Тема: педагогічні особливості розвитку і виховання дітей різного віку

План:

1. Поняття розвитку. Фактори, що впливають на формування особистості.

2. Педагогічні особливості розвитку і виховання молодшого шкільного віку, підлітків, старшого шкільного віку.

3. Форми виховної роботи педагога-організатора з дітьми різних вікових категорій.

4. Особливості і проблеми, що виникають в процесі виховання підлітків.

1. Поняття розвитку. Фактори, що впливають на формування особистості

Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Відомий український психолог Григорій Силович Костюк писав: "Розвиток — безперервний процес, що виявляється у кількісних змінах людської істоти, тобто збільшення одних і зменшення інших ознак (фізичних, фізіологічних, психічних тощо). Однак він не зводиться до кількісних змін, до зростання того, що вже є, а включає "перерви безперервності", тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку і зникнення старих".

Щодо людини виділяють три види розвитку — фізичний, психічний і соціальний.

Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів.

Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.

Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо).

Ерік Хомбургер Еріксон виділив 8 стадій у розвитку людини: немовля (з моменту народження до одного року), ранній вік ( 1 - 3 роки), дошкільний вік (3 - 6, 7 роки) підлітковий вік (7-12 років), юність (13 - 18 років), рання зрілість (третє десятиліття), середній вік (четверте і п'яте десятиліття життя), пізня зрілість (після шостого десятку років життя). Кожен вік або період розвитку людини характеризується наступними показниками (Лев Семенович Виготський, Дмитрій Борисович Ельконін):

а) певною соціальною ситуацією розвитку або конкретною формою відносин, в які вступає людина з іншими людьми в даний період;

б) основним чи провідним видом діяльності;

в) основними психічними новоутвореннями (від окремих психічних процесів до властивостей особистості).

Для педагогіки школи теоретичне й практичне значення має періодизація життя й розвитку людини шкільного віку. Заслуговує на увагу періодизація шкільного віку, запропонована академіком Борис Тимофійович Лихачовим:

1. Від народження до одного року – раннє немовля.

2. Від 1 до 3 років - власне немовля.

3. Від 3 до 6 років – раннє дитинство.

4. Від 6 до 8 років – власне дитинство.

5. Від 8 до 11 років – перед-підлітковий період –молодший шкільний вік.

6. Від 11 до 14 років – отроцтво, підлітковий вік.

Духовне багатство особистості, її погляди, потреби й інтереси, спрямованість й різноманітні здібності великою мірою залежить від цього, за яких протікає їх формування в дитячі і юнацькі роки. Народжений дитина поступово стає особистістю під впливом ряду факторів таких як: спадкові задатки, соціальне середовище, цілеспрямоване навчання і виховання.

Спадковість – прояв у нащадків біологічної схожості з батьками. Дитина

успадковує від батьків анатомо-фізіологічну структуру організму, етапи його формування та індивідуальні особливості нервової системи. Головне значення для формування дитини як особистості має те, що вона успадкувала від батьків такі особливості як високоорганізований мозок, мовний апарат, мислення, здатність до праці. Спадкові задатки створюють біологічні передумови для розвитку особистості дитини.

Соціальне середовище – матеріальні умови життя суспільства: економіка, суспільний і політичний лад, форми власності. Але головним у суспільному середовищі є наявність інших людей, можливість контактувати з ними. Ці контакти сприяють розвитку власне людських задатків. Певну роль відіграє природне середовище, екологічний стан, клімат, рельєф. Але соціальне середовище діє не безпосередньо на психічний розвиток,