Епідеміологія (грец. епідеміе ─ поширений в народі, логія - наука) ─ наука, що вивчає причини виникнення й закономірності поширення епідемій, а також розробляє методи боротьби з ними.

Епідеміологічні дослідження з метою вивчення поширення основних стоматологічних захворювань в різних регіонах світу, а також організацію та планування лікувально-профілактичних заходів проводить Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ).

ВООЗ є відділом ООН, заснована 7 квітня 1948 року, центральний офіс якої знаходиться в Женеві. ВООЗ організовує комітети експертів з найкращих спеціалістів з різних галузей медицини, в тому числі і стоматології. Стоматологічний відділ ВООЗ відповідає за:

• підготовку різноманітних тематичних семінарів, конференцій, курсів;

• проведення аналізу якості стоматологічної допомоги;

• вирішення кадрового та фінансового забезпечення;

• надання рекомендацій щодо покращення лікувально-профілактичних заходів.

Основний принцип роботи ВООЗ ─ періодичні скликання групи експертів для опрацювання єдиної думки з певної конкретної проблеми.

Погіршення соціально-економічних умов в Україні призвело до значного поширення карієсу в різних вікових групах населення, особливо серед дітей та підлітків.

Серед дитячого населення ураження зубів карієсом досягає до 99,8%.

Мета епідеміологічного обстеження:

• вивчення рівня захворюваності карієсом;

• порівняння рівня захворюваності в різних районах;

• виявлення потреби в санаційних заходах;

• планування лікувально-профілактичної роботи;

• розробка регіональних профілактичних програм;

• визначення захворювань для підприємств, які виробляють стоматологічне обладнання, матеріали та інструменти;

• розрахунок сил і засобів для первинної профілактики;

• оцінка ефективності стоматологічної допомоги;

Етапи епідеміологічного обстеження за методикою ВООЗ:

І етап, підготовчий:

• формування оглядової групи, яка засвоїла методику обстеження і ознайомлена з критеріями ураження;

• вибір району обстеження і контингенту населення з врахуванням клімато-географічних умов, соціально-економічного рівня, навколишнього середовища та етнічних груп;

• включення однакової кількості осіб чоловічої і жіночої статі певної вікової групи (по 20 чоловік у 10-15 районах).

Вікові групи згідно рекомендацій ВООЗ:

• 5-6 років - обстеження молочних зубів і перших постійних молярів;

• 12 років – обстеження постійних зубів;

• 15 років – обстеження тканин пародонту;

• 35-44, 65-74 роки – стандартна група, повна оцінка карієсу, стану тканин пародонту, потреби у протезуванні;

• комплектування інструментів, медикаментів та матеріалів необхідних для обстеження:

• стоматологічні дзеркала (30 одиниць на кожного дослідника);

• пародонтальні зонди (30 одиниць на кожного дослідника);

• пінцети;

• лотки;

• концентрований розчин для стерилізації;

• мийка;

• рушники, марля;

• організація місця для проведення огляду. Вибирають таким чином, щоби одержати інформацію про групи населення з різним рівнем захворюваності. Цей вибір базується на адміністративному поділі країни (регіону). Якщо в країні є географічні зони, які суттєво відрізняються одна від одної, то бажано включити в обстеження хоча би по одній групі з кожної такої зони, якщо в країні декілька етнічних груп, то може виникнути необхідність включити вибірку з кожної з них. Для епідеміологічного обстеження достатньо 10-15 місць обстеження.

ІІ етап, безпосереднє обстеження.

Заповнення карти оцінки стоматологічного статусу, запропонованої ВООЗ.

ІІІ етап, оцінка результатів епідеміологічного обстеження:

• визначення рівня ураження зубів карієсом;

• рівень надання стоматологічної допомоги;

• визначення можливих причин, які впливають на відхилення захворюваності порівняно з іншими районами.

Заповнити карту ВООЗ.

Карта для оцінки стоматологічного статусу.

Стандартна карта для оцінки стоматологічного статусу розроблена для збору всієї інформації, необхідної для планування стоматологічної допомоги, моніторингу та корекції вже існуючої стоматологічної служби.

Розділи стандартної карти:

• ідентифікація інформації про обстеження;

• загальна інформація;

• позаротовий огляд;

• оцінка скронево–нижньощелепного суглоба;

• стан слизової оболонки;

• плямистість / гіпоплазія емалі;

• флюороз зубів;

• СРІ (стан тканин пародонту, який, раніше називали індексом потреби в лікуванні захворювань пародонту-СРІТN);

• втрата прикріплення;

• стан зубів та необхідність лікування;

• ортопедичний статус;

• потреба в ортопедичному лікуванні;

• зубощелепні аномалії;

• потреба у невідкладній допомозі;

• примітка.

При заповненні карти не дозволяється вносити доповнення або виправлення. У випадку помилкового запису його закреслюють і записують дані під клітиною.

Розділи карти, присвячені ідентифікації та загальній інформації

Дослідник повинен друкованими прописними літерами написати назву країни, в якій здійснюється обстеження, у вихідній карті, з якої в подальшому будуть робити копії. Клітини 1-4 призначені для кодування країни, де проводиться обстеження, у ВООЗ і досліднику їх не треба заповнювати.

Під час планування обстеження необхідно скласти список населених пунктів, де воно проходитиме, і кожному з них присвоїти двозначний код. Після чого відповідний код вноситься в клітини 26 і 27 кожної карти обстеження. Крім того, необхідно скласти і список дослідників, кожному із яких присвоюється певний номер. Якщо є інформація про етнічні групи, або якщо передбачається реєстрація іншої інформації, наприклад про вміст фторидів у питній воді або використання фторвмісних таблеток, то необхідно внести відповідні коди в загальний список кодів. Ця інформація повинна бути внесена в клітини 24, 25, 29 і 30. Перед початком обстеження список кодів повинні отримати всі дослідники і реєстратори, і, крім того, цю інформацію необхідно внести в загальний сумарний список (додаток 1)

Дата огляду (клітини 5-10)

Ідентифікаційний номер (клітини 11-14).

Кожному обстеженому потрібно присвоїти ідентифікаційний номер, який завжди повинен мати стільки цифр, скільки складає загальна кількість обстежених Наприклад, якщо передбачається оглянути 1200 осіб, то перший пацієнт піде під номером 0001.

Якщо в обстеженні беруть участь декілька фахів­ців, перевірка номерів обов'язкова. Наприклад, якщо обстеження проводять два фахівці, то дослідник №1 повинен користуватись ідентифікаційними номерами 0001-0600, а дослідник №2-0601-1200.

Дослідник (клітина 15)

Якщо в обстеженні бере участь кілька фахівців, то кожному із них необхідно присвоїти свій код, який заноситься в клітину 15. Затверджений дослідник, який бере участь в обстеженні, повинен мати спеціальний код.

Первинний або повторний огляд (клітина 16)

Якщо пацієнта оглядають повторно, тоді перше (основне) обстеження позначають в клітині 16 кодом “1”, а кожне наступне кодами 2, 3, 4 і т п. Для всіх пацієнтів, яких оглядали неодноразово, при аналізі результатів обстеження використовують дані тільки першого огляду.

Прізвище.

Прізвище та ім'я пацієнта повинні бути написані друкованими літерами.

Дата народження (клітини 17-20)

Якщо можливо, слід відмітити рік та місяць народження, пацієнта з метою перевірки.

Вік (клітини 21 і 22)

Вік пацієнтів реєструють як число повних років після останнього дня народження, тобто вік дитини на 13 -му році життя ре­єструють як “12”. Якщо вік менше 10 років, то в клітину 21 потрібно занести “0”. Наприклад, 6 років = 06. Там. де вік позначається іншими способами, необхідно його перерахувати в загальноприйнятий.

Стать (клітина 23)

Відповідний код (1= чоловік, 2 = жінка)

Етнічна група (клітина 24)

В різних країнах ідентифікація етнічних та інших груп здійснюється різними шляхами, наприклад за країною народження, расою, кольором шкіри, мовою, релігійною або родовою приналежністю.

Примітка: для ідентифікації різних підгруп можуть застосовуватись коди 0-8.

Професія, рід занять (клітина 25)

Виходячи із місцевих даних, професії кодуються, і відповідний пацієнту код заноситься в клітину 25.

Примітка. Для ідентифікації різних професій можуть використовуватись коди 0-8.

Географічне положення (клітини 26 і 27)

Клітини 26 і 27 потрібно використовувати для позначення місця, де проводиться обстеження. Це дає можливість ідентифікува­ти до 99 місцевостей (села, школи і т. ін.) під номерами 00-98.

Тип місцевості (клітина 28)

Клітина 28 призначена для запису інформації про кожну місцевість, де проводиться обстеження. Метою реєстрації цих даних е отримання інформації про доступність стоматологічної допомоги в кожному конкретному населеному пункті. Використовуються 3 коди:

1- місто або місцевість того ж типу;

2- передмістя;

3- сільська місцевість або невелике село.

Інші дані (клітини 29 і 30)

Дві клітини - 29 і 30 - використовуються для запису іншої інформації про оглянутих осіб або про місцевість, де проводиться обстеження. Сюди може бути внесена інформація про куріння, використання жувальних гумок, еміграції, вміст фториду в питній воді. Якщо необхідна інформація про вживання цукру, то за допомогою відповідних кодів вносять дані про кількість або регулярність його прийому.

Протипокази до обстеження (клітина 31)

Місцеві фахівці повинні самі визначити, які стани є перешкодою для проведення будь-якої частини огляду і можуть пред­ставляти ризик для пацієнтів або викликати у них почуття дискомфорту. З цього приводу дослідники мають дати свою оцінку і внести такі коди:

0- немає проти показів;

1. протипокази.

Позаротове обстеження (клітина 32)

Огляд ділянки, яка оточує ротову порожнину, повинен проводитись в такій послідовності:

• загальний вигляд шкіряних покровів (голова, шия, плечі);

• навколоротова ділянка (ніс, щоки, підборіддя);

• лімфатичні вузли (голова, шия);

• ділянки шкіри верхньої та нижньої губ;

• червона облямівка губ та носогубні згортки;

• ділянка скронево-нижньощелепного суглоба (ВНЩС) і білявушної залози.

Коди і критерії позаротового обстеження:

0. немає ознак ураження.

1. виразки, рани, ерозії, тріщини (голова, шия, плечі);

2- виразки, рани, ерозії, тріщини (ніс, щоки, підборіддя);

3- виразки, рани, ерозії, тріщини (носогубні згортки);

4- виразки, рани, ерозії, тріщини (червона облямівка губ);

5- злоякісні новоутворення;

6- патологія ділянок верхньої і нижньої губ (наприклад, тріщини);

7- збільшені лімфатичні вузли (голова, шия);

8- інші припухлості обличчя і щелеп;

9- не реєструється.

Оцінка скронево-нижньощелепного суглобу (клітини 33-36)

Симптоми (клітина 33)

0 - нема симптомів;

1 - клацання, біль, або труднощі при відкриванні або закриванні рота (один раз на тиждень або частіше);

9- не реєструється.

Ознаки (клітини 34-36).

0. нема ознак;

1. клацання, напруження при пальпації або зменшення рухомості щелеп (відкривання 30 мм);

9- не реєструється.

Клацання (клітина 34) в одному або в обох скронево-нижньощелепних суглобах. Клацання оцінюють безпосередньо за допомогою почутого звуку або при пальпації суглобів.

Біль при пальпації (клітина 35) скроневого і /або жувального м'язу з однієї або обох сторін, оціню­ють при односторонньому обстеженні двома пальцями, шляхом сильного натискування двічі на найбільш виступаючу частину м'яза. Цей код реєструють лише в тому випадку, якщо пальпація спричиняє мимовільний рефлекторний рух.

Обмеження рухомості щелепи - відкривання менше ніж на 30 мм (клітина 36). Для цього вимірюють відстань між ріжу­чими краями центральних різців верхньої і нижньої щелеп. У дорослих рухомість щелепи зменшена в тому випадку, якщо пацієнт не здатний відкрити рота на ширину двох пальців.