама є системою і водночас виконує роль елемента складніших систем (морального виховання та ін.). Сукупність елементів можна вивчити лише за умови фіксації всієї системи в дії. А це означає, що потрібно визначити участь елементів у процесі, тобто в безперервній зміні у часі. Саме тому процес виховання розглядається як динамічна система. Аналіз процесу виховання в динаміці - значить визначити, як він зароджувався, розвивався і буде розвиватися у майбутньому.
У сучасній теоретичній педагогіці існує багато критеріїв виділення (відокремлення) різних структур процесу виховання.
За критерієм зв'язку і залежностей між компонентами, які забезпечують ефективність протікання процесу, виділяється така послідовність його організації: 1) проектування процесу, що включає визначення мети і конкретних завдань виховання; 2) визначення змісту виховання (організація трудової, природоохоронної, ціннісно-зорієнтованої, художньої, спортивної та ін. діяльності); 3) форми, методи регулювання міжособистісного спілкування і його корекція в процесі основних видів діяльності вихованців; 4) контроль і підведення підсумків, установлення співвідношення між одержаними і запланованими результатами, аналіз досягнень і невдач (рис. ІЗ).
Наступна структура теж грунтується на виділенні послідовних етапів процесу, але за іншим критерієм - за критерієм послідовності етапів і відповідних педагогічних дій. Вона має стадії: 1) ознайомлення із загальними нормами і вимогами; 2) формування відносин; 3) формування поглядів і переконань; 4) формування загальної спрямованості особистості1.
Першим етапом процесу виховання є усвідомлення вихованцями норм і правил поведінки, які їм пропонуються. Для того, щоб поводити себе правильно, необхідно визначити для себе критерії поведінки. A.C. Макаренко практикував проведення з вихованцями спеціальних бесід теоретичного характеру: про чесність, ставлення до сторонніх, своїх, державних речей, стриманість, повагу до жінки, дитини, людини похилого віку. Ним була розроблена навіть теорія вчинків стосовно суспільства. Подібні бесіди розробляв і проводив з учнями В.О. Сухомлинський, більшість з них описані у книгах з питань виховання школярів.
Джерела отримання знань про норми і правила поведінки різні: слово вихователя, його особистий приклад, приклад інших людей, цікава книга, стаття в газеті, журналі тощо.
Більшість виховних систем на цей етап звертали мало уваги, сподіваючись, що вихованці з часом і самі зрозуміють, що, для чого і чому слід робити. Головне - діяльність, тобто формування необхідної поведінки. Чим більше помилок допускають вихованці, тим краще. Своєчасна корекція поведінки (часто за допомогою тілесних покарань) швидко виправить стан. Вітчизняна школа 20-80 років, навпаки, гіперболізувала даний етап, надавала перевагу словесним методам виховання, на шкоду наступним етапам, які вимагають дії.
Другим етапом виховання є формування ставлення учнів до норм і правил поведінки, яка пропонується. Важливо, щоб учень не просто розумів і осмислював те, що йому розповідають, показують чи пропонують зробити, а виявляв при цьому почуття. Зокрема, якщо йому пояснюють, як важливо бути добрим, чуйним і уважним до людей, він повинен відчути і почуття жалю, і співчуття до тих, про кого розповідає учитель, про кого потрібно піклуватися. Абстрактне поняття честі стає зрозумілим, доступним, коли учня запитують про те, коли б він відреагував, якби, наприклад, була уражена честь його коханої дівчини, сестри. Почуття патріотизму легше пробудити, якщо спрямувати увагу учня на реальні зміни, що відбуваються в його родині, рідному селі, місті. Отже, лише загострюючи почуття і спираючись на них, вихователі можуть спонукати учня до дії.
Третім етапом є формування поглядів і переконань. Формування поглядів - це етап сприйняття, засвоєння і перетворення засвоєних норм в особисте надбання. Це потенційна готовність до дії. Переконання - це тверді, засновані на певних принципах і світогляді, погляди, які слугують керівництвом у житті. Переконання пов'язані з дією, вони виявляються в праці, ставленні до праці, обов'язків, у стосунках з людьми, в різних вчинках, діях тощо. Формування переконань є складним процесом. Зовсім не кожне засвоєне поняття чи правильно сформоване уявлення переходить у переконання. Найбільш надійним шляхом формування переконань є організація досвіду правильної поведінки, створення ситуацій, які вимагають вияву позиції в дії, тренування з метою здійснення правильних дій.
Четвертим, головним етапом виховного процесу є формування загальної спрямованості особистості в процесі різноманітних видів діяльності. Тренування в діяльності, багаторазові повторення забезпечують формування навичок і звичок поведінки, яка відповідає сформованим переконанням, тобто виробляються звички такої поведінки, яка стає нормою. Система звичних дій, вчинків поступово переходить у рису характеру, властивості особистості. Чим більшої ваги в структурі виховного процесу набуває педагогічно доцільна, добре організована діяльність, тим вищою стає ефективність виховання.
Виховання, головним чином, повинно засіяти наші серця корисними для індивіда й суспільства звичками.К. Гельвецій