35. Конституційні основи судової влади Іспанії

В конституціях різних держав перераховуються принципи, на основі яких здійснюється судова влада (правосуддя), але більшість з них зводиться до наступних:

- незалежність суду (забезпечується рядом гарантій, в тому числі незмінністю суду);

- колегіальність при розгляді більшості справ;

- професіоналізм суддів;

- право на оскарження рішень;

- гласність при розгляді абсолютної більшості справ;

- рівноправність сторін в процесі і змагальність при розгляді справи.

Основа судової влади – це передусім сукупність судових органів, які можуть бути наділені різною компетенцією.

Судова влада відповідно до теорії розподілу влад є самостійною і незалежною сферою публічної влади і являє собою сукупність повноважень із здійснення правосуддя, тлумачення норм права з відповідними контрольними повноваженнями спеціально уповноважених органів – судів.

36. Структура судових органів Іспанії

Коротко Структура

Судебную систему Испании составляют:

мировые суды;

муниципальные суды;

суды первой инстанции округов;

провинциальные суды;

высокие суды автономных сообществ;

Национальный высокий суд;

Верховный суд.

Органом управления судебной системой является Генеральный совет судебной власти.

Судова система складається з конституційного, загального і спеціального судочинства. 1 липня 1985 р. був прийнятий органічний закон про судову владу, який визначив судові округи, компетенцію відповідних судових органів і прокуратури, статус суддів і адвокатів.

Конституційний суд, який включає 12 членів, призначається Королем на дев´ять років. Третина складу Конституційного суду пропонується Конгресом депутатів, третина — Сенатом, шоста частина — урядом і ще шоста — Генеральною радою судової влади. Кожні три роки склад суду оновлюється на третину. Конституційний суд працює в режимі пленарного засідання або засідання кожної палати зокрема, яких у суді дві (по 6 суддів у кожній).

Конституційний суд розглядає міжнародно-правові договори, які підлягають включенню до системи національного права, конституційність законів після набуття ними чинності, спори, пов´язані з розподілом компетенції між державними органами, державними органами й автономіями, а також автономіями. Свої повноваження Конституційний суд поширю»: на всю територію, і його рішення мають обов´язкову дію для органів державної влади.

Суб´єктами конституційного подання є голова уряду, Народний захисник, 50 депутатів і 50 сенаторів, голови виконавчих органів автономій або, якщо потрібно, голови їхніх представницьких органів. Конституційний суд також розглядає скарги громадян за певною процедурою — ампаро, згідно з якою Народний захисник звертається до Конституційного суду, якщо опротестовані ним адміністративні рішення з приводу порушення прав і свобод громадян не були скасовані або змінені відповідними адміністративними органами.

На вершині піраміди загального судочинства знаходиться Верховний суд, що володіє всією повнотою влади, за винятком тієї, яка належить до компетенції Конституційного суду. Він складається із шести палат, що розглядають відповідно цивільні, кримінальні, адміністративні, соціальні і трудові справи, а також справи щодо військових злочинів. Палати включають від 7 до 12 суддів. Верховний суд є касаційною та апеляційною інстанцією щодо рішень вищих судів автономій. Він розглядає як перша інстанція також справи, які стосуються скарг громадян на дії вищих посадових осіб (голову Уряду і його членів, голів палат парламенту, сенаторів і депутатів, голів і магістратів Конституційного та Верховного судів, голову Національного суду, Генерального прокурора, голову та радників Державної ради, Народного захисника, голову та радників автономії).

Національний суд як перша інстанція розглядає окрему категорію справ національного значення. Він не наділений касаційною й апеляційною компетенцією щодо рішень інших судів (за винятком апеляційної компетенції щодо рішень, ухвалених своїми структурними підрозділами).

Вищі суди автономій, які складаються з палат цивільного, кримінального, адміністративного і соціального судочинства, здійснюють касаційну й апеляційну компетенцію щодо рішень провінційних судів. Вони як перша інстанція також розглядають справи, пов´язані з оскарженням рішень органів влади та дій посадових осіб автономії, ухвалюють рішення стосовно розмежування компетенції між судами на території автономії.

Провінційні суди здебільшого розглядають справи галузевого спрямування як перша інстанція і виконують компетенцію апеляційної інстанції щодо рішень мирових судів. Провінційні суди поділяються на суди дізнання, які проводять слідство і готують матеріали для слухання справи в кримінальному суді провінції, здійснюють контроль за дотриманням законності під час проведення затримання й арешту; кримінальні провінційні суди — розглядають кримінальні справи, а також скарги на рішення мирових судів, судів дізнання і виправних судів; суди у справах неповнолітніх — розглядають всі види злочинів (за винятком тих, що віднесені до компетенції мирових судів), скоєних неповнолітніми; виправні суди — розглядають справи, пов´язані із виконанням судових вироків, а також з дотриманням прав людини у пенітенціарних закладах; цивільні суди — розглядають як перша інстанція певну категорію цивільних справ (як, наприклад, укладання заповітів, шлюбних відносин, погашення заборгованості домовласників своїм сусідам) і здійснюють апеляцію на рішення мирових судів; соціальні суди — розглядають справи в рамках трудового та соціального законодавства; адміністративні суди — як перша інстанція розглядають справи, пов´язані з оскарженням громадянами рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.

Мирові суди є в усіх невеликих населених пунктах, а також муніципалітетах, де немає судів першої інстанції. Мирові судді та їх заступники, які обираються муніципальними радами, призначаються колегіями правління вищих судів терміном на чотири роки. Вони розглядають цивільні і кримінальні справи, віднесені законом до їх компетенції. Такі справи розглядаються одним суддею, який може не мати юридичного фаху.

Прокуратура функціонує як орган обвинувачення при Верховному суді, Конституційному суді, Державному трибуналі, вищих судах автономії та провінційних судах. Очолює прокуратуру Генеральний прокурор, який призначається Королем на пропозицію уряду і за консультацією Генеральної ради судової влади.