2. Мінімізація внутрішнього опосередкування міжособистісного впливу в класному колективі

Особливістю суб'єкт-суб'єктної взаємодії в колективі ровесників є те, що виховні впливи здійснюються майже за повної відсутності внутрішнього опору, який блокує їх. У такій ситуації вихованець переважно позитивно налаштований щодо пропозиції, прикладу, вимоги свого товариша. І це в кінцевому підсумку може призвести до тих чи інших особистісних змін.

Соціальна проблема пов'язана з тим, що в процесі соціального становлення учень стає членом тієї чи іншої групи ровесників. Будь-який навчальний колектив має двобічну систему внутрішніх відносин – формальну та неформальну. Офіційні відносини регламентуються наказами, настановами, інструкціями та розпорядженнями і здійснюються шляхом нормативної поведінки. Проте існують стосунки, які неможливо урегулювати адміністративно. Ці стосунки зумовлюються неформальною структурою колективу і виявляються за допомогою соціометрії. Неформальні міжособистісні відносини в класах можуть відігравати важливу як позитивну, так і негативну роль щодо згуртованості, організованості, підвищення якості навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Відповідно до спрямованості неформальні групи, що функціонують у навчальному колективі, можна розподілити на: 

– соціально позитивні (активісти, позитивні лідери групи й ті, хто дотримується їхнього прикладу); 

– байдужі до соціального життя (так звані середняки); 

– антисоціальні (негативні лідери та особи, які підпадають під їхній вплив).

В процесі адаптації, самоідентифікації учень прилучається до однієї з охарактеризованих вище неформальних груп.

Механізм впливу колективу на особистість загалом, і навчального колективу на учня зокрема, ще недостатньо вивчений. Можна виокремити такі прийоми цього впливу: навіювання, наслідування, ідентифікація.

Ознаками, які свідчать про зміни в особистості вихованця, що відбулися завдяки виховному впливу навчального колективу, можна вважати такі:

– позитивні зміни у характері діяльності, за якими стоїть зміна мотивації даної діяльності, пов'язана з виникненням нових ціннісних орієнтирів;

• нове ставлення до загальнолюдських, національних, професійних цінностей, що виражаються в різних формах (ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, зміна у зовнішньому вигляді); 

• готовність до виконання таких завдань у житті навчального колективу, які раніше відкидались або виконувалися без будь-якого зацікавлення, формально; 

• нове ставлення до членів колективу, яке відбивається в нових, позитивних формах спілкування з ровесниками, проявом уваги, інтересу, співчуття; 

• зміна поведінки в цілому, її «почерку», стилю, яка свідчить про те, що в особистості даного вихованця відбулися зрушення щодо його звичок, інтересів, потреб та запитів.

Щодо впливу дорослого, то спостерігається певна протидія дітей, особливо у підлітковому віці, що пов'язано з прагненням їх до самостійності, до незалежності від дорослих.