Послідовність інженерного обладнання позиції механізованного відділення

В першу чергу:

- відриваються одиночні окопи для стрільби лежачи для стрільців, кулеметників, гранатометників;

- маскується бойова техніка;

- обладнуються інженерні загородження перед переднім краєм;

- відривається відкрита щілина.

У другу чергу:

- відкопуються одиночні окопи з всіма елементами;

- обладнується окоп для бойової техніки на основної позиції;

- обладнуються інженерні загородження на флангах;

- позначаються шляхи з основного окопу бойової техніки до запасного.

У подальшому:

- відкопуються траншея та ходи сполучення;

- обладнується перекрита щілина;

- відкопується окоп для бойової техніки на запасної позиції;

- обладнуються запасні та фальшиві позиції.

Роботи 1-ї черги

У подальшому

Роботи 2-ї черги

Рис 2.4. Послідовність інженерного обладнання позиції механізованного відділення

Місце командира відділення, як правило, обладнується на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю, противником і сигналами командира взводу

Командир відділення повинен знати час, який необхідний для влаштування фортифікаційних споруджень.

Всього на влаштування окопу на відділення піхотною лопатою потрібно 200-300 чол/год., саперною лопатою – 100-150 чол/год. На виконання всього об’єму роботи по інженерному обладнанню позиції відділення, якщо залучити 70% особового складу відділення, тобто 5 чол., потрібно у середньому:

- при копанні піхотною лопатою – 40 годин;

- при копанні саперною лопатою – 20 годин.

Приймається, що одна астрономічна доба (24 години) дорівнюється 10 годин роботи особового складу.

2.3. Побудова оборонного бою механізованого взводу

Механізований взвод обороняється, як правило, у складі роти, може бути в резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засідку, частиною сил або в повному складі входити до бронегрупи батальйону (роти).

Управління взводу

Командир взводу

Головний сержант взводу

Навідник кулемета

Номер обслуги

Снайпер

Санітар - стрілець

Взвод обороняє опорний пункт фронтом до 400 м і до 300 м углибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м. Вони повинні бути під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями. Залежно від умов ведення оборонного бою (степ, ліс, гори, вночі) і завдань розміри опорного пункту взводу, проміжки між ними і позиціями відділень можуть зменшуватися або збільшуватися.

Для виконання поставлених завдань механізованому взводу вказується опорний пункт, відділенню – траншея, екіпажам БМП, БТР та іншим вогневим засобам – вогнева позиція.

Побудова оборонного бою механізованого взводу включає:

- бойовий порядок взводу;

- опорний пункт взводу;

- систему вогню.

Бойовий порядок механізованого взводу залежно від поставленого завдання та умов місцевості будується в одну або дві лінії і, як правило, складається з бойових порядків механізованих відділень, групи управління і вогневої підтримки, засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу (додаток К).

Опорний пункт взводу – ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається з:

- позицій відділень;

- вогневих позицій БМП (БТР);

- позиції групи управління, вогневої підтримки і вогневих позицій доданих вогневих засобів (основних, запасних, тимчасових, хибних);

- КСП взводу і ходів сполучення до нього і в тил;

- в глибині опорного пункту механізованого взводу – місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених.

На всьому фронті опорного пункту механізованого взводу може відриватися суцільна траншея, яка з’єднує окопи (позиції) відділень. Від опорного пункту (позицій відділення) відривається хід сполучення до окопів для БМП (БТР, танків і інших вогневих засобів, КСП взводу) і в глибину оборони до наступної траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з’єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, прихований маневр і розосередження вогневих засобів, а хід сполучення, крім того, – ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуацію поранених, подачу боєприпасів і продовольства (доставку їжі). Прямолінійне прокладання траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони та обороняється механізованими відділеннями взводів першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між взводами і ведення вогню з глибини оборони роти.

Друга траншея обороняється механізованими відділеннями взводів другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на відстані 400-600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, що її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь по ділянках на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем інженерні загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється механізованими відділеннями взводів роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на відстані 600 – 1000м (400 – 600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках – і перед переднім краєм оборони батальйону.

Місце розміщення запасу боєприпасів взводу обладнується на відстані до 50 м від командно-спостережного пункту взводу. Місце збору поранених у ході сполучення в глибині опорного пункту (на позиції відділення, другій лінії, в ході сполучення) або в бліндажі. Збір поранених, їх облік і відправлення на медичний пост роти, а за потреби охорону й оборону здійснює стрілець-санітар.

Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира і включає:

- організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань відділенням (екіпажам танків), організацію взаємодії, управління і бойового забезпечення);

- зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню;

- інженерне обладнання опорного пункту.

В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу, одержавши бойове завдання:

- усвідомлює його;

- дає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання;

- оцінює обстановку;

- приймає рішення по карті;

- оголошує його командирам відділень;

- виводить взвод у зазначений опорний пункт, приховано розташовує його і організовує безпосередню охорону.

Після цього він спільно з командирами відділень проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ (бойове розпорядження), організовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими підрозділами, забезпечує їх дії та управління.

Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організовує зайняття опорного пункту, будує систему вогню, організовує безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту і складає схему опорного пункту.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

завдання відділенням, їх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

завдання стрільцю-санітару, місце його знаходження, порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення, вивезення) до місця збору взводу (медичний пост роти, пост санітарного транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх обліку;

заступнику командира взводу – місце, а за потреби і порядок виконання вогневих завдань БМП (БТР);