Підбір наукових джерел та інших матеріалів

Навчальну, наукову і спеціальну літературу для курсової роботи студент підбирає самостійно. Консультацію з бібліографії можна отримати у наукового керівникам або у працівників бібліотеки. Особливу увагу слід приділити підбору наукової літератури: монографій, наукових праць та статей, що публікуються в періодичних фахових юридичних виданнях:

- наукові монографії, що стосуються теми курсової роботи;

- наукові праці та статті, що публікуються у відповідних розділах таких наукових видань та збірників: "Правове регулювання економіки" (збірник юридичного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана), "Часопис Київського університету права", "Держава і право" (збірники Інституту держави і права ім. В.М.Корецького), наукові вісники (правознавчі серії) юридичних факультетів та вузів України; «Право України», «Юридична Україна», «Підприємництво, господарство і право», «Вісник Конституційного Суду України», «Вісник Верховного Суду України», «Вісник Вищого господарського суду України», «Збірник рішень Верховного суду України», «Збірник рішень Вищого господарського суду України»; газетах: «Юридическая практика», «Юридична газета», «Юридичний вісник України» тощо.

При написанні курсової роботи необхідно користуватися лише новітніми виданнями (наукові праці останніх 2-3 років). Це дозволить уникнути використання застарілих ідей і положень. Слід зазначити, що більш «ранні» роботи науковців також можуть використовуватися в історичному, порівняльному аналізі або якщо вони містять положення, що є істотними для розкриття обраної теми курсової роботи.

При використанні нормативно-правових актів слід переконатися, чи є вони чинними на момент написання курсової роботи. З нормативно-правовими актами можна ознайомитися в офіційних виданнях: «Офіційний вісник України», "Урядовий кур’єр", "Голос України", "Відомості Верховної Ради України". Проте, щоб переконатися, що редакція нормативного акта є чинною, слід користуватися доступними оновленими електронними базами нормативних актів або офіційним сайтом Верховної Ради України: www.rada.gov.ua.

Структура і зміст курсової роботи

Курсова робота повинна мати чітку й логічну структуру:

- вступ (2 – 3 стор.);

- основна частина (20 - 25 стор.);

- висновки (2 - 3 стор.);

- список використаних джерел.

Загальний обсяг курсової роботи становить 25-30 сторінок машинописного або комп’ютерного тексту, або 35-40 сторінок рукописного тексту, не враховуючи списку використаних джерел.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, ступінь її вивчення, визначаються питання, які вимагають вирішення. Вказуються також мета, завдання, об’єкт, предмет і методологічна основа дослідження, характеризуються праці науковців з обраної тематики.

Основна частина курсової роботи передбачає всебічне розкриття сутності обраної проблеми. Вона висвітлюється згідно із затвердженим планом (1-3 розділи).

У першому розділі бажано розкрити теоретичні й методологічні та історичні аспекти обраної теми дослідження; критично розглянути й проаналізувати різні точки зору; висловити власне ставлення до дискусійних питань, надати характеристику об’єкта дослідження; підійти до постановки основних проблемних питань. Наступні розділи передбачають аналіз конкретних фактичних матеріалів, обґрунтування позитивних і негативних тенденцій розвитку державно-правових явищ, шляхів вирішення наявних проблем.

У висновках підводяться підсумки дослідження, здійснюються теоретичні узагальнення, висвітлюються практичні рекомендації щодо розвитку певного правового інституту, явища тощо.

Список використаних джерел може включати нормативно-правові акти, наукові праці (монографії, статті в періодичних виданнях: журналах, газетах, збірниках), інші фактичні матеріали (статистичні дані, звіти та інші документи). Запозичення чужих думок без посилання на автора і просте переписування не дозволяється (а при виявленні такого порушення студент отримує незадовільну оцінку). Слід уникати в роботі книжкових висловів, викладати самостійно свої думки, не припускаючись повторень і помилок. Уважно стежити за тим, щоб у роботі не було суперечностей між окремими її положеннями.