12. Порядок проведення аукціонів нбу з розміщення депозитних сертифікатів

Депозитний сертифікат Національного банку України - це свідоцтво про депонування в Національному банку коштів комерційних банків, яке засвідчує право комерційного банку на отримання внесеної суми та процентів після закінчення встановленого строку депозиту.

1 Платежі за сертифікатами Національного банку України здійснюються в грошовій одиниці України (гривнях) у безготівковій формі.

2 Залежно від стану загальної ліквідності банківської системи та кон'юнктури грошово-кредитного ринку Національний банк України здійснює первинне розміщення сертифікатів шляхом проведення депозитних аукціонів.

3 До участі в аукціонах з розміщення сертифікатів допускаються комерційні банки, які не мають заборгованості за наданими Національним банком України кредитами, забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, своєчасне і в повному обсязі формування обов'язкових резервів. Для кожного випуску сертифікатів окремо Національний банк України може встановлювати обмеження на потенційних власників.

4 Місце проведення аукціонів з розміщення сертифікатів - Національний банк України.

5 Залежно від розвитку ситуації на грошово-кредитному ринку Національний банк України засобами електронної пошти повідомляє комерційні банки про дати проведення аукціону не пізніше чим за 1 банківський день до цієї дати.

6 Правління Національного банку України може приймати рішення про повернення залучених коштів комерційних банків, оформлених депозитними сертифікатами, до настання кінцевих строків їх погашення в разі суттєвої зміни ситуації на грошово-кредитному ринку, попередньо проінформувавши про це комерційні банки - власників сертифікатів не менше ніж за два банківських дні.

7 Комерційні банки можуть використовувати належні їм майнові права за депозитними вкладами, оформленими депозитними сертифікатами Національного банку України, як забезпечення наданого кредиту на міжбанківському ринку.

13 Тактичні цілі грошово-кредитної політики

Тактичні цілі грошово-кредитної політики, як і проміжні, є грошовими величинами. Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання чільних економічних параметрів. Тактичні цілі монетарної політики мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей.

Тактичні цілі можна об'єднати у три групи:

- цілі, зумовлені збереженням грошової маси на постійному рівні;

- цілі, продиктовані фіксацією відсоткової ставки на постійному рівні;

- цілі, спрямовані на утримання на постійному рівні банківських резервів.

Перелік тактичних цілей монетарної політики є досить широким. Тактичними цілями можуть бути: короткострокова процентна ставка на різних сегментах грошового ринку, ліквідність банківської системи, грошова база тощо. Досягнення тактичних цілей забезпечується, переважно, через регулювання центральним банком пропозиції грошей, що знаходить відображення у зміні структури його активів.

Потреба у визначенні тактичних цілей викликана тим, що засоби проведення грошово-кредитної політики - операції на відкритому ринку, зміна рівня резервних вимог та облікова політика - в основному не мають безпосереднього впливу на стратегічні цілі. Крім того, економічні процеси мають зворотну реакцію, яку не завжди можна точно передбачити. Розроблення системи тактичних цілей дає змогу запобігати негативним впливам на економіку та значним помилкам у здійсненні грошово-кредитного регулювання.

14. Зміст ломбардного кредитування НБУ

При наданні ломбардного кредиту комерційний банк передає напрокат в НБУ цінних паперів. Сума кредиту залежить від двох основних чинників: вартості державних цінних паперів і термінів їх.

Ломбардный кредит є важливим інструментом рефінансування комерційних банків. Це — позичка, забезпечена державними цінними паперами (у разі). Ломбардные кредити може бути комерційних банків, діяльність яких відповідає встановленим НБУ вимогам (отримали ліцензію за проведення банківську діяльність; дотримуються НБУ економічних нормативів, нормативів обов'язкових резервів, правил ведення бухгалтерського обліку, і немає простроченої заборгованості по кредити НБУ).

Ломбардные кредити за дорученням НБУ можуть надавати регіональні управління - Національного банку "Україна, у яких відкрито кореспондентські рахунки комерційних банків. Термін погашення державних цінних паперів ні припадати терміном користування ломбардним кредитом.

Після наступу терміну погашення ломбардного кредиту регіональне управління НБУ стягує суму наданої позички з кореспондентського рахунки комерційного банку порядку, встановленому кредитним договором. Без чи недостатності коштів у кореспондентському рахунку комерційного банку залишок заборгованості за ломбардним кредитом і його погашаються рахунок коштів від НБУ цінних паперів, наданих йому під забезпечення відповідно до чинним законодавством. Відразу після погашення ломбардного кредитів і відсотків над його користування комерційний банк отримує право проводити вільні операції з закладеними раніше державними цінними паперами.

15. Баланс центрального банку. Активи балансу ЦБ

Головною формою звітності Центрального банку є його баланс. Баланс відображає стан власних і залучених коштів банку, їх джерела та інші операції. Баланс складається з двох частин: пасиви - зобов'язання банку, тобто джерела формування його капіталу, активи - його вимоги, характеризують склад, розміщення і використання знаходяться в розпорядженні банку ресурсів. Дані балансу Центрального банку служать основою для контролю за формуванням та використанням його ресурсів. 

Операції Центральних банків відрізняються від аналогічних операцій комерційних банків, що відображає їх специфіку (особливі завдання та функції Центральних банків). Набір операцій Центральних банків може розрізнятися і по країнах, проте можна виділити деякі операції, характерні для Центральних банків більшості держав.

Зведений баланс Центрального банку дозволяє проаналізувати загальний стан грошово -кредитної сфери країни (такі макроекономічні показники , як обсяг емісії банкнот , обсяг золотовалютних резервів держави , обсяг кредитування держави і кредитних організацій ) .

Активи центральних банків включають:

Золотовалютні резерви.

Кредити центрального банку, видані уряду і комерційним банкам.

Державні облігації.

16. Кейнсіанська теорія грошово-кредитної політики

Кейнсіанська модель грошово-кредитного регулювання. Дж.М.Кейнс здійснив революцію у поглядах економістів на природу ринкового регулювання. Він стверджував, що ринкова рівновага може бути досягнута за рівня, який значно нижче потенційного обсягу ВВП і коли значна частина робочої сили може виявитись безробітною. Дж.Кейнс вважав, що економіка може надовго "засісти" у стан заниженого випуску і хронічного безробіття, оскільки поведінка заробітної плати і цін не є гнучкою і механізм відновлення повного використання виробничих ресурсів робочої сили і матеріально-речового капіталу - діє недосконало. Вихід з цього становища він вбачав у деражвному втручанні з метою підвищення сукупного попиту. Інтрументом втручання є бюджетно-податкові та грошово-кредитні важелі. Вирішальне значення у структурі сукупного попиту кейнсіанська теорія надає інвестиційному попиту. Зміна рівня інвестицій внаслідок мультиплікаційного ефекту спричиняє значні коливання рівней виробництва і зайнятості. У свою чергу, на обсяг інвестицій найсильніший вплив має процентна ставка, оскільки вона є затратами на отримання кредиту для фінансування інвестиційних рішень. Підвищення процентної ставки скорочує обсяг інвестицій, а, таким чином, і обсяг ВВП. За кейнсіанською історією проглядається така функціональна залежність: зростання грошової маси викликає падіння процентної ставки, а це спричиняє ріст інвестицій, і в остаточному підсумку збільшення зайнятості і виробництва. Процентна ставка стає, таким чином, важелем впливу грошового обігу на економіку в цілому. Аналіз грошового ринку, на якому складається рівень процентної ставки під впливом взаємодії попиту та пропозиції, є важливим елементом кейнсіанського вчення. Не вдаючись у розгяд всіх деталей кейнсіанської історії, можна підсумувати, що використовуючи методи грошово-кредитної політики, держава має можливість впливати на рівень процентної ставки, а через неї на рівень інвестицій забезпечуючи таким чином повне використання виробничих ресурсів.

17. Баланс центральго банку. Пасиви

Головною формою звітності Центрального банку є його баланс. Баланс відображає стан власних і залучених коштів банку, їх джерела та інші операції. Баланс складається з двох частин: пасиви - зобов'язання банку, тобто джерела формування його капіталу, активи - його вимоги, характеризують склад, розміщення і використання знаходяться в розпорядженні банку ресурсів. Дані балансу Центрального банку служать основою для контролю за формуванням та використанням його ресурсів. 

Операції Центральних банків відрізняються від аналогічних операцій комерційних банків, що відображає їх специфіку (особливі завдання та функції Центральних банків). Набір операцій Центральних банків може розрізнятися і по країнах, проте можна виділити деякі операції, характерні для Центральних банків більшості держав.

Зведений баланс Центрального банку дозволяє проаналізувати загальний стан грошово -кредитної сфери країни (такі макроекономічні показники , як обсяг емісії банкнот , обсяг золотовалютних резервів держави , обсяг кредитування держави і кредитних організацій ) .

Пасиви центральних банків включають:

Депозити комерційних банків у ЦБ (обов'язкові резерви і додаткові депозити).

Готівкові гроші, які ЦБ випустив в обіг.

Рахунки казначейства, які обслуговує ЦБ.

Капітал ЦБ.

Кошти кредитних організацій.