Гальванізація

Гальванізація – застосування з лікувальною метою впливів постійним електричним струмом низької напруги (до 80 В), що не змінює своєї величини, при невеликому амперажі (до 50 мА).

ФІЗИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Електричний струм являє собою направлений рух електрично заряджених частинок: електронів у металевих провідниках та іонів в електролітах. Організм є провідником другого типу.

Частинки, які несуть позитивний електричний заряд – катіони, переміщаються в електричному полі у напрямі до катода, а ті, що несуть негативний електричний заряд – аніони, переміщуються в електричному полі за напрямом до анода.

Гальванічний струм на графіку зображений у виді прямої лінії. Зараз для гальванізації використовують струм, що отримується шляхом випрямляння і згладжування змінного мережевого струму.

АПАРАТИ. Постійний струм отримують за допомогою апаратів для

гальванізації – “АГП-33”, “АГН-32”, “АГП-3”, “Поток-1”, “Поток-М2”, “ГР-1М”, “ГР-2” (для гальванізації порожнини рота), “АГВК-4”, “Мета”, “Neuroton”, “Endomed”, “BTL-05”, “ГК-2” (апарат для гальванізації кінцівок).

Електрод представлений станіолевою пластинкою або струмопровідною вуглеграфітовою тканиною, скляними ваннами для очей, порожнинними електродами (ректальний, вагінальний).

Напруження і ампераж в апаратах низькі, апарати виконані за II класом електробезпеки, тому не потребують заземлення.

МЕХАНІЗМ ДІЇ. Фізико-хімічні ефекти. Проходячи через шкіру, гальванічний струм зустрічає великий опір епідермісу, де і поглинається основна кількість енергії струму і розвиваються найзначущі реакції при гальванізації. Далі струм розповсюджується в глибину переважно кровоносними і лімфатичними судинами, міжклітинною рідиною, оболонками нервових стовбурів, які мають низький опір. Електропровідність

шкіри збільшується з прискоренням кровообігу, перевтомі, сп’янінні, пітливості. Слизова порожнина рота має більшу електропровідність.

Під дією гальванічного струму виникають рухи іонів до однойменних полюсів. Переміщення іонів порушує їх нормальне співвідношення в міжклітинному просторі і в клітинах, внаслідок чого змінюється поляризація іхніх мембран. Зміни іонної кон’юнктури в шкірі та більш глибоких шарах тканин виражається в порушенні кількісного і якісного співвідношення одно- і двовалентних іонів. Більш виразно ці процеси виявляються під електродами.

Під катодом переважають одновалентні іони, під анодом – двовалентні, істотно підвищується активність іонів. Катод роздратовує, збуджує, анод – гальмує, заспокоює і дещо знижує набряк. Це пов’язане з тим, що під катодом у тканинах підвищується вміст гістаміну, ацетилхоліну, адреналіну, калію, натрію, знижується активність холінестерази і вміст хлору, що підвищує збудливість м’язової і нервової тканин.

Під анодом, навпаки, зниження вмісту гістаміну, натрію і підвищення активності холінестерази і вмісту хлору приводить до зниження збудливості тканин і ущільнення оболонок внаслідок переміщення активних катіонів натрію і калію до катода.

Під катодом утворюється луг, під анодом – кислота. Постійний електричний струм збільшує пасивний транспорт великих білкових молекул та інших речовин (електродифузія), виникає рух молекул вільної і пов’язаної води.

Через значнішу міру гідратації катіонів вміст води в тканинах, розташованих під катодом, збільшується, а під анодом – зменшується (електроосмос).

Накопичення в суміжній з катодом ділянці одновалентних іонів викликає “розпушення”поверхні клітинних оболонок і збільшення їх проникності, у зв’язку з чим полегшується перехід речовин через напівпрозорі клітинні мембрани.

Проникнення в клітину водневих іонів та інших речовин спричиняє зміну колоїдного стану біомікромолекул білка нуклеїнових кислот.

Під негативним полюсом (катодом) підвищується збудливість нервових закінчень, тоді як під позитивним (анодом) вона знижується. Виходячи з цього, анод розташовують на зону, відповідну проекції максимального болю.

Під катодом розвивається гіперемія, зумовлена розширенням судин і прискоренням у них кровотоку.

Перерозподіл іонів супроводжується зміною біофізичних властивостей

(дисперсність колоїдів протоплазми, проникності клітинних мембран, електроосмосу, гідратації, кислотно-лужної рівноваги та ін.). Причому електропровідність тканин збільшується при зсувах кислотно-лужної рівноваги, що виникає при запаленні.

Таким чином отримують основні фізико-хімічні ефекти: електроліз, поляризацію, електродифузію, електроосмос.

Фізіологічні ефекти. У свою чергу іонні зсуви, зміна дисперсності колоїдів і утворення біологічно активних речовин у тканинах справляють збуджуючий вплив на екстеро- та інтерорецептори і створюють потік аферентної імпульсації в сегментарний апарат і центральну нервову систему. У вегетативних центрах, у тому числі й сегментарного рівня, формуються еферентні імпульси, що запускають каскад різноманітних рефлекторних реакцій, спрямованих на усунення або зменшення порушень гомеостазу, які викликаються струмом.

Струми провідності активують системи регуляції локального кровотоку і підвищують вміст у них БАР (брадикініну, калікреїну, простагландинів, гістаміну, серотоніну і норадреналіну). Активовані чинники розслаблення судин (оксид азоту і ендотеліни) спричиняють розширення судин, посилюється крово- і лімфотік, активізуються симпатоадреналова і холінергічна системи, що сприяє нормалізації секреторної і моторної функції ШКТ.

Постійний електричний струм посилює синтез макроергів у клітинах, стимулює обмінно-трофічні і місцеві нейрогуморальні процеси, збільшує фагоцитарну активність макрофагів і поліморфноядерних лейкоцитів, прискорює проліферацію і диференціювання клітин, регенерацію з’єднувальної тканини, посилює секрецію.

Залежно від проявів порушень і об’єму тканин, в яких вони відбуваються, реакції можуть мати місцевий, регіонарний або загальний характер.

При гальванізації спостерігаються загальні (генералізовані), сегментарно-метамерні й місцеві реакції.

У першому і другому випадках під впливом постійного струму фізико- і біохімічні зміни в тканинах через рефлекси з нервових закінчень шкіри та судин і гуморальним шляхом діють на вищі регуляторні центри і викликають фізіологічні реакції у відповідь.

Місцеві (специфічні) реакції проявляються гіперемією шкіри, посиленням крово- і лімфообігу, процесів дифузії і тканинного обміну, підвищенням проникності стінок судин, прискоренням процесів розсмоктування продуктів тканинного обміну, зниженням больової чутливості. Опір руху іонів спричиняє підвищення температури в тканинах на 1°С, що справляє спазмолітичний ефект, поліпшує мікроциркуляцію і, в остаточному підсумку, трофіку, регенерацію, супроводжується елімінацією продуктів розпаду з осередку пошкодження.

Гіперемія шкіри після закінчення впливу струмом триває більше за годину.

Підвищення температури в тканинах сприяє активації ферментів, оскільки оптимум їх активності спостерігається при 38°С. Гальванізація змінює рН середовища в бік лужний (при запаленні середовище кисле), що лежить в основі його протизапального ефекту. Активація лейкоцитів сприяє підвищенню імунітету організму.

Складні фізико-хімічні зміни в шкірі при гальванізації, викликаючи місцеві судинні (розширення судин) і метаболічні реакції, є джерелом імпульсів до вегетативних центрів і вищих відділів центральної нервової системи з подальшими шкірно-вазомоторними, шкірно-вісцеральними рефлексами і загальними реакціями організму. Шкірно-вісцеральні рефлекси розвиваються переважно з боку тих органів і систем, які розташовані в тому метамері, в зоні якого проводиться вплив струмом. Гальванізація головного і спинного мозку може посилювати природний анелектротон під впливом аноду, що підвищує їх функціональний стан і лабільність, або усувати природний анелектротон під впливом катоду, що сприяє підвищенню збудливості і зниженню функціональної регулюючої активності.

Загальна гальванізація, особливо за низхідною методикою, збільшує в крові кількість лейкоцитів і ШОЕ, підвищує спроможність крові згущуватися.

Лікувальні ефекти: прозапальний, аналгетичний (на аноді, міорелаксуючий, метаболічний, секреторний (на катоді), гіпосенсибілізуючий.

ПОКАЗАННЯ. Гальванізація показана при основних синдромах:

гіпоергічний запальний, дисалгічний зі зниженою чутливістю, невротичний на фоні депресії, дисгормональний з переважанням стрес-лімітуючих гормонів, імунопатії з імунодефіцитними станами, дисциркуляторний з ішемією, дискінетичний і дистонічний за гіпотипом, диссекреторний з підвищеною або зниженою функцією, дисметаболічний зі зсувом у кислу або лужну сторону, а також органної недостатності (серцевої, судинної, дихальної, ниркової, печінкової, шлунково-кишкової та ендокринної дисфункції, енцефаломієлопатії, артропатії, дермопатії) в стадії компенсації, диспластичний і дистрофічний за гіпотипом.

Захворювання: запальні на фоні гіпореактивності внутрішніх органів (гастрит, коліт, бронхіт та ін.), периферичної нервової системи (невралгії, неврити, плексити, радикуліти та ін.) та опорно-рухового апарату (артрити, міозити та ін.), наслідки травматичних уражень головного і спинного мозку та їх оболонок, функціональні захворювання центральної нервової системи, гіпертонічна хвороба I-II стадії, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, дегенеративно-дистрофічні захворювання опорно-рухового апарату, травматичні пошкодження (переломи, розтягнення, якщо шкіра не пошкоджена в місці накладення електрода), хвороби обміну речовин (цукровий діабет, рахіт, ожиріння), порушення вегетативних функцій, секреторної і моторної функції окремих внутрішніх органів (дискінезії).

ПРОТИПОКАЗАННЯ. Гальванізація не проводиться за наявності загальних протипоказань і синдромів: інфекційному з піретичною реакцією, гіперергічному запальному, дисгормональному з переважанням стрес- індукуючих гормонів, дисциркуляторному з повнокров’ям, набряклому, органної недостатності в стадії декомпенсації, диспластичному і дистрофічному за гіпертипом, рановому.

Захворювання: гострі запальні процеси, гнійні інфекції, порушення цілісності шкірного покрову в місцях накладення електродів, індивідуальна нестерпність струму.

МЕТОДИКИ І ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ. Для підведення постійного струму до хворого використовують вологі гідрофільні прокладки, які виготовлені з 8-12 шарів фланелі або байки завтовшки не менше 10 мм і виступають за край станіолевої пластинки. Прокладку перед використанням змочують теплою водою, віджимають і розміщують на відповідній ділянці тіла, оскільки суха шкіра є поганим провідником електричного струму, волога, навпаки, поліпшує провідність. Електроди фіксують на тілі за допомогою еластичного гумового бинта або мішечка з піском.

Прокладки дозволяють:

1. Запобігти хімічному опіку, оскільки під анодом утворюється кислота, а під катодом – луг.

2. Знизити опір шкіри підведеному струму.

3. Забезпечити більш щільний контакт з електродом.

Контактні методики бувають: порожнинні (використовується спеціальний електрод) і поверхневі.

Виділяють такі поверхневі методики:

1. Загальні: за Вермелем (електроди накладаються на міжлопаткову ділянку і роздвоєний – на гомілки), за Щербаком (на комірцеву ділянку і попереку), за Касілєм-Гращенковим (ендоназально і на шию позаду), 4-камерні гальванічні ванни.

2. Впливи на рефлекторно-сегментарні зони: за Келлатом (на защелепну ямку), за Бургіньоном (на повіки), за Бергоньє (на бічну ділянку обличчя).

3. Впливи на зони Захар’їна-Геда.

4. Місцеві: поперечна і подовжня – відстань між електродами має бути не менше за півдіаметра меншого електрода.

5. Вплив на біологічно активні точки (широко використовується в рефлексотерапії).

ДОЗУВАННЯ. При проведенні загальних методик гальванізація дозується згідно зі схемою. Наприклад, гальванічний комір, за Щербаком, починають з 6 хвилин і амперажу 6 мА. Через одну процедуру ампераж збільшують на 2 мА, тривалість впливу – на 2 хвилини і доводять відповідно до 16 мА і 16 хвилин.

Місцеві методики дозуються:

а) Густиною струму в перерахунку на площу прокладки - 0,01-0,1 мА/см2. Малу густину струму (0,01-0,03 мА/см2) використовують для впливу на сегментарні зони, за наявності вираженого болю, порушенні больової і температурної чутливості у дітей; середню (0,04- 0,07 мА/см2) і високу (0,08-

0,1мА/см2) – при осередкових впливах, затяжному і хронічному перебігові процесу;

б) Амперажем до відчуттів пощипування, поколювання, печіння, які спостерігаються через роздратування нервових рецепторів шкіри при зміні концентрації іонів на їх мембранах. У дітей внаслідок малої площі потових залоз шкірою поглинається велика частина струму, що призводить до різкого роздратування нервових рецепторів ще при невеликій інтенсивності струму;

в) тривалістю впливу (місцеві – 20 хвилин);

г) кількістю процедур (10-20);

д) частотою їх проведення (щодня або через день).

ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНИЙ РЕЦЕПТ

Діагноз: НЦД за гіпертонічним типом.

Rp: Гальванічний комір за Щербаком, сила струму – 6-16 мА, тривалість –

6- 16 хвилин, щодня № 10.

Діагноз: Хронічний гастрит зі зниженою секреторною активністю.

Rp: Гальванізація епігастральної ділянки за місцевою поперечною методикою, сила струму до відчуття пощипування, поколювання, 20 хвилин, щодня № 15.

Чи Rp: Гальванізація епігастральної ділянки за місцевою поперечною методикою, сила струму 10 мА при площі прокладки 200 см 2 , 20 хвилин, через день № 10.