Тема: педагогічний конфлікт

План:

1. Визначення конфлікту. Зміст, типи і способи протікання.

2. Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків.

3. Конфлікти у школі.

4. Конфлікт у взаємодії «педагог-учні».

„Конфлікти – шлях до згоди,

або переговори без поразки”

Роджер Фіш

1.Визначення конфлікту. Класифікація та стилі конфліктів.

Конфлікт - форма соціальної взаємодії між двома або більше суб'єктами (суб'єкти можуть бути представлені індивідом, групою, самим собою - у разі внутрішнього конфлікту), що виникає через розбіжності бажань, інтересів, цінностей або сприйняття.

Говорячи інакше, конфлікт - ситуація, коли два або більше суб'єкта взаємодіє таким чином, що крок вперед у задоволенні інтересів, сприйняття, цінностей або бажань одного з них означає крок назад для іншого або інших.

Слід розрізняти поняття "конфлікт" і "конфліктна ситуація", різниця між ними дуже істотна.

Конфліктна ситуація - таке поєднання людських інтересів, яке створює ґрунт для реального протиборства між соціальними суб'єктами. Головна риса - виникнення предмета конфлікту, але поки відсутність відкритої активної боротьби. Тобто в процесі розвитку зіткнення конфліктна ситуація завжди передує конфлікту, є його основою.

Залежно від головних ознак конфлікти класифікують:

За характером взаємодії: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, міждержавні, міжстатеві, внутрішньоособистісні.

За ознаками вияву: відкриті (лежать на поверхні), приховані (їх можна визначити лише за непрямими ознаками).

За типом вирішення: прості (швидко вирішувані), складні (для їх вирішення потрібний тривалий час).

За змістом: реалістичні (мають реальне підґрунтя для виникнення), нереалістичні (не мають реальної бази для виникнення, відбуваються на рівні емоційних виявів).

За кінцевим результатом: продуктивні (“корисні” — допомагають розкрити і змінити нездорові взаємовідносини, вирішити протиріччя), непродуктивні (“шкідливі” — не дають нікому користі).

Залежно від напрямів комунікацій: “горизонтальні” (конфлікти між рядовими членами колективу), “вертикальні” (конфлікти між підлеглими і керівником), “вертикальні” конфлікти згори донизу (конфлікти між керівниками і підлеглими).

За кількістю осіб, які беруть участь у протиборстві: діадичні (парні), в яких діють дві людини (керівник — виконавець, два працівники); локальні, що охоплюють невелику кількість членів колективу; загальні конфлікти, в які втягнуті майже усі члени колективу, і міжгрупові.

На етапі виникнення конфлікти бувають: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні. Під час їх розвитку — короткочасні, тривалі, затяжні.

На етапі усунення — керовані, погано керовані, некеровані.

Щодо результативності конфлікти можуть бути мобілізуючими чи дезорганізуючими у колективі.

З етичної точки зору — соціально прийнятними і неприйнятними.

Особливості стилів поведінки у конфліктних ситуаціях

Існують п'ять основних стилів поведінки при конфлікті:

1. Стиль конкуренції, суперництва

2. Стиль співробітництва

3. Стиль компромісу.

4. Стиль уникнення

5. Стиль пристосування

Стиль поведінки будь-якої людини в конфлікті визначається:

1)мірою задоволення власних;

2) активністю чи пасивністю дій;

3) мірою задоволення інтересів з іншого боку;

4) індивідуальними чи спільними діями.