5. Класний колектив як соціальне середовище самореалізації вихованців
У сучасних умовах розвитку суспільства якісно по-новому розглядається проблема розвитку і використання людського потенціалу. Постають більш високі вимоги до самостійності, ініціативи та конкурентноздатності особистості. Значно посилився вплив людського фактора на різні сторони сучасної дійсності. Сьогодні освіченість розглядається не як володіння великою кількістю знань і професійних навичок, а як розвиненість різноманітних здібностей особистості.
Традиційний процес навчання, побудований у рамках класно-урочної системи, не дозволяє повною мірою реалізувати ідеї особистісно - орієнтованої освіти.
Головним в освіті стає не передача знань, а особистість, яка вчиться. При такому підході треба створити умови для вільного вибору учнем вчителя, предметів навчання, тобто створити свою власну програму навчання.
У кожної підростаючої особистості раніше чи пізніше з'являється потреба в самореалізації. Самореалізація особистості – це процес і результат застосування особистістю у повсякденному житті і праці набутих компетенцій, удосконалення і розвиток їх включенням особистості до творчої особистісно значущої діяльності і отримання від неї не тільки користі для себе та інших, а й внутрішнього задоволення. Проявляється вона в прагненні до самоутвердження, самовіддачі особистості. Самоутвердження може виражатися як у суспільно корисній поведінці, прагненні усім сподобатися, так і в протиставленні своїх ціннісних орієнтацій іншим тощо. Реалізація важливої для особистості потреби в самоутвердженні немислима без спілкування з іншими, з ровесниками, яке розширює можливості її задоволення.
Вченими виділено сукупність компетенцій, оволодіння якими учнями середньої загальноосвітньої школи забезпечить здатність до самореалізації, і структуровано за основними сферами життєдіяльності:
Поряд
з потребою в самоутвердженні у членів
дитячого колективу проявляється і
прагнення до самовіддачі через залучення
до значущої для них соціальної спільноти.
У процесі його реалізації вихованці
отримують задоволення від усвідомлення
того, що зробили для когось щось добре.
Модель комплексної педагогічної підтримки творчої самореалізації школяра:
фахова підготовка вчителя до наукової роботи й гуманістичної комунікації у школі нового типу;
навчання учнів основам творчої самореалізації, дослідницької роботи;
створення організаційних, педагогічних і психологічних механізмів, що забезпечують чітку і активну діяльність педагога-дослідника і дослідника-учня;
організація творчої взаємодії всіх суб’єктів дослідництва на наукових основах творчої діяльності;
оперативне і об’єктивне вимірювання та оцінка динаміки перебігу самореалізації творчих здібностей і вмінь учнів.
Організаційно-педагогічні механізми виконання умов творчої самореалізації школяра
З погляду педагогіки ситуація успіху — це таке спрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягнення високих результатів у діяльності як окремої особистості, так і колективу в цілому. Ситуація успіху — це така психологічна ситуація, у результаті якої дії, здійснювані людиною, приводять до почуття задоволення за свої досягнення, гордості за свою справу. Навчально- виховну діяльність необхідно будувати на позитивних емоціях, стимулюючи і заохочуючи всіх учасників навчально- виховного процесу до активної діяльності на уроці та в позакласній роботі на основі повного використання ресурсів успіху, довіри.
Запитання для обговорення:
1. Що таке виховуючий колектив? Що для нього характерне?
2. Як мінімізувати вплив колективу на особистість?
3. Що таке психологічний захист? В чому він проявляється?
4. Чи можливе наслідування в класному колективі?
5. Самореалізація - це.....