Фторвмісні обполіскувані порожнини рота

Назва	Фториди	Інші компоненти
Colqate plax	NaF (0,25%)	Триклозан
Fluoxytil	NaF (0,05%)	Ксиліт
Fluoxytil	NaF (0,2%)	Ксиліт
Profluorid M (Voco)	NaF (0,2%)
Merydol + амінофториди	Амінофториди
Colgate Total Activ	NaF	Триклозан
Fluocal Solute	Elmex Fluid	Фторид натрію

Препарати кальцію, які використовують для екзогенної профілактики карієсу:

• 10% розчин глюконату кальцію;

• 5-10% розчин підкисленого фосфату кальцію;

• 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію.

• 1-3% розчин Ремоденту».

Провести полоскання ротової порожнини.

Для полоскання використовують розчини фтористого натрію в концентраціях від 0,05% до 0,2%.

• провести індивідуальну гігієну порожнини рота із застосуванням предметів інтердентальної гігієни;

• прополоскати ротову порожнину лужною водою (0,5 чайної ложки питної соди на 1 склянку теплої води) для зміни Рн середовища;

• перед застосуванням розчину фториду натрію попередньо навчити дитину полоскати ротову порожнину звичайною водою за допомогою енергійних рухів щік;

• провести полоскання ротової порожнини 5-10 мл 0,1% розчином фториду натрію (для одноразового полоскання достатньо 150 мл розчину);

• через кожну хвилину набирати нову порцію розчину і утримувати її в ротовій порожнині 30-50 секунд;

• тривалість процедури 2- 3 хв.;

Рекомендації щодо полоскання ротової порожнини розчинами фторидів.

Дітям до 6 років цей метод не застосовувати. При випадковому заковтуванні розчину фториду натрію дитині треба одразу дати випити столову ложку 3-5%-го розчину хлориду кальцію, який, зв’язавши фтор, не дасть йому всмоктатися в кишківнику. Після полоскання фторвмісним розчином не слід промивати рот водою і не вживати їжу протягом кількох годин.

Тривалість курсу. Кількість та частота повторних сеансів залежить від карієсогенної ситуації. Лікувальні курси при наявності каріозних зубів або факторів ризику розвитку карієсу складаються із 10-15 процедур через день або ж щоденно 2 рази на рік. Профілактичні курси складаються із 2-3 процедур 2 рази на рік.

З метою профілактики карієсу зубів рекомендують полоскання 3% розчином “Ремоденту”. Тривалість процедури 3-4 хвилини, курс – 5 процедур 2 рази на рік.

“Ремодент” – синтезований препарат із природних матеріалів (кісток та зубів тварин), який складається із комплексу макро- та мікроелементів, необхідних для активації процесу ремінералізації та заміщенню іонів кальцію і фосфору в кристалічній решітці емалі зубів. На одне полоскання йде 15-25 мл розчину.

До складу “Ремоденту” входять:

• кальцій – 4,3 5%

• фосфор – 1,3 5%

• магній – 0,15%

• калій – 0,2%

• натрій – 16%

• хлор – 30%

• мікроелементи - цинк, мідь, залізо, марганець та інші - всього до 100% і

• органічні речовини.

Суттєвим недоліком «Ремоденту» є відсутність в його складі іонів фтору, тому застосування «Ремоденту» передбачає паралельне або послідовне використання фтору. Зокрема, після завершення мінералізуючої терапії «Ремоденту», поверхню зубів бажано покрити фторвмісним лаком.

Провести втирання фторвмісних паст у поверхню коронок зубів. Фториста 75% паста Лукомського “Нафестезин” складається із фтористого натрію та гліцерину у співвідношенні 3:1.

Методику профілактики карієсу зубів шляхом втирання “Нафестезину” називають флюоризацією.

Методика втирання пасти “Нафестезину” у поверхню зубів:

• провести індивідуальну гігієну порожнини рота;

• провести професійну гігієну порожнини рота;

• усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;

• зуби ізолювати від слини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач;

• поверхню зуба висушити стисненим повітрям;

• металевою гладилкою (ватною кулькою) нанести на поверхню зуба, що підлягає флюоризації, невелику кількість пасти (кульку діаметром до 1 мм.);

• втирати пасту тією ж гладилкою протягом 30 секунд в кожну поверхню зуба;

• видалити ватні валики або слиновідсмоктувач;

• добре промити та прополоскати ротову порожнину розчином питної соди, звертаючи увагу на зубоясенні рівчаки.Тривалість курсу:за один сеанс обробити 2-4 зуби щоденно або через день. Втирання проводять протягом 3-4 днів, на рік- 1-3 цикли.

МЕТОДИ «ГЛИБОКОГО» ФТОРУВАННЯ. АПЛІКАЦІЙНИЙ МЕТОД.

Для аплікацій використовують спеціальні заводські або швидко приготовані розчини, які містять біля 1% фтору (2% розчин фтористого натрію). Через високу концентрацію фторид-іону ця процедура вимагає певних мір безпеки: пацієнт повинен вміти контролювати ковтання, процедуру потрібно проводити під наглядом зубного гігієніста. Перед проведенням процедури необхідно провести індивідуальну та професійну гігієну порожнини рота, добре висушити зуби.

В стоматологічному кабінеті для аплікацій використовують ватні валики або марлеві багатошарові смужки, які просякнуті необхідним розчином. Для молодших школярів процедуру проводять у два етапи - для лівої і правої сторін. Ефективність аплікацій підвищується, якщо тампони, марлеві або поролонові смужки розташовують в спеціальних стандартних або індивідуально виготовлених ложках.

Частота повторень аплікацій залежить від ступеня ризику карієсу. Відомо, що за допомогою систематичних аплікацій є можливість досягнути 30-50% редукції карієсу.

В останні роки для профілактики карієсу зубів професор А.Кнаппвост (Гамбургський університет) запропонував методику «глибокого фторування» за допомогою емаль-герметизуючого ліквіду і дентин-герметизуючого ліквіду, які випускає німецька фірма «Humanchemiе». Механізм дії «глибокого фторування»: слабокислий фтористий силікат магнію і фтористий силікат міді (1-й розчин) при взаємодії із суспензією Са(ОН)₂ (2-й розчин) утворюють фторсилікатний комплекс, який містить дрібні кристали фтористого кальцію і фтористого магнію, а також полімеризовану кремнієву кислоту. Розміри кристалів фтористих кальцію і магнію спів розмірні з кристалами апатитів емалі. Це дає можливість їм проникати в мікродефекти між кристалами апатиту і довго (на протязі року) там зберігатись, виділяючи іони фтору в концентрації , достатній для ре мінералізації. Кремнієва кислота утворює захисну плівку, яка попереджує вимивання цих кристалів.

Покази до застосування «глибокого фторування»:

• локальна профілактика і лікування початкового карієсу зубної емалі;

• мінеральна герметизація фісур;

• профілактика і лікування початкового карієсу при використанні ортодонтичних конструкцій;

• лікування гіперчутливості шийки зуба.

Гелі - студнеподібні речовини, які мають високу в’язкість, завдяки якій можуть довше, ніж рідина, протягом тривалішого часу затримуватись на поверхні зуба і служити джерелом фтору.Гелі мають властивість проникати в капілярні простори, а саме у вузькі міжпроксимальні зони.

Фторвмісні гелі вперше були використані в кінці 1970-х років в США. Залежно від вмісту фторидів розрізняють гелі для домашнього застосування і професійні. В склад гелів входять фтористий натрій, амінофторид, кислий фосфатфторид.

Домашні гелі у більшості випадків містять абразиви, застосовуються поряд із зубними пастами для чищення зубів та одночасної аплікації на них.

Професійні гелі мають мінімум компонентів (зв’язуючі, віддушки, консерванти) і застосовуються тільки з метою мінералізації.

Гелі наносять на очищені, висушені та ізольовані від слини зуби пензликом, ватним або поролоновим тампоном, стандартними або індивідуальними аплікаційними ложками.

Провести аплікації поверхні коронок зубів сольовими розчинами для глибокого фторування, 3%розчином «Ремоденту», фторвмісними розчинами.

Методика застосування «глибокого фторування»:

• індивідуальна гігієна порожнини рота;

• професійна гігієна порожнини рота;

• ізоляція зубів від слини;

• висушування поверхні зуба;

• провести обробку поверхні зуба рідиною №1 (1хв.);

• провести обробку поверхні зуба рідиною №2 (1 хв);

• прополоскати рот;

Рекомендації:процедуру проводити 1-2 рази на рік.

Методика застосування 3% розчину «Ремодент»:

• індивідуальна гігієна порожнини рота;

• професійна гігієна порожнини рота;

• ізоляція зубів від слини;

• висушування поверхні зуба;

• обкласти всі поверхні зубів ватними валиками або марлевими смужками, змоченими у 3% розчині «Ремоденту»;

• тривалість процедури 15-20 хвилин, міняючи періодично ватні валики або марлеві смужки;

Рекомендації: 2 години не їсти, не полоскати рот, обмежити вживання солодкого, цитрусових.

Тривалість курсу:20 і більше процедур, 2 рази на тиждень.

Методика аплікації зубів розчинами глюконату кальцію і фтористого натрію (Колесова О.О.):

• індивідуальна гігієна порожнини рота;

• професійна гігієна порожнини рота;

• ізоляція зубів від слини;

• висушування поверхні зубів;

• аплікація всіх поверхонь зубів верхньої і нижньої щелепи 10% розчином глюконату кальцію протягом 20-и хвилин, періодично міняючи ватні валики або марлеві смужки;

• видалення ватних валиків з розчином глюконату кальцію;

• аплікація всіх поверхонь зубів верхньої і нижньої щелепи 2% розчином фтористого натрію протягом 2-3 хвилин після третьої процедури аплікації з глюконатом кальцію;

• видалити ватні валики.

Рекомендації: не їсти , не пити протягом 30 хвилин.

Тривалість курсу: 15-20 аплікацій з перервою 6 місяців.

Провести аплікації поверхні коронок зубів фторвмісними гелями за допомогою пензлика.

Методика нанесення фторвмісного гелю у вигляді аплікацій за допомогою пензлика:

• індивідуальна гігієна порожнини рота;

• професійна гігієна порожнини рота;

• усунути рештки пасти, що ввійшли в борозни сильним струменем води;

• зуби ізолювати від слини ватними валиками або застосовувати слиновідсмоктувач;

• висушити зуби теплим стисненим повітрям;

• за допомогою спеціального пензлика нанести на поверхню зубів тонким шаром фторвмісний гель, уникаючи попадання препарату на слизівку;

• для підсихання гелю потрібно 3-5 хвилин;

• аплікацію проводити ретельно з тим, щоби під час процедури виключити або звести до мінімуму випадкове ковтання гелю.

Рекомендації: не вживати їжу протягом 2-3х годин.

Тривалість курсу: 5-7 аплікацій 1-2 рази на рік.

АПЛІКАЦІЙНИЙ МЕТОД ЗА ДОПОМОГОЮ СТАНДАРТНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ АПЛІКАЦІЙНИХ ЛОЖОК.

Гелі - студнеподібні речовини, які мають високу в’язкість, завдяки якій можуть довше, ніж рідина, протягом тривалішого часу затримуватись на поверхні зуба і служити джерелом фтору.Гелі мають властивість проникати в капілярні простори, а саме у вузькі міжпроксимальні зони.

Фторвмісні гелі вперше були використані в кінці 1970-х років в США. Залежно від вмісту фторидів розрізняють гелі для домашнього застосування і професійні. В склад гелів входять фтористий натрій, амінофторид, кислий фосфатфторид.

Домашні гелі у більшості випадків містять абразиви, застосовуються поряд із зубними пастами для чищення зубів та одночасної аплікації на них.

Професійні гелі мають мінімум компонентів (зв’язуючі, віддушки, консерванти) і застосовуються тільки з метою мінералізації.

Гелі наносять на очищені, висушені та ізольовані від слини зуби пензликом, ватним або поролоновим тампоном, стандартними або індивідуальними аплікаційними ложками.

Провести аплікації поверхні коронок зубів стандартними аплікаційними ложками.

Методика проведення аплікації поверхні коронок зубів стандартними аплікаційними ложками:

• індивідуальна гігієна порожнини рота;

• професійна гігієна порожнини рота;

• усунути рештки пасти, що ввійшли в борозни сильним струменем води;

• зуби ізолювати від слини ватними валиками або застосовувати слиновідсмоктувач;

• висушити зуби теплим стисненим повітрям;

• підібрати стандартну аплікаційну ложку відповідно до розміру зубного ряду;

• заповнити аплікаційну ложку фторфмісним гелем не більше ніж на 1/3;

• одягнути ложку на зубний ряд і злегка притиснути, щоб гель потрапив у міжзубні проміжки, уникаючи попадання препарату на слизівку;

• для підсихання гелю потрібно 3-5 хвилин;

• аплікацію проводити ретельно з тим, щоби під час процедури виключити або звести до мінімуму випадкове ковтання гелю.

• після видалення ложки з ротової порожнини усунути видимі рештки гелю з поверхні зубів і слизівки за допомогою слино відсмоктувача або тампонів з метою попередження заковтування великих доз фториду;

• тривалість процедури 1-4 хвилини, залежно від ступеня ризику карієсу;

Рекомендації: не вживати їжу протягом 2-3х годин.

Тривалість курсу:від1-го разу у два тижні, один раз на 6 місяців.

Провести аплікації поверхні коронок зубів індивідуальними аплікаційними ложками.

Методика проведення аплікації поверхні коронок зубів індивідуальними аплікаційними ложками:

• індивідуальна гігієна порожнини рота;

• професійна гігієна порожнини рота;

• усунути рештки пасти, що ввійшли в борозни сильним струменем води;

• зуби ізолювати від слини ватними валиками або застосовувати слиновідсмоктувач;

• висушити зуби теплим стисненим повітрям;

• виготовити індивідуальну аплікаційну ложку;

• заповнити аплікаційну ложку фторфмісним гелем не більше ніж на 1/3;

• одягнути ложку на зубний ряд і злегка притиснути, щоб гель потрапив у міжзубні проміжки, уникаючи попадання препарату на слизівку;

• для підсихання гелю потрібно 3-5 хвилин;

• аплікацію проводити ретельно з тим, щоби під час процедури виключити або звести до мінімуму випадкове ковтання гелю.

• після видалення ложки з ротової порожнини усунути видимі рештки гелю з поверхні зубів і слизівки за допомогою слино відсмоктувача або тампонів з метою попередження заковтування великих доз фториду;

• тривалість процедури 1-4 хвилини, залежно від ступеня ризику карієсу;

Рекомендації: не вживати їжу протягом 2-3х годин.

Тривалість курсу: від1-го разу у два тижні, один раз на 6 місяців.

ПОКРИТТЯ ЗУБІВ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ФТОРВМІСНИМИ ЛАКАМИ.

Лаки - клеєві композиції, які кріпляться до чистої і сухої поверхні емалі у вигляді плівки і можуть зберігатись на поверхні зуба протягом доби, а у фісурах, щілинах і мікропросторах декілька днів і навіть тижнів. Постійно набухаючи і розчиняючись в ротовій рідині, вони повільно виділяють іони фтору.

В стоматологічній практиці фтор лаки з’явились на початку 1970-х років.

Основою лаків є натуральні смоли, які добувають з хвойних порід дерев, або синтетичні композиції адгезивів на основі акрилатів, поліуретану, епоксидних смол і т.д. Спочатку рідкий або гелеподібний препарат утворює плівку, висихаючи на повітрі, а в деяких випадках в результаті фотополімеризації. Природні основи лаків (їх називають м’якими) вигідно відрізняються здатністю приклеюватись навіть до дещо вологої емалі і зберігати її проникність. Лаки на синтетичній основі безкольорні, мають приємний смак, більш текучі (добре наносяться пензликом, швидко розтікаються по поверхні зуба, проникаючи у заглиблення), мають високу адгезивність, довший час зберігаються в ротовій порожнині. Однак існує думка про те, що синтетичні основи є надто жорсткими і перешкоджають обмінним процесам між емаллю і слиною.

В склад лаків входять різні сполуки фтору в концентраціях від 0,05 – 6%. Покриття фторлаками поверхні зубів значно прискорює процес дозрівання емалі, тому застосування цих препаратів особливо бажане в перші два роки після прорізування зубів: у віці 1-3 років і з 5-6 до 14-15 років. Вважають , що лак, з точки зору можливості одномоментного заковтування надлишкової кількості фториду, є менш шкідливим препаратом, порівняно з іншими.Доведено, що через рік після застосування фторвмісного лаку, карієс постійних зубів зменшується в середньому на 50%.

Приблизний склад фторвмісного лаку:

• фторид натрію – 5,0 г;

• бальзам ялицевий – 40,0 г;

• шеллак – 19,0 г;

• спирт етиловий 95% – 24,0 г;

• хлороформ – 12,0 г.

Переваги фторвмісних лаків:

• довготривале утримання лаку на поверхні емалі зуба зумовлює більш високий рівень переходу фтору з лаку в емаль;

• відсутність необхідності в додаткових процедурах (електрофорез та інші);

• оптимальна проникливість плівки лаку, яка забезпечує поступлення фтору в емаль зуба в достатній кількості.

Покази до лакування:

Молочні зуби покривають дітям до 5 років, постійні зуби з урахуванням термінів їх прорізування та формування:

• перші моляри та різці – дітям 6-11 років;

• премоляри та ікла нижньої щелепи - 9-14 років;

• другі моляри та ікла верхньої щелепи - 11-16 років;

• дітям з прискореним розвитком (акселератам) постійні зуби покривають на 1-2 роки раніше.

Провести лакування поверхні бічних зубів фторвмісним лаком.

Методика покриття бічних зубів фторвмісним лаком:

• усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;

• зуби ізолювати від слини, рідини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач з метою попередження попадання лаку на слизівку;

• поверхню зуба висушити стисненим повітрям;

• за допомогою спеціального пензлика, пластмасової або дерев’яної палички нанести на поверхню зубів тонким шаром лак, уникаючи попадання його на слизівку;

• підсихання лаку протягом 3-5 хвилин;

• розхід фтористого лаку: у дітей з вагою 40 кг - 0,4 мл, для дорослих - не більше 1 мл;

• покрити одночасно всі бічні зуби на верхній щелепі.

Рекомендації після покриття зубів фторвмісним лаком:

• 2 години не їсти, протягом доби вживати лише рідку та м'яку їжу;

• не чистити зуби 24 години.

Тривалість курсу:

• 2-4 процедури протягом року;

• 3-х разове покриття зубів з інтервалом 1-2 дні;

• від 2-х до 12-ти разів на рік залежно від активності карієсу.

Провести лакування фронтальної групи зубів фторвмісним лаком.

Методика покриття фронтальної групи зубів фторвмісним лаком:

• усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;

• зуби ізолювати від слини, рідини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач з метою попередження попадання лаку на слизівку;

• поверхню зуба висушити стисненим повітрям;

• за допомогою спеціального пензлика, пластмасової або дерев’яної палички нанести на поверхню зубів тонким шаром лак, уникаючи попадання його на слизівку;

• підсихання лаку протягом 3-5 хвилин;

• розхід фтористого лаку: у дітей з вагою 40 кг - 0,4 мл, для дорослих - не більше 1 мл;

• покрити одночасно всі фронтальні зуби на верхній щелепі.

Рекомендації після покриття зубів фторвмісним лаком:

• 2 години не їсти, протягом доби вживати лише рідку та м'яку їжу;

• не чистити зуби 24 години.

Тривалість курсу:

• 2-4 процедури протягом року;

• 3-х разове покриття зубів з інтервалом 1-2 дні;

• від 2-х до 12-ти разів на рік залежно від активності карієсу.

ПОКРИТТЯ ЗУБІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ФТОРВМІСНИМИ ЛАКАМИ.

Лаки - клеєві композиції, які кріпляться до чистої і сухої поверхні емалі у вигляді плівки і можуть зберігатись на поверхні зуба протягом доби, а у фісурах, щілинах і мікропросторах декілька днів і навіть тижнів. Постійно набухаючи і розчиняючись в ротовій рідині, вони повільно виділяють іони фтору.

В стоматологічній практиці фтор лаки з’явились на початку 1970-х років.

Основою лаків є натуральні смоли, які добувають з хвойних порід дерев, або синтетичні композиції адгезивів на основі акрилатів, поліуретану, епоксидних смол і т.д. Спочатку рідкий або гелеподібний препарат утворює плівку, висихаючи на повітрі, а в деяких випадках в результаті фотополімеризації. Природні основи лаків (їх називають м’якими) вигідно відрізняються здатністю приклеюватись навіть до дещо вологої емалі і зберігати її проникність. Лаки на синтетичній основі безкольорні, мають приємний смак, більш текучі (добре наносяться пензликом, швидко розтікаються по поверхні зуба, проникаючи у заглиблення), мають високу адгезивність, довший час зберігаються в ротовій порожнині. Однак існує думка про те, що синтетичні основи є надто жорсткими і перешкоджають обмінним процесам між емаллю і слиною.

В склад лаків входять різні сполуки фтору в концентраціях від 0,05 – 6%. Покриття фторлаками поверхні зубів значно прискорює процес дозрівання емалі, тому застосування цих препаратів особливо бажане в перші два роки після прорізування зубів: у віці 1-3 років і з 5-6 до 14-15 років. Вважають , що лак, з точки зору можливості одномоментного заковтування надлишкової кількості фториду, є менш шкідливим препаратом, порівняно з іншими. Доведено, що через рік після застосування фторвмісного лаку, карієс постійних зубів зменшується в середньому на 50%.

Приблизний склад фторвмісного лаку:

• фторид натрію – 5,0 г;

• бальзам ялицевий – 40,0 г;

• шеллак – 19,0 г;

• спирт етиловий 95% – 24,0 г;

• хлороформ – 12,0 г.

Переваги фторвмісних лаків:

• довготривале утримання лаку на поверхні емалі зуба зумовлює більш високий рівень переходу фтору з лаку в емаль;

• відсутність необхідності в додаткових процедурах (електрофорез та інші);

• оптимальна проникливість плівки лаку, яка забезпечує поступлення фтору в емаль зуба в достатній кількості.

Покази до лакування:

Молочні зуби покривають дітям до 5 років, постійні зуби з урахуванням термінів їх прорізування та формування:

• перші моляри та різці – дітям 6-11 років;

• премоляри та ікла нижньої щелепи - 9-14 років;

• другі моляри та ікла верхньої щелепи - 11-16 років;

• дітям з прискореним розвитком (акселератам) постійні зуби покривають на 1-2 роки раніше.

Провести лакування поверхні бічних зубів фторвмісним лаком.

Методика покриття бічної групи зубів фторвмісним лаком:

• усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;

• зуби ізолювати від слини, рідини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач з метою попередження попадання лаку на слизівку;

• поверхню зуба висушити стисненим повітрям;

• за допомогою спеціального пензлика, пластмасової або дерев’яної палички нанести на поверхню зубів тонким шаром лак, уникаючи попадання його на слизівку;

• підсихання лаку протягом 3-5 хвилин;

• розхід фтористого лаку: у дітей з вагою 40 кг - 0,4 мл, для дорослих - не більше 1 мл;

• покрити одночасно всі бічні зуби на верхній щелепі.

Рекомендації після покриття зубів фторвмісним лаком:

• 2 години не їсти, протягом доби вживати лише рідку та м'яку їжу;

• не чистити зуби 24 години.

Тривалість курсу:

• 2-4 процедури протягом року;

• 3-х разове покриття зубів з інтервалом 1-2 дні;

• від 2-х до 12-ти разів на рік залежно від активності карієсу.

Провести лакування фронтальної групи зубів фторвмісним лаком.

Методика покриття фронтальної групи зубів фторвмісним лаком:

• усунути рештки пасти, що ввійшла в борозни сильним струменем води;

• зуби ізолювати від слини, рідини ватними тампонами або застосувати слиновідсмоктувач з метою попередження попадання лаку на слизівку;

• поверхню зуба висушити стисненим повітрям;

• за допомогою спеціального пензлика, пластмасової або дерев’яної палички нанести на поверхню зубів тонким шаром лак, уникаючи попадання його на слизівку;

• підсихання лаку протягом 3-5 хвилин;

• розхід фтористого лаку: у дітей з вагою 40 кг - 0,4 мл, для дорослих - не більше 1 мл;

• покрити одночасно всі фронтальні зуби на верхній щелепі.

Рекомендації після покриття зубів фторвмісним лаком:

• 2 години не їсти, протягом доби вживати лише рідку та м'яку їжу;

• не чистити зуби 24 години.

Тривалість курсу:

• 2-4 процедури протягом року;

• 3-х разове покриття зубів з інтервалом 1-2 дні;

• від 2-х до 12-ти разів на рік залежно від активності карієсу.

ГЕРМЕТИЗАЦІЯ ФІСУР ЗУБІВ.

Герметизація борозен та анатомічних заглиблень жувальної групи зубів, які щойно прорізались, а передусім перших постійних молярів, є суттєво новим напрямком профілак­тики карієсу. У постійному прикусі карієс найчастіше вражає жувальні поверхні першого та другого молярів.

Найбільш розповсюджені методи запобігання карієсу - фторпрофілактика, гігієна ротової порожнини, а також відповідна дієта успішно знижують карієс на гладких поверхнях зубів, проте не запобігають виникненню його на жувальних поверхнях. З карієсом у ділянках щілин та борозен неможливо боротися ні ретельною гігієною, ні раціональною дієтою, ні навіть систематичним фторуванням зубів, оскільки у щілини потрапляють як вуглеводи, так і бактерії. Самоочищення та очищення щілин є складним або навіть неможливим процесом, бо щетина зубних щіток занадто товста. Діаметр щетини зубних щіток, що виробляються сьогодні, коливається в межах від 0,15 до 0,25 мм., міжгорбикові борозни молярів мають глибину 1,1 мм, ширину входу від 0,2 до 0,5 мм, а ширину дна борозни 0,1 мм.

Борозни сягають емалево-дентинної границі і в цьому випадку на дні з'являється не вкритий емаллю дентин. Єдиним ефективним профілактичним методом, що запобігає карієсу в цих місцях, є герметизація.

Для вибору методики герметизації в умовах поліклініки фісури краще розрізняти за їх доступністю для візуального огляду і можливості нанесення герметизуючого матеріалу без пустот по всій поверхні фісури, а не по глибині або формі. Тому фісури можна поділити на відкриті, тобто доступні для візуального огляду на наявність або відсутність каріозного ураження, і закриті, де візуально визначити карієс неможливо. Виходячи з цього існують наступні методики герметизації:

• неінвазивні (звичайна герметизація фісур);

• інвазивні (додаткове розширення фісур);

• профілактичне пломбування («глибоке фторування»).

Фісури - це природні заглиблення, борозни та ямки на жувальній поверхні зубів.

Фісури – ретенційні ділянки, в яких :

• є сприятливі умови для утворення зубних бляшок;

• дозрівання емалі відбувається значно пізніше і повільніше ніж на інших ділянках;

• емаль слабо мінералізована.

Типи фісур:

• відкриті;

• вузькі, V-подібні, які доходять до половини товщини емалі;

• глибокі U-подібні, які майже доходять до дентину;

• глибокі, у вигляді краплі, які доходять до емалево-дентинової границі і мають вузький вхід.

Час проведення герметизації фісур:

• 3-4 роки - тимчасові моляри;

• 5-6 років - перші постійні моляри;

• 9-10 років - перші пре моляри;

• 10-11 років - другі пре моляри;

• 12-13 років - другі моляри.

Покази до герметизації' фісур:

• наявність глибоких інтактних фісур;

• мінімальний термін з моменту прорізування;

• незакінчена мінералізація жувальної поверхні зуба.

Протипокази до герметизації фісур:

• відсутність великих фісур, ямок на жувальній поверхні зуба;

• наявність каріозної порожнини на контактній або жувальній поверхні зуба;

• незадовільна гігієна порожнини рота;

• невпевненість у інтактності фісури;

• гіперсалівація (інтенсивне виділення слини).

Для більш об’єктивної діагностики фісурного карієсу використовується прилад «Diagnodent» німецької фірми «KaVo». Лазерний діод випромінює імпульсні світлові хвилі певної довжини, які попадають на поверхню зуба і відбиваються. Цей процес сприймається спеціальними фотоелементами. Каріозний процес викликає зміни оптичних властивостей твердих тканин зуба, які при цьому флюоресцують світловими хвилями іншої довжини. Довжина відображених хвиль аналізується відповідною електронікою приладу і перетворюється у цифрові значення і акустичний сигнал. Цифрові показники шкали від 0 до 14 відповідають нормальній структурі емалі, від 15 до 20 – карієсу в межах емалі, від 21 до 90 – карієсу в межах дентину. Фісурний карієс виявляється в 90% випадків.

Матеріали для герметизації.

Методика, яка лежить в основі адгезії герметика до емалі зуба, була запропонована в 1950-х роках , коли вперше почали застосовувати протравлення емалі для адгезії акрилових смол до поверхні зуба. Кислота розчиняє неорганічну фракцію поверхні емалі на глибину 3-10 мікрон. Швидко нанесені смоли можуть безперешкодно проникати в емалеві пори, формуючи так зване «мікромеханічне зчеплення». Створений таким чином фізичний бар’єр перешкоджає проникненню в емаль карієсогенних мікроорганізмів, які продукують кислоти і спричинюють демінералізацію емалі.