12.ТелязіозиВрх

Телязиоз (thelasiosis) – зоонозное нематодозное заболевание с признаками  конъюнктивита, слезотечения, помутнения и изъязвления роговицы, сопровождающееся угнетением, снижением продуктивности животных, нередко потерей зрения.Этиология.  У крупного рогатого скота  наиболее часто паразитируют нематоды Thelazia rhodesi, находящиеся в конъюнктивальном мешке и под  третьим веком, реже – Th.gulosa и Th. skrjabini, паразитирующие в протоках слезных желез верхнего и третьего века. (у человека). Промежуточными хозяевами телязий  являются  мухи из рода  Musca.Эпизоотология. Заражение  телязиями  животных происходит примерно через месяц после начала лета мух и продолжается по сентябрь  включительно. Молодых телязий в глазу обнаруживают  в конце июня. Патогенез. Телязии оказывают механическое воздействие на конъюнктиву и роговицу, что приводит к конъюнктивитам, помутнению, эрозии и даже прободению роговицы.Симптомы и течение телязиоза проявляется в виде слезотечения, светобоязни, конъюнктивита. При наслоении микрофлоры появляется серозно-слизистое или гнойное истечение из глаз, отек век, помутнение или изъязвление роговицы, потеря зрения. У коров снижаются удои, у молодняка – уменьшаются привесы. Молодые животные переносят телязиоз более тяжело.Диагноз на телязиоз комплексно У больных животных  исследуют содержимое конъюнктивальной полости, носослезного канала во все сезоны года, но чаще летом и осенью. При этом можно обнаружить половозрелых телязий, а также их личинок.

Лечение телязиоза и профилактические дегельминтизации крупного рогатого скота проводят путем применения: ивомека, аверсекта-2 (фармацина) подкожно в дозе 1 мл препарата на 50 кг живой массы однократно; фасковерма(клозантима) подкожно в дозе 0,005 г/кг живой массы (ДВ) однократно;левамизола подкожно в дозе 0,0075 г/кг живой массы (ДВ) однократно; Профилактика и меры борьбы с телязиозом включают  проведение  профилактических  дегельминтизаций и истребление пастбищных мух. Профилактические дегельминтизации проводят животным при  постановке на стойловое содержание и перед выгоном на  пастбища. Для  истребления мух применяют эктомин в 0,1%-ной концентрации, 0,25%-ный неостомазан с интервалом в 2-3 недели, неоцидол в 0,1%-ной концентрации.

Для борьбы  с мухами в животноводческих помещениях  после вывода коров  применяют  эктомин в 1-2%ной концентрации,  0,5%-ную  эмульсию неоцидола из расчета 50-100 мл/м2. Животных вводят в помещение после обработки  не ранее, чем  через 2 часа.

13.ТрихомонозВрх

Трихомоноз (Trichomonosis) — хвороба ссавців, птахів і людини. Збудниками хвороби у великої рогатої худоби є Trichomonas foetus, у свиней — Т. suis, у птахів —Т. gallinae (кури), Т. gallinarum (індики), Т. anseri (гуси) і Т. anatis (качки). Сприйнятливі до трихомонозу коні, вівці, кози, кролі, білі миші, морські свинки. В Україні хворобу часто реєструють у птахів і свиней.

Характеристика збудників хвороби.

Паразити мають веретеноподібну, грушоподібну, овальну, округлу форму тіла розміром 5— 17 X 3—10 мкм. Тіло складається із оболонки, цитоплазми і ядра. На передньому кінці тіла розміщені 4 джгутики Від ядра через все тіло проходить аксостильопорний стержень. Всередині цитоплазми зустрічаються вакуолі. Трихомонади рухаються прямолінійно-поступально. Розмножуються трихомонади простим поділом клітини переважно на дві особиниЕпізоотологічні дані.Зараження відбувається аліментарним шляхом при заковтуванні збудників з кормом і водою. Статевозрілі тварини заражаються при паруванні, через заражену збудниками сперму або предмети догляду за тваринами. Трихомонозом хворіють переважно поросята віком від семи днів до 3—4 міс. і молодняк птиці. Дорослі тварини є паразитоносіями.

Патогенез.У ВРХ трихомонади спочатку проникають у статеві органи, де відбувається їх розмноження. Це призводить до виникнення запальних процесів, аборту, порушення статевих циклів. У корів виникає яловість, у бугаїв — імпотенція. Клінічні ознаки.Інкубаційний період у великої рогатої худоби від однієї до п'яти діб,  Хвороба перебігає підгостро або хронічно Хвороба проявляється запаленням слизових оболонок статевих шляхів. У корів на початковій стадії захворювання спостерігаються аборти, зниження надоїв та виникнення яловості, у бугаїв — імпотенція. Через 2—6 тижнів симптоми хвороби зникають і вона переходить у хронічну форму, а тварини стають паразитоносіями. Випадків загибелі худоби від трихомонозу не зустрічалося.

Патологоанатомічні зміни.У великої рогатої худоби спостерігаються різні ураження статевих органів. Слизові оболонки ротової і носової порожнин, а також кон'юнктива — анемічні. На слизових оболонках дна шлунка та кишечника (переважно товстого) — набряки, різної інтенсивності крововиливи, катарально-геморагічне запалення слизової оболонки ободової та прямої кишок. Печінка, нирки, серце, легені — збільшені. Діагноз ставлять комплексно. Вирішальну роль відіграють результати мікроскопічних досліджень методом роздавленої краплі виділень із піхви корів, змивів із препуція у бугаїв або їх сперми. У разі відсутності трихомонад застосовують метод їх культивування на живильних середовищах (печінкове, пептоноагарове). Лікування.Ефективним препаратом є трихопол (метронідазол, флагіл). Бугаям його вводять підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг на фізіологічному розчині чи водно-гліцериновій суміші (1:3). Одночасно препуціальну порожнину промивають 3%-ною емульсією трихополу на дистильованій воді або 1%-ною суспензією на риб'ячому жирі. Курс лікування п'ять днів. Профілактика.Не допускається завезення худоби із неблагополучних щодо трихомонозу господарств. Рекомендується ізольоване вирощування молодняка від дорослої птиці. Для дезинвазії приміщень застосовують формалін, хлорамін, натрію гідроокис, які згубно діють на трихомонад. Місця утримання хворих тварин можна дезинвазувати 20%-ним розчином свіжогашеного вапна.