15.Монієзіози жуйних

Монієзіоз (Monieziosis) — сезонне, нерідко ензоотичне захворювання овець, кіз, великої рогатої худоби, оленів, буйволів, зебу і диких жуйних, збудниками якого є цестоди родиниAnoplacephalidae, що паразитують у тонкому відділі кишечника: Moniezia expanza, Moniezia benederi, Moniezia autumnalia.

Монієзіозом хворіє переважно молодняк: ягнята, козенята, телята поточного року народження віком 1,5—8 міс. Хвороба характеризується пригніченням, зниженням або відсутністю апетиту, наявністю проносу, тварини відстають у рості й розвитку, стають анемічними, у них можуть виникати нервові явища та обтурація кишечника. У молодняка старшого віку й дорослих тварин монієзіоз перебігає у легкій формі або субклінічно.

Характеристика збудників. Монієзії — великі цестоди, до 5 м довжиною, молочно-білого або білувато-жовтуватого кольору. Членики короткі, але широкі, сколекс з чотирма присосками, неозброєний. Яйця сірого кольору, неправильної, інколи багатогранної форми, 0,06—0,08 мм в діаметрі, містять онкосферу з трьома парами гачків, яка розміщується у грушоподібному апараті.Монієзії — біогельмінти, розвиваються з участю дефінітивних живителів (жуйних тварин) і проміжних Живителів — дрібних ґрунтових панцирних кліщів із групи орібатид (рис. 39). Хворі тварини разом з фекаліями в зовнішнє середовище виділяють членики, з яких при розпаді виділяються яйця. Кліщі, живлячись органічними рештками, проковтують яйця монієзій, які в їхньому організмі проходять складний шлях розвитку. Онкосфери, що вийшли, мігрують з кишечника в черевну порожнину, де протягом 3—5 міс формується інвазійна личинка — цистицеркоїд. Тварини заражаються монієзіозом частіше на пасовищі, проковтуючи разом з травою кліщів з цистицеркоїдами. Строк розвитку паразитів з моменту зараження до статевозрілої стадії 35—50 днів. Тривалість життя монієзій у кишечнику дефінітивного живителя 5—6 міс.Епізоотологічні дані.Джерелом інвазії є хворі на моніезіоз тварини. Зараження настає у перші дні після виганяння овець на пасовище. Хворіють навесні та влітку.Патогенез.При інтенсивній інвазії монієзії спричиняють різко виражену токсичну, механічну й трофічну дію, яка проявляється нервовими явищами, закупоркою та інвагінацією кишечника, порушенням його моторної і всмоктувальної функцій. Надходження токсинів у кров зумовлює розвиток патологічних процесів у нирках, печінці і головному мозку, викликає сенсибілізацію організму тварини і змінює його реактивність.

Клінічні ознаки.Розрізняють кілька форм клінічного прояву монієзіозу: токсичну (легку й тяжку), обтураційну та нервову. При токсичній формі у тварин спостерігаються: загальне пригнічення, зниження маси та апетиту, затяжний пронос, який змінюється запором, здуття черева, утруднення акту дефекації, нервові явища (рухи по колу, судороги, закидання голови на спину та інші), анемічність слизових оболонок. Тварини більше лежать, повільно й мляво їдять корм. Обтураційна форма виникає внаслідок закупорки монієзіями кишечника, що супроводжується пароксизмальними переймами бурних колік і закінчується, як правило, загибеллю хворих тварин від інтоксикації, пов'язаної із закупоркою кишечника.

Нервова форма монієзіозу починається раптово ознаками клонічних судорог і загибеллю тварин протягом 1—2 год.Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів встановлюють їх виснаження, анемічність слизових оболонок, нагромадження трансудату в грудній і черевній порожнинах, можливі інвагінації, завороти і закупорка кишок. Тонкий відділ кишечника здутий, гіперемійований, із крововиливами та запаленням слизової оболонки, у порожнині кишок — монієзії.Діагностика.Діагноз ставлять комплексно а також копроскопічних досліджень методом послідовного промивання і флотації для виявлення члеників та яєць паразитів. Яйця М. expansa мають вигляд неправильного трикутника, всередині якого просвічується грушоподібний апарат з онкосферою. Лікування.Для дегельмінтизації використовують фенасал, препарати фенбендазолу, дихлорофен, битіонол, філіксан, вальбазен, родеверм та ін.Фенасал застосовують вівцям, козам і телятам індивідуально або методом групового згодовування; ягнятам — індивідуально у дозі 0,1 г/кг і телятам — 0,15 г/кг маси тіла в формі 1%-ної крохмальної чи 5%-ної борошняної суспензії одноразово.

Профілактика. дегельмінтизації і хіміопрофілактику.