28.Еймеріози птиці і заходи профілактики їх в промисловому комплексі.

Хв. характеризується анемією, схуд-ненням, діареєю, високою летальністю.

Характеристика збудників. Збудниками еймеріозу курей є 9 видів одноклітинних організмів Найбільш поширеними патогенними є:Eimeria tenella, E. necatrix, E. ma- xima E. acervulina. Ви- дові морфологічні особливості еймерій наведено в табл..

Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Еймеріоз курей досить поширений. Хворіють також індики, гуси, качки та інші птахи. Найчастіше хворіє молод- няк 10 – 90-денного віку. Джерелом інвазії є хворі курчата, і носії. Факторами передавання є забруднені ооцистами еймерій корм, вода, годівниці, підстилка, господарсь- кий інвентар. Механічними пе- реносниками можуть бути гризуни, комахи, дикі синантропні птахи, обслуговуючий персонал. Клінічні ознаки. Перебіг хвороби гострий, підгострий, хронічний і субклінічний (у дорослої птиці). Інкубаційний період триває 4 – 7 діб. Поява перших клінічних ознак збігається з розвитком у кишках курчат меронтів другої генерації.За гострого перебігу хвороби однією з перших клінічних ознак є спрага. Курчата пригнічені, їхній апетит знижений, а в подальшому взагалі зникає. Вони скупчуються біля обігрівників, сидять з опущеними крилами,не реагують на зовнішні подразники, худнуть, гребінь і сережки стають блідими. З’являється пронос, фекалії рідкі, з домішками крові та значної кількості слизу. Розвиваються нервові явища: судоми, паралічі кінцівок. Загибель курчат настає на 2-гу – 3-тю добу після появи перших клінічних ознак і сягає 100%.За підгостр ого перебігу клінічні ознаки виражені меншою мірою. летальність не перевищує 50%.Хронічний перебіг еймеріозу характеризується подібними клінічними ознаками і може тривати кілька місяців.

Лабораторні дослідження. За життя птиці з метою виявлення ооцистдосліджують фекалії методами Фюллеборна або Дарлінга. При патологоанатомічному розтині трупів у зскрібках слизової оболонки виявляють значну кількість ооцист.

Патологоанатомічні зміни. Трупи курчат виснажені. Пір’я навколо клоаки забруднене рідкими фекаліями. Видимі слизові оболонки, гребінь тасережки бліді. Найбільш виражені зміни в кишках. Стінки кишок значно потовщені. На їх слизовій оболонці, особливо сліпих кишок, наявні катарально-геморагічні та фібринозно-некротичні запалення, з численними виразками різних розмірів

30.Волосоїди,пухоїди і боротьба з ними

Хвороби, спричинювані паразитуванням на шкірі птахів пухоїдів Menopon gallinae, Menacanthus stramineus родини Menoponidae та пір’яїдів Lipeurus caponis, Goniodes hologaster родини Philopteridae. Характеризують- ся свербежем, облисінням, зниженням несучості, виснаженням птахів.

Малофаги — постійні паразити птахів. На курях паразитує до 19 їх видів. Розвиваються з неповним перетворенням. Самка відкладає яйця купками на шкіру чи пір’я . У окремих видів пухоїдів яйця мають гачкопо- дібні придатки, за допомогою яких вони міцно прикріплюються до шкіри або пір’я. Через 4 – 20 діб з них виходять личинки, які зовні подібні до дорослих комах. Через 2 – 3 тижні личинки перетворюються на імаго. Комахи жив- ляться пір’ям, пухом, епідермісом, кров’ю, лімфою.Методи діагностики. Епізоотологічні дані. Захворювання поширене всюди, особливо в господарствах, де птицю утримують скупчено у вологих приміщеннях, клітках, вольєрах, а також при неповноцінній годівлі або не- задовільному догляді.Птахи заражаються через кубла, сідала, піскові ванни. Крім того, паразитоносіями є півні.

Клінічні ознаки. У інвазованої птиці відмічають сильний свербіж, випадання пір’я. Особливо тяжко переносять інвазію кури. Вони годинами пе- ребирають дзьобом пір’я, а потім сильно струшуються і залишаються напів- голими. Птахи виснажені, несучість знижується. Інколи пухоїди заповзають в очі й спричинюють кератокон’юнктивіт.

Лабораторні дослідження. На спині, голові, навколо клоаки, під крилами птахів знаходять малофаг на різних стадіях розвитку. Для виявлення їх застосовують термотропізм.

29.сифункулятози тварин,їх ветеринарне значення і заходи боротьби з ними.

Сифункулятози (вошивість) спричинюють паразитуючі на тілі тварин комахи ряду Siphunculata, захворювання характеризується сильним шкірним свербіжем, дерматитом, занепокоєнням і зниженням усіх видів продуктивності тварин.Представники родини Haematopinidae паразитують на великій рогатій худобі (Haematopinus eurysternus), свинях (Н. suis), однокопитних (Н. asini). Воші родини Linognathidae паразитують переважно на молодняку великої рогатої худоби (L. vituli, Soleno-potes capillatus), вівцях (L. ovillus і L. pedalis), собаках (L. setosus), верблюдах (Microthoracius cameli), на кролях паразитують воші родини Hoplopleuridae (Haemodipsus ventricosus). На птиці та котах воші не паразитують.

У людей вошивість називають педикульозом, збудниками її можуть бути три види: Pediculus vestimenti (платяна воша), Р. capitis (головна воша) і P. pubis (лобкова воша).

Будова вошей.Це безкрилі, сіро-жовтого кольору, довжиною до 5 мм — на свинях (на інших тваринах дрібніші) комахи, тіло яких сплющене в дорсо-вентральному напрямі. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Очей немає. Голова значно вужча за груди, що відрізняє їх від волосоїдів. Три пари добре розвинених ніг закінчуються міцними кігтиками. Бочкоподібне черевце самок у задній частині має трикутну вирізку, а у самців воно округле.

Яйця (гниди) видовжено-вальної форми, довжиною до 1,5 мм, покриті блискучою оболонкою світло-жовтого кольору з кришечкою на вільному кінці. Личинки схожі на дорослих вошей, лише меншого розміру, тобто ці комахи з неповним перетворенням (відсутня стадія лялечки).

Біологія вошей.Все життя воші проводять на тілі тварин, де розмножуються, проходячи стадії яйця, личинки та імаго. Дві останні стадії є жадібними кровососами, ссуть кров не менше 2—3 разів на добу, висисаючи за один раз до 2 мг крові. За життя (1—1,5 міс) воша відкладає до 300 яєць. Самка відкладає до 10 яєць на добу і приклеює до волосинок на шкірі своїх живителів. Через 1,5—2 тижні з яєць вилуплюються личинки, які протягом 2—2,5 тижня ростуть, проходячи три віки розвитку, і стають дорослими комахами. Таким чином, розвиток однієї генерації продовжується 25—35 днів. Поза тілом живителя при кімнатній температурі воші виживають до двох тижнів, а личинки можуть голодувати до чотирьох днів.

Епізоотологічні дані.Джерелом поширення є уражені вошами тварини, зараження відбувається при безпосередньому контакті. Воші можуть переповзати на тварин з підлоги, з предметів догляду, упряжі. Інтенсивність інвазії завжди вища у зимовий (стійловий) період. Молодняк часто заражається від матерів.

Патогенез і клінічні ознаки.

Повзанням по тілу тварин воші дуже їх непокоять. При високій чисельності вошей (жадібних кровососів) худоба втрачає багато крові. Укуси їх болючі, при кровоссанні вони виділяють отруйний секрет слинних залоз, чим подразнюють рецептори шкіри і на ній з'являються висипання, що сверблять. Тварини часто чухаються, слабнуть, худнуть, у них значно зменшується кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну. Молодняк погано росте й стає виснаженим, сприйнятливим до різних захворювань. Вошивість може ускладнюватися потовщенням, лущінням шкіри та втратою її еластичності, гноєтворним, септичним процесом, з'являються безволосі ділянки. Воші механічно можуть переносити різні мікроорганізми — збудники хвороб.

Діагноз ставлять на підставі виявлення вошей або гнид на тілі і волосяному покриві тварин. У стійловий період воші паразитують на всьому тілі тварин, а в літні місяці — на ділянках, де вологість пришкірного повітря вища.

Заходи боротьби та профілактики спрямовують на утримання худоби в чистих сухих приміщеннях, регулярну чистку волосяного покриву та на знищення вошей на тілі тварин і в навколишньому середовищі. Тварин, уражених вошами, насамперед, ізолюють, а потім починають лікувати. Для цього тварин обприскують інсектицидами: 0,75 %-ним розчином хлорофосу або емульсіями 0,75 %-ного — карбофосу, 0,15 %-ним ціодрином; 0,5 %-ним стомозаном, 0,01 %-ним перметрином до повного зволоження волосяного покриву.

В аерозольних або безпропелентних балонах використовують акродекс, гематопиназоль, дерматозоль, інсектол, глак-Ц з розрахунку 40—60 г на тварину. Обробки обов'язково проводять двічі з інтервалом 10—14 днів. При повторних обробках гинуть личинки вошей, що вилупилися з яєць.

Перед дезинсекцією приміщень проводять механічне їх очищення. При умові виведення тварин з приміщень на строк не менше як 10 днів воші гинуть на підлозі і в щілинах стін від голоду. Одночасно поліпшують умови годівлі та утримання тварин.