2. Педагогічна технологія організації колективної життєдіяльності дітей.

Формування загальношкільних і класних колективів – завдання педагогів. Відома його методика. Виділені стадії розвитку колективу за характером вимог, які ставить педагог.

На першій стадії педагог організовує життя і діяльність групи, пояснює цілі і зміст діяльності, пред’являючи чіткі, рішучі вимоги.

На другій стадії, коли вимоги педагога підтримуються колективом, ця найбільш свідома частина групи пред’являє вимоги до товаришів.

На третьому етапі розвитку більша частина членів групи ставить вимоги до товаришів, до себе, і допомагає педагогам коректувати розвиток кожного. У процесі розвитку колективу змінюються стосунки його членів до цілей та діяльності, один до одного, розробляються загальні цінності й традиції.

Методика створення і виховання колективу базується на залученні учнів до спільної діяльності на спеціальних прийомах стимулювання діяльності, згуртування групи. До них належать такі:

а) вміла постановка вимог до учнів;

б) виховання учнівського активу з допомогою консультування, психологічної підтримки, обміну досвідом, організації і контролю;

в) організація перспективи життя (система перспективних ліній за А. Макаренком) – організація завтрашньої радості: постановка близьких, середніх і далеких цілей, які стимулюють рух, розвиток колективу. (Н:, свято закінчення навчального року і великий багатоденний похід);

г) принцип паралельної дії;

д) створення традицій;

е) оптимістичний мажорний тон, почуття впевненості, захищеності кожного члена колективу;

є) принцип відповідальної залежності у колективі.

Ці стосунки переважно мають характер ділової співпраці. Поряд з ними існують міжособистісні – це стосунки вибіркового характеру, побудовані на взаємній симпатії, інтересах, дружбі, почуттях.

Тому теорію і методику колективного виховання необхідно бачити в історичній перспективі. Поряд з розвитком колективістських стосунків учителю необхідно займатися індивідуальним вихованням і формувати у дітей психологічні знання і уміння взаємодіяти, емпатію ((англ. empathy від (грец. patho) — співпереживання) — розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання), культуру спілкування, взаємоповагу, етику міжособистісних стосунків. Для цього потрібно використовувати не тільки педагогічні методи, але й психологічні, психотерапевтичні методики: рольові ігри, аналіз ситуації, групові дискусії. Такий підхід збагачує теорію колективу, знижує негативний ефект колективного виховання, який проявляється при його догматизації.

3. Колективно - творча діяльність (ктд)

Найбільш плідними в системі додаткової освіти є добре відома технологія І. П. Іванова або «орлятська педагогіка», а також технологія колективної творчої діяльності (КТД).

Технологія колективно-творчої діяльності - це система філософії, умов, методів, прийомів і організаційних форм виховання, забезпечують формування і творчий розвиток колективу дорослих і дітей на принципах гуманізму. Її мета - розкріпачення особистості, формування громадянської самосвідомості, розвиток його здібностей до соціальної творчості, виховання суспільно-активної творчої особистості, здатної примножити суспільну культуру, зробити внесок у побудову правового демократичного суспільства.

Принципи технології колективної творчої діяльності:

- вчення без примусу, пріоритет успішності учня («Кожна дитина талановита»);

- мажорність у спілкуванні та навчанні;

- облік суб'єктності (самостійності) особистості дитини (право дитини на помилку, вільний вибір, власну точку зору);

- поєднання колективного та індивідуального виховання та ін;

- пріоритет етичних цінностей над інформованістю (головні орієнтири: доброта, любов, працьовитість, совість, гідність і т. д.);

- перетворення школи Знання в школу Виховання.

Можна говорити про деякі принципи організації колективної справи як творчої. Це принципи змагальності, ігри, імпровізації, які працюють тому, що вони спираються на глибокі психологічні підстави: потреби людини в самоствердженні, самовираженні, спілкуванні. Конкретних ж форм КТД безліч. За повідомленням С. А. Шмакова, в Липецькому педагогічному інституті є картотека майже на 1500 назв колективно-творчих справ. Правда, якщо вдивитися в подібні списки, швидко виявляєш за різними назвами повторювані схеми організації. Назвемо ці схеми методиками - «бій», «захист», «естафета», «подорож», рольова гра.