2. Сутність превентивного виховання школярів

Превенція - дії з метою профілактики, пом’якшення, полегшення, коригування тих умов, що сприяють фізичним або емоційним порушенням, виникненню соціологічних проблем.

Превентивна педагогіка - (від лат. prеventus - попереджувальний) - педагогіка, яка вивчає причини формування і розвитку відхилень у поведінці людини і методи їх попередження, подолання, виправлення.

Превентивне виховання ставить за мету виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ, причин дезадаптації серед різних соціальних груп та окремих осіб, забезпечення умов для формування соціально-позитивної спрямованості особистості, а також зміна й вдосконалення особистих якостей правопорушників та створення умов для розвитку потенційних можливостей таких осіб, активне залучення їх до участі в суспільному житті.

Необхідно знати:

1) причини та форми прояву асоціальної поведінки підлітків та молоді;

2) зміст та форми соціально-профілактичної роботи і, зокрема, педагогічної;

3) способи та прийоми навіювання й переконання;

4) наслідки впливу можливих звичок та асоціальних форм поведінки на здоров’я та життєдіяльність особистості;

5) основи здорового способу життя:

6) теоретичні засади, специфіку, види та рівні корекційно-реабілітаційної роботи з правопорушниками;

7) вимоги до фахівця, який займається превенцією негативних явищ у житті суспільства.

Необхідно вміти:

1) володіти психокорекційними прийомами впливу на особистість;

2) організовувати індивідуальні, групові, масові форми профілактичної роботи;

3) здійснювати соціально-позитивну діяльність підлітків та молоді через участь у різноманітних позанавчальних закладах, клубах, секціях, гуртках;

4) пропагувати здоровий спосіб життя;

5) виявляти групи ризику серед підлітків та молоді;

6) володіти способами та формами профілактичної роботи з різними соціальними групами;

7) надавати допомогу особам, які потребують соціальної адаптації;

8) здійснювати корекційно-реабілітаційну роботу з правопорушниками.

Превентивна робота проводиться з усіма дітьми, починаючи від дошкільного періоду, з метою попередження відхилень у поведінці, особливо з тими, хто перебуває у несприятливих умовах виховання, характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто став на шлях асоціальної і протиправної поведінки. Превентивність має бути складовою будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки превентивний процес суттєво посилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії.

2. Діагностика у превентивній роботі з учнівською молоддю

Основною функцією превентивного виховання є діагностико-прогностична. Ця функція полягає в аналітичній роботі зі з'ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їхнього розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.

У роботі з важковиховуваними дітьми успішно зареко­мендувала себе така форма профілактичної роботи як пе­дагогічний (психолого-педагогічний) консиліум. Велике значення для підтримки системи превентивної роботи на­вчального закладу мають педагогічні консиліуми. Їх роль можуть виконувати і «малі педради» - збори педагогів певного класу. Доведено, що педагогічний консиліум - ефективна форма профілактичної роботи для будь-якого навчального закладу. Слід зазначити, що функціональна специфіка консиліуму ще недостатньо розроблена як те­оретично, так і практично. Консиліум з питань поперед­ження негативних явищ може виконувати діагностичну, проективну, координуючу та інші функції.

Так, діагностична функція полягає у визначенні при­чини, динаміки змін, вивченні якостей особи, рекомен­дацій для превентивно-виховної та корекційно - реабілітуючої роботи. Важливу роль при цьому має відігравати шкільний психолог, медик, педагог. При проведенні діагностичного обстеження дуже важ­ливо дотримуватись етико-професійних стандартів. Пе­редчасно визначати одну причину, адже відхилення може спричинятись сукупністю факторів: педагогічною занедбаністю, миттєвою реакцією на конфліктну ситуацію, порушенням нейропсихологічного статусу, затримкою розумового або психічного розвитку. Завдання - визначи­ти, який із чинників домінантний у розвитку особистості дитини. Важливо залучати провідних фахових спеціаліс­тів, наприклад, якщо існує підозра про наявність у відхи­ленні нейропсихологічних чинників, то висновок можуть дати лише спеціалісти - лікар-дефектолог, психоневролог. Своєчасно залучені члени медико-педагогічної комісії мо­жуть сприяти підвищенню об'єктивності результату. Про­ективна функція консиліуму передбачає вироблення інди­відуальної програми впливу і на цій основі колективного обговорення. Педагогічні рекомендації даються: батькам, класному керівникові, учителям-предметникам, шкільно­му лікареві, дитячим органам самоврядування, шкільній раді, батьківському комітету, працівникам служб та кри­мінальної міліції у справах неповнолітніх тощо.

Серед форм роботи слід відзначити спільні збори учнів та вчителів на тему «Дружні стосунки - одна з найголовніших умов дисципліни та успішного навчання», спільні наради учителів і батьків на тему «Педагогічна майстерність спільної роботи з превенції відхилень у поведінці та зниження ризику, не успішності учнів» тощо.

Планування профілактичної роботи на основі соціальної, психологічної та педагогічної діаг­ностики, вивчення стану здоров'я, розробці на цій осно­ві прогнозування у педагогічній превенції. Важливо, що діяти слід з урахуванням специфіки середовища та його впливу на розвиток особистості дитини в ланцюгу сімейного-дошкільного-шкільного-соціального виховання.