4. Вибір методів навчання

Знаючи арсенал методів навчання, учитель, природно, стоїть перед вибором методів як у вивченні усього курсу загалом, так і кожного конкретного уроку.

У психолого-педагогічній літературі виділено чимало причин, які впливають на вибір методів навчання. На основі їх узагальнення можна виділити умови, які визначають вибір методу навчання:

1. Смислові цілі освіти.

2. Закономірності та принципи навчання, які випливають з них.

3. Зміст навчання на певному етапі засвоєння знань, умінь та навичок.

4. Цілі і завдання уроку.

5. Індивідуальна ціль учня, мотиви його навчальної діяльності.

6. Навчальні можливості учнів (вікові, рівень підготовки, особливості класного колективу).

7. Наявні засоби навчання.

8. Можливості вчителів (досвід, рівень підготовки, знання типових ситуацій процесу навчання).

9. Фактор часу.

Обираючи певний метод навчання, учителю необхідно одночасно враховувати багато обставин: методи, загальні умови, випадкові (невідомі) причини, величину і спрямованість впливу яких не можна передбачити завчасно. При першому наближенні до проблеми вибору методів ці обставини залишаються поза увагою, проте слід пам'ятати, що саме непередбачені причини зумовлюють надійність прогностичних висновків. Завдання оптимізації методів формулюється однозначно: у конкретних умовах із багатьох методів слід виділити ті, які забезпечують найвищу ефективність навчання за прийнятими критеріями.

5. Педагогічні технології

У сучасній школі реалізація змісту освіти здійснюється за допомогою окремих методів і форм навчання і шляхом використання цілісних педагогічних технологій.

Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я.А.Коменський близько 400 років тому. Він писав про пошук досконалого методу, за яким все навчання піде уперед не менш чітко, ніж іде годинник... Великий дидакт виділяв вміння правильно визначати мету, обирати засоби досягнення її та формувати правила користуватися цими засобами.

Поняття "освітня технологія" почали використовувати у США у 30-х р. минулого століття (як будувати навчання та виховання). Головною своєю метою педагогічна технологія визначила гарантування досягнення учнями запланованих позитивних результатів навчання шляхом підвищення ефективності освітнього процесу.

У 70-80 р. педагогічні технології навчання використовувалися у розвинутих капіталістичних країнах і отримали визнання з боку ІОНЕСКО. Наприкінці 80-х р. і на початку 90-х підвищилась увага до педагогічної технології і в країнах Східної Європи.

У багатьох міжнародних виданнях, присвячених педагогічній технології, окреслюється два напрями у її розвитку: використання технічних засобів навчання і технологічний підхід" до організації навчального процесу загалом. Саме останній напрям став основою для розробки педагогічних технологій.

Попередником педагогічної технології вважають програмоване навчання, істотними ознаками якого, як ми вже зазначали, є чітка постановка навчальної мети і поелементна, крок за кроком, процедура її досягнення. Програмоване навчання було певним фундаментом, на якому будувались наступні поверхи педагогічної технології (Н.Ф.Тализіна, Ю.Шашбиць та ін.).

У 70-х р. під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов Його оптимізації (Ю.К.Бабанський) поступово відбувся перехід до розуміння педагогічної технології як засобу управління розв'язуванням певних дидактичних завдань навчального процесу.

Поняття "технологія" (від гр. teahne - мистецтво, майстерність) означає знання про майстерність. Словосполучення "педагогічна технологія" (його варіанти "технологія навчання", "освітні технології", "технології в навчанні", "технології в освіті") останнім часом дедалі більше поширюються в науці й практиці.

У сучасному розумінні педагогічної технології вчені виділяють кілька сутнісних ознак цього поняття:

- постановка цілі та її максимальне уточнення;

- визначення змісту навчання відповідно до цілі, завдань;

- визначення методів і форм навчальної діяльності школярів;

- визначення методів і форм роботи вчителя;

- орієнтація цілі, змісту, методів, форм навчання на гарантоване досягнення результатів;

- оцінка поточних результатів, корекція навчання, спрямована на досягнення цілі;

- підсумкова оцінка результатів.

Основна функція педагогічної технології полягає в тому, щоб сконструювати і реалізувати такий навчальний процес, який гарантує досягнення поставленої цілі. Основою послідовної орієнтації навчання на ціль є оперативний зв'язок, який повинен пронизувати увесь навчальний процес.

Технологічне конструювання навчального процесу передає, на наш погляд, така схема:

Рис. 12. Структура технологічного підходу до навчального процесу.

Основною проблемою у розробці технологій є правильне визначення та чітке формулювання цілі навчання. Спосіб постановки цілі полягає в тому, що вона формується через результати учіння, виражені в діях учнів: сприйняти, осмислити, засвоїти, запам'ятати, зробити, застосувати за зразком, застосувати у нових умовах тощо. Загальна, розпливчата ціль не сприяє вибору саме тих методів, форм, засобів, які гарантують досягнення запланованого результату.

Нам вже відомо, що реалізація наступних компонентів навчального процесу (стимуляційно-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного) передбачає організовану певним способомвзаємодію вчителя і учнів. Шлях від цілі до результату за технологічного підходу не може бути шляхом спроб і помилок. Педагогічна технологія чітко визначає умови і процедури, за допомогою яких можна досягти наперед визначеного результату. При цьому вона детально описує кожний етап проходження, визначає що і як слід робити, щоб кожен учитель, застосувавши її, гарантовано досягав конкретного результату навчання.

Обов'язковим у технології навчання є оперативний зворотний зв'язок. Проконтролювавши і оцінивши проміжні результати навчального процесу, учитель може зафіксувати відхилення від очікуваного результату. У цьому випадку він вносить виправлення, зміни у подальшу діяльність. Корекція дій учителя і учнів може уточнити або змінити навчальну діяльність.

У технології розробляються найбільш раціональні (оптимальні) взаємопов'язані способи навчальної діяльності. Очікуваний результат вони забезпечують комплексно. Тому використання окремих фрагментів технології призводить до її руйнування як системи, не забезпечує гарантії досягнення поставлених конкретних завдань.

Отже, педагогічна технологія - це науково обґрунтована педагогічна (дидактична) система, яка гарантує досягнення певної навчальної цілі шляхом неухильного виконання визначеної послідовності взаємодій учителя і учнів, використання відповідної сукупності методів і форм навчання в умовах оперативного контролю й оцінювання проміжних результатів процесу навчання, їх корекції.

При організації пошукової діяльності учнів технологічний підхід втрачає свою жорстку вимогливість і стає гнучким. Він може ефективно застосовуватися за різних обставин. Прикладами таких технологій є технологія поетапного формування розумових дій (П.Я.Гальперін), технологія інтенсивного навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (В.Ф. Шаталов), технологія внутрікласної диференціації (М.П. Гузик), технологія розвитку критичного мислення та інші.

Наука і практика напрацювали різнопланові освітні технології, їх специфіка залежить від орієнтації на певну дидактичну систему, освітні тенденції країни, від професійно-особистісних якостей педагога (його підготовки, рівня оволодіння програмним матеріалом, закономірностями навчального процесу, методикою викладання предмету, психологією педагогічної взаємодії, діагностикою й корегуванням впливів навчання на особистість учня).