3.2. Інженерне обладнання опорного пункту парашутно-десантного взводу
Залежно від обстановки, тобто умов переходу до оборони, довжині її фронту, а також характеру місцевості бойовий порядок угруповання десанту може будуватися в один або два ешелони.
При наявності широкого фронту оборони, на відкритій місцевості, в умовах неможливості точного визначення ймовірного напрямку зосередження основних зусиль супротивника бойовий порядок звичайно будується в один ешелон.
На місцевості з обмеженої видимості при наявності сил оборона звичайно будується у два ешелони.
Рис.3.4. Побудова оборони взводу
При переході до оборони підрозділи повітряного десанту займають опорний пункт , у якому всі підрозділи у відповідності зі своїм призначенням, а також завданням і задумом бою приймають бойовий порядок, тобто займають певне положення на місцевості й виконують підготовку до бою(додаток Р).
Опорний пункт - ділянка місцевості визначеного разміру, який підготовлений в інженерному відношенні і зайнятий взводом для виконання бойової задачі.
Основні нормативні показники опорного пункту взводу визначаються виходячи з показників позиції відділення, а також умов забезпечення вогневого зв'язку стрілецькою зброєю й безперервності керування голосом при передачі команд.
Парашутно-десантний взвод для оборони займає опорний пункт, у якому розміщаються й обладнаються:
- позиції відділень;
- позиції доданих вогневих засобів;
- командно-спостережливий пункт (КНП) командира взводу .
На позиціях відділень обладнаються одиночні окопи для стрільби з положення лежачи, з коліна або стоячи а також обладнаються:
- окоп для кулеметної групи;
- окоп для гранатометної групи;
- окоп на вогневій позиції БМД;
На пункті управління і позиціях БМД обладнається щілина.
Командно-спостережливий пункт командира взводу звичайно влаштовується в глибині опорного пункту на ділянці місцевості, що забезпечує необхідні умови для спостереження, але не далі 40-50 м від позицій одного з відділень.
Зміст роботи командира взводу по організації інженерного обладнання опорного пункту аеромобільного взводу
При ухваленні рішення командир десанту зобов'язаний визначити:
- кількість і порядок установки мінно-вибухових і інших загороджень;
- завдання підрозділам по інженерному обладнанню, строки початку й закінчення їхнього виконання;
При постановці завдань командир десанту вказує:
- напрямок зосередження основних зусиль по інженерному обладнанню позицій;
- обсяг і черговість інженерного обладнання (кількість, типи споруд на основних, запасних і помилкових позиціях);
- порядок прикриття інженерних загороджень вогнем;
- завдання підрозділам, виділеним для пристрою загороджень, термін готовності загороджень, порядок утримання встановлених загороджень, а також проходів у них.
Послідовність інженерного обладнання опорного пункту аеромобільного взводу
У першу чергу (до 4-х год.) :
- пристосовуються до бою наявні на місцевості природні вкриття;
- відриваються окопи для стрільців, кулеметників, гранатометників, окопи на основних вогневих позиціях БМД;
- обладнується КСП командира взводу;
- влаштовуються інженерні загородження.
У другу чергу (до 8 год.):
- одиночні окопи з'єднуються траншеєю;
- обладнуються окопи на запасних та хибних позиціях відділень;
- обладнуються окопи на запасних вогневих позиціях БМД;
- відривається хід сполучення в тил;
- обладнують перекриту щілину (бліндаж) на КСП.
У подальшому:
- удосконалюється основні і запасні позиції, обладнуються перекриті щілини на позиціях БМД;
- нарощуються загородження на основних напрямках наступу противника.
Час на обладнання опорного пункту командир взводу обчислює користуючись формулою:
W
Т= ––––––––
N
де W – об’єм робот інженерного обладнання елементів опорного пункту,
( чол/год.)
N – кількість особового складу, які залучаються до виконання робіт (чол.)
Т – вимірюється у годинах.
Табл.3.2.
Обсяг робіт і час на інженерне обладнання опорного пункту