22. Федеральна система судів сша

Федеральні суди: Загального права і Спеціальні Діють як окружні — у 94 округах. Кожен окружний суд має у своєму складі від 2 до 28 суддів. Розглядають справи, що стосуються федеральних питань (на основі федеральних законів і Конституції США). Федеральні судді призначаються Президентом довічно. їх рішення можна опротестувати в 12 регіональних апеляційних, а рішення апеляційних судів — у Верховному суді США (складається з 9 суддів) Розглядають податкові, митні, патентні та інші справи. Суд з позовів розглядає виключно претензії до федерального уряду. Податковий суд розглядає справи про федеральні податки. Суд з питань міжнародної торгівлі розглядає цивільні справи, пов'язані з тарифними і торговими договорами. Існує система судів з питань банкрутства та ін. Судова система штату. В одних штатах вона двоступінчаста, в інших — триступінчаста. У більшості штатів судову систему очолює Верховний суд штату, який може створювати ще й спеціальні суди штатів (у справах неповнолітніх, у справах спадкування, сільські суди, поліцейські суди та ін.). Верховний суд штату обирається населенням або призначається губернатором за згодою сенату штату. Як правило, він займається розглядом апеляцій на рішення нижчих судів. Подібно до Верховного суду США верховні суди штатів володіють і правом конституційного нагляду. Вони можуть скасувати будь-який закон штату, піддати ревізії конституцію штату, визнати недійсним будь-який розділ конституції штату на підставі ведення його суперечності федеральній конституції. Судами первинної юрисдикції в штаті є окружні суди: розглядають справи з участю присяжних засідателів, мають апеляційну юрисдикцію щодо рішень вищих судів (одноособові мирові судді, поліцейські суди, муніципальні суди). У деяких штатах є суди обмеженої юрисдикції: розглядають справи про нечисленні злочини. Ці суди іменуються муніципальними, поліцейськими. 12 регіональних апеляційних судів розглядають справи від ряду федеральних агентств. Апеляційний суд для Федерального округу також одержує справи від Міжнародної комісії 5 торгівлі, від Комітету з захисту вимірювальних систем, від Патентного і Товарного знаків відомств і від Апеляційного відомства з договорів.

23. Суди штатів сша

Судова система штату

В одних штатах вона двоступінчаста, в інших — триступінчаста. У більшості штатів судову систему очолює Верховний суд штату, який може створювати ще й спеціальні суди штатів (у справах неповнолітніх, у справах спадкування, сільські суди, поліцейські суди та ін.). Верховний суд штату обирається населенням або призначається губернатором за згодою сенату штату. Як правило, він займається розглядом апеляцій на рішення нижчих судів. Подібно до Верховного суду США верховні суди штатів володіють і правом конституційного нагляду. Вони можуть скасувати будь-який закон штату, піддати ревізії конституцію штату, визнати недійсним будь-який розділ конституції штату на підставі ведення його суперечності федеральній конституції.

Судами первинної юрисдикції в штаті є окружні суди: розглядають справи з участю присяжних засідателів, мають апеляційну юрисдикцію щодо рішень вищих судів (одноособові мирові судді, поліцейські суди, муніципальні суди).

У деяких штатах є. суди обмеженої юрисдикції: розглядають справи про нечисленні злочини. Ці суди іменуються муніципальними, поліцейськими

24. У ФРН суди посідають особливе місце в політичній системі та механізмі державної влади. Це підтверджується вже тим фактом, що юстиція в цій країні має велику питому вагу у структурі політичних установ і повсякденній практиці громадського життя. На один мільйон жителів у ФРН припадає більш ніж 200 суддів (для порівняння: в Англії – 51, Італії – 101, Швеції – 100). У Німеччині дві третини коштів, що спрямовуються на підтримку правопорядку, витрачається на суди, тоді як в інших європейських країнах суди отримують приблизно одну третину цих коштів.  Німецька конституція розглядає закон і право як два різні за змістом поняття, а правознавство тлумачить цей конституційний принцип як підставу для визнання обов’язковими неписаних правових норм.  Закріплюючи положення про розподіл влади, де правосуддя розглядається як один із трьох видів державної влади, Основний закон у наступному пункті цієї самої статті встановлює, що правосуддя зв’язане «законом і правом». Ця лаконічна формула стала конституційною основою функціонування західнонімецьких судів, так само, встановлюється, закріплений у Конституції перелік основних прав і свобод громадян зобов’язує правосуддя як «безпосередньо діюче право».  З цих положень можна зробити важливий теоретичний і практичний висновок: судова влада наділена особливими функціями, і однією з найважливіших є винесення судження про те, що є право. Визнання за судовою владою таких повноважень є пануючою точкою зору в західнонімецькій науці і судовій практиці. І хоча багато авторів  не застосовують до ФРН термін «держава суддів», або «держава юстиції», вони згодні з висловлюванням, що юстиція має бути найважливішою опорою «правової державності». 

25. Конституційний суд Німеччини ( ньому. Bundesverfassungsgericht , Скорочено BVerfG) уповноважений вирішувати питання відповідності законів і судових рішень Конституції ФРН. Засідає в Карлсруе, будівля охороняється федеральною поліцією. Передбачений Конституцією ФРН в 1949, сформований в 1951. Цей суд став першим конституційним судом, створеним в післявоєнній Європі. Він виник практично на порожньому місці: ніяких процедур перегляду законів судом у Німеччині раніше не було. Основний закон Німеччини наділяє суд правом скасовувати прийняті в належному демократичному порядку закони, якщо суд дійде висновку, що вони суперечать Конституції. Протягом перших десяти років своєї діяльності Конституційний суд Німеччини зайняв місце на вершині нової конституційної системи. Він почав з утвердження своєї структурної незалежності - перш за все по відношенню до виконавчої гілки влади, а потім і по відношенню до верховним судам. Одночасно Суд почав розвивати ідею прямого застосування Основного закону (його положень щодо основних прав - Grundrechte) і впроваджувати цю ідею в інших розділах судової гілки влади. Тут дуже корисним інструментом стала процедура конституційного позову, хоча у неї як і раніше не було чітких конституційних підстав. У двох принципово важливих рішеннях, Elfes (1957) і Luth (1958), Суд поширив застосовність конституційних позовів на всі ситуації, які вабили конфлікт із загальним правом на " особисту свободу ", а також розвинув ідею, за якою основні права створюють об'єктивний правопорядок, організований навколо деяких загальних цінностей і принципів.

26