Стан зубів і потреба в лікуванні (клітини 66-161).

Діагностика карієсу зубів повинна проводитись за допомогою стоматологічного дзеркала.

Стан зубів. При реєстрації стану зубів використовують як літери, так і числа. Клітини 66-97 використовують для верхніх зубів, а 114-145 – для нижніх.

Одні і ті ж клітини призначені для кодів, що стосуються тимчасових і постійних зубів. Запис вноситься в кожну клітину, яка має відношення до стану коронки і кореня. При обстеженні дітей, коли не визначають стан кореня зуба, в клітину, яка відноситься до стану кореня, записують код “9” (не реєструється).

Примітка. Слід проявляти значну обережність при діагностиці пломб того ж кольору, що зуб, які дуже важко ви­явити.

Коди для реєстрації стану тимчасових і постійних зубів (коронок і коренів).

Код			Стан/статус
Тимчасові зуби	Постійні зуби
Коронка	Коронка	Корінь
А	0	0	Інтактний
В	1	1	Каріозний
С	2	2	Пломбований з карієсом
Д	3	3	Пломбований без карієсу
Е	4	-	Видалений з приводу карієсу
-	5		Видалений з іншої причини
F	6	-	Покритий герметиком
G	7	7	Опірний зуб мостоподібного протеза, спеціальна коронка з фарфоровою покривною фасеткою (ім­плантат)
.	8	8	Непрорізаний зуб (коронка) неоголений корінь
T	Т	-	Травма (перелом)
-	9	9	Не реєструється

Коди і критерії:

0- лікування не потрібне. Цей код реєструють, коли і коронка, і корінь зуба інтактні, або якщо вирішено, що пови­нно проводитись будь-яке лікування зуба.

Р- профілактичні заходи, які призупиняють карієс;

Р- застосування герметика;

1- пломбування однієї поверхні;

2- пломбування двох або більше поверхонь.

Один із кодів Р, Р, 1 або 2 може бути використаний для того, щоб вказати на необхідність лікування:

• з приводу початкового, первинного або вторинного карієсу;

• зміненого в кольорі зуба або дефекту розвитку;

• з метою усунення ушкодження, обумовленого травмою, стиранням, ерозією;

• з метою заміни неправильно поставленої пломби або герметика.

Герметик вважається незадовільним, якщо, на думку дослідника, необхідна його заміна, внаслідок часткової втра­ти в фісурах, ямках, в місці сполучення або поверхні дентину,

Пломба вважається незадовільною, якщо присутній один або декілька таких станів:

• дефектний край існуючої пломби, який створює або може створити шляхи проникнення в дентин. Рішення про те, чи є дефект краю суттєвим, повинно базуватись на клінічному досвіді дослідника, даних зондування краю пломби пародонтальним зондом,= або чіткого потемніння кольору зуба;

• нависаючий край існуючої пломби, який викликає місцеве подразнення ясен і не може бути усунений шля­хом корекції контуру пломби;

• тріщина існуючої пломби, яка робить її рухливою або створює шляхи проникнення в дентин;

• зміна кольору;

3- виготовлення коронки, внаслідок різних причин;

4- коронка з фарфоровою покривною фасеткою або ламінат (може бути рекомендованою з естетичних міркувань).

0. ендодонтичне втручання. Цей код застосовують, з метою визначення, що зуб потребує ендодонтичного лікування, внаслідок значного та глибокого каріозного процесу або травми.

Примітка. Ніколи не слід вводити зонд в глибину порожнини, щоб підтвердити ураження пульпи.

6- видалення. Зуб вважається "підлягаючим видаленню" залежно від доступних методів лікування, коли:

• каріозний процес настільки зруйнував зуб, що його неможливо відновити;

• прогресуюче ураження пародонту призвело до значної рухомості зуба. болючості або втрати ним функції і, на погляд дослідника, не може бути відновлений до функціонального стану;

• зуб необхідно видалити для можливості протезування;

• видалення диктується ортодонтичними або косметичними показаннями або мова йде про ретенований зуб;

7/8- потреба в інших видах допомоги. Дослідник повинен вказати види допомоги, для чого застосовуються коди 7 і 8. Застосування двох кодів повинно бути зведено до мінімуму;

0. не реєструється.

Наявність зубних протезів (клітини 162 і 163).

Наявність зубних протезів слід реєструвати для кожної щелепи (клітина 162-верхня щелепа, клітина 163 - нижня щелепа) Для реєстрації застосовуються наступні коди:

0- немає протезів;

1- мостоподібний протез;

2- більше одного мостоподібного протеза;

3- частковий знімний протез;

4- сполучення мостоподібного і часткового знімного протеза (протезів);

5- повний знімний протез;

0. не реєструється.

Потреба в протезуванні (клітини 164 і 165)

Потребу в протезуванні слід реєструвати для кожної щелепи (клітина 164-верхня щелепа; клітина 165-нижня ще­лепа) у відповідності з такими кодами:

0- немає потреби в протезуванні;

1- потреба в протезуванні для заміщення одного зуба;

2- потреба в протезуванні для заміщення більш як одного зуба;

3- потреба в протезуванні в сполученні кодів 1 і 2;

4- потреба в протезуванні для заміщення всіх зубів;

9- не реєструється.

Зубощелепні аномалії (клітини 166-176).

Скупченість в різцевих сегментах (клітина 168). Слід оцінити скупченість як у верхньому, так і нижньому різце­вих сегментах. Скупченість в різцевому сегменті - це стан, коли відстань між правим і лівим іклами недостатня для нормального розташування усіх чотирьох різців. Зуби можуть бути повернуті або знаходитись поза лінією дуги. Скуп­ченість в різцевих сегментах реєструється так:

0- немає скупченості;

1- скупченість в одному сегменті;

2- скупченість в двох сегментах.

Якщо існують будь-які сумніви, реєструють нижчий код. Скупченість не слід реєструвати, якщо чотири різці роз­ташовані правильно, а одно або два ікла змішані.

Проміжки в різцевих сегментах (клітина 169). Для реєстрації цього коду слід оглядати як верхній, так і нижній рі­зцеві сегменти. Збільшення простору в різцевому сегменті - це стан, коли величина відстані між правим і лівим ікла­ми перевищує ту, яка потрібна для нормального розташування всіх чотирьох різців. Якщо в одного різця або більше не спостерігається міжзубного контакту апроксимальних поверхонь, то вважається, що сегмент має проміжки. Не слід реєструвати проміжок, якщо є місце, в якому знаходився недавно видалений тимчасовий зуб, і буде прорізуватись відповідний постійний зуб.

Проміжки в різцевому сегменті реєструються такими кодам:

0- немає проміжків;

1- проміжки в одному сегменті;

2- проміжки в двох сегментах.

Якщо існує будь-який сумнів, слід реєструвати нижчий код.

Діастема (клітина 170). Серединна діастема визначається як відстань (в мм) між двома постійними верхніми рі­зцями при нормальному положенні контактних пунктів. Це вимірювання може бути здійснене на будь-якому рівні між мезіальними поверхнями центральних різців і представлено в цілих числах (мм).

Найбільше відхилення переднього відділу верхньої щелепи (клітина 171), Відхиленням може бути або поворот зуба навколо своєї осі, або положення його поза дугою. Для визначення найбільшого відхилення слід огля­нути чотири різці на верхній щелепі. Величину найбільшого відхилення між сусідніми зубами вимірюють за допомо­гою пародонтального зонда (мал. 5).

Мал. 5 Вимірювання переднього відхилення верхньої щелепи за допомогою пародонтапьного зонда.

Кінчик зонда розташовують на губній поверхні найбільш відхиленого у язиковому напрямі або повернутого різця, в той час, як сам зонд, ручка якого повернута вправо, тримають паралельно оклюзійній площині. Потім за допомогою позначок на зонді вимірюють відхилення в цілих міліметрах. Відхилення можуть співпадати або не співпадати із скуп­ченістю зубів Якщо для всіх чотирьох різців існує достатньо місця в зубному ряді, але деякі із них повернуті або зміщені, вимірюють найбільше відхилення, як описано вище. При цьому сегмент не зареєструється за ознакою скупченості. Якщо є відхилення на дистальній поверхні бокових різців, їх також слід взяти до уваги.

Найбільше відхилення на нижній щелепі (клітина 172).

Проводяться ті ж виміри, які описані вище, тільки здійснюються на нижній щелепі. Знаходять найбільше відхилення між сусідніми зубами і вимірюють, як і на верхній щелепі.

Переднє верхньощелепне перекриття (клітина 173).

Вимірювання горизонтального співвідношення проводиться в центральній оклюзії. Вимірюють відстань від ріжучого краю найбільш виступаючого різця до губної поверхні відповідного нижнього різця за допомогою горизонтального зонда, розташованого паралельно оклюзійній площині (мал. 6). Підраховують в цілих міліметрах найбільше верхньощелепне пере­криття. Не слід реєструвати верхньощелепне перекриття, якщо всі верхні різці відсутні або знаходяться в язиковому перехресному прикусі Якщо різці змикаються край до краю, записують цифру “0”.

Переднє нижньощелепне перекриття (клітина 174).

Нижньощелепне перекриття реєструють в тому випадку, коли будь-який нижній різець висунутий вперед знаходить­ся в перехресному прикусі. Вимірюють і реєструють (в цілих міліметрах) найбільше нижньощелепне перекриття. Ви­мірювання проводять таким же чином, як і для верхньощелепного перекриття (мал. 6). Не слід реєструвати нижньо­щелепне перекриття, якщо нижній різець повернути таким чином, що одна частина його ріжучого краю знаходиться в пере­хресному прикусі.

Вертикальна передня щілина (клітина 175).

Якщо існує вертикальна щілина між будь-якими протилежними па­рами різців (відкритий прикус), найбільшу величину відкритого прикусу реєструють в цілих міліметрах, використовую­чи при цьому пародонтальний зонд (мал. 7).

Мал. 7. Вимірювання вертикальної передньої щілини за допомогою пародонтального зонда.

Передньозаднє співвідношення молярів (клітина 176).

Це вимірювання базується на співвідношенні верх­нього і нижнього постійних молярів. Якщо цю оцінку неможливо провести на основі дослідження перших молярів тому, що один або обидва з них відсутні, неповністю прорізались або мають порушену форму, внаслідок великої порожнини чи пломби, оцінюють співвідношення між постійними іклами і премолярами. Визначають показник справа і зліва, коли зуби знаходяться в оклюзії і реєструють найбільше відхилення від нормального співвідношення молярів (мал. 8).

Застосовують таки коди:

0- норма;

0. половина горбика. Нижній перший моляр на половину горбика знаходиться мезіальніше або дистальніше нор­мального співвідношення.