
- •Практичне заняття 6. «Праця менеджера із формування корпоративної культури в організації»
- •Можна виділити три основні форми існування цінностей:
- •Організація, в якій склалася корпоративна культура, вирізняється такими рисами:
- •Розрізняють такі типи корпоративної культури:
- •2. Організація менеджерами спільної діяльності в команді
- •Для того, щоб команда продукувала синергетичний ефект, необхідно щоб:
- •Менеджерам, працюючи з командою необхідно діяти так:
- •На практиці стосунки менеджерів з підлеглими здійснюються у таких формах:
- •Для того, щоб викликати у підлеглих позитивні емоції, на фоні яких краще сприймається складне завдання, менеджер може використати такі рекомендації психологів:
- •М. Армстронг рекомендує прийоми і методи укріплення командного духу:
- •Є лише два способи залучення працівників до корпоративних цінностей:
- •В Примірний етичний кодекс менеджера увійшли такі норми:
- •Процес формування менеджерами іміджу організації складається з кількох етапів:
- •Рекомендації спеціалістів щодо того, як менеджерам підвищувати репутацію своєї організації:
- •Питання для обговорення:
Практичне заняття 6. «Праця менеджера із формування корпоративної культури в організації»
План
1. Роль менеджерів у формуванні загально корпоративних цінностей в організації
2. Організація менеджерами спільної діяльності в команді.
3. Професійна модель менеджера. Праця менеджерів із розробки та впровадження етичного кодексу організації.
Відомо, що у коленої людини є свої потреби. Потреби— це вимоги, які визначають залежність людини від того, що їй необхідно для життя й діяльності. Вони завжди відображають стійкі життєво важливі залежності організму від середовища, а усвідомлення людиною відсутності чогось викликає в неї прагнення до відповідної діяльності.
Існує тісний зв'язок між потребами і цінностями людини. Як правило, вона цінує те, в чому має потребу, і потребує того, що цінує. Цінності — це об'єкти, явища та їхні властивості, а також абстрактні ідеї, які містять узагальнені ідеали івиступають завдяки цьому як еталон. Це набір стандартів і критеріїв, якими людина керується у своєму житті.
Принципова основа цінностей полягає в тому, що вони слугують певним довгостроковим зв'язком між людиною і оточуючим її світом, між: її розвитком і задоволенням потреб. Якщо у кожної людини свої потреби, то й цінності у неї можуть бути не однаковими з іншими.
Особистісні цінності поділяються па кілька груп, а саме:
матеріальні цінності(все те, що підтримує фізичну і розу мову активність людей: здоров'я, безпека праці, матеріальний добробут, професійна майстерність);
соціальні цінності(соціальна повага, соціальні досягнення, соціальна активність тощо). Такі цінності є метою життя людини й основними засобами її досягнення, а тому виступають як ціннісні орієнтації. Вони впливають на мотивацію особистості, формують її концепцію істини та справедливості, свободи і відповідальності, сенсу життя, добра та зла;
духовні, або моральні(найбільш абстрактні цінності, які у свою чергу поділяються на пізнавальні, естетичні, гуманістичні та ін.). Саме моральними цінностями визначаються установки на спілкування та взаємодію між людьми під час спільної діяльності.
Цінності становлять перемінну величину, яка залежить від часу, місця та умов. Найвагомішою цінністю, яку підлеглі хотіли б бачити у менеджерів, є довіра. Якщо у менеджера слово не розходиться з ділом, то працівники підтримають його навіть у складних ситуаціях (наприклад, при проведенні змін в організації). Якщо працівники довіряють менеджерові як лідеру змін, то в них виникає довіра й до самої програми змін.
Можна виділити три основні форми існування цінностей:
ідеали— вироблені керівництвом узагальнені уявлення про досконалість у різних проявах і сферах діяльності організації, які воно також поділяє;
втілення цих ідеаліву діяльність і поведінку працівників у межах організації;
внутрішні мотиваційні структури особистостіпрацівників організації, які спонукають їх до втілення у своїй поведінці та діяльності корпоративних ціннісних ідеалів.
Для організації, яка хоче бути успішною, дуже важливо, щоб інтереси працівників максимально збігалися. Тому необхідно, щоб в організації була якась спільна система цінностей, яка б "склеювала" всі частини її структури. Цим "клеєм" можуть стати загальнокорпоративні цінності організації, яких дотримується більшість її працівників. Практика свідчить, що найбільш важливими для організації та її працівників є такі корпоративні цінності:
визначення організації та її "обличчя" (високий рівень технології, висока якість продукції, лідерство у своїй галузі, від даність професії, новаторство та ін.);
зрозумілий і прийнятний усіма працівниками розподіл повноважень та влади (повага до соціальних ролей);
ставлення до людей (турбота про їхні потреби, виключення фаворитизму та привілеїв для окремих осіб, повага до прав людини, забезпечення можливостей підвищення кваліфікації та самореалізації, справедливість в оплаті праці, мотивація людей);
критерії висування на керівні посади (враховуються ефективність роботи, пріоритети);
раціональний, підхід до організації праці та дисципліни (однакові вимоги до відповідальності всіх працівників незалежно від посади, гнучкість зміни ролей, впровадження наукової організації праці та ін.);
стиль керівництва та управління (вміння працювати в команді, особистий приклад, гнучкість);
процеси прийняття рішень (одноосібне чи колективне прийняття рішень, можливість компромісів);
ставлення до інформації (вільний доступ до неї всіх працівників);
характер контактів (культура ділового спілкування, норми поведінки керівників, усунення бар'єрів взаєморозуміння, запобігання конфліктам);
оцінка ефективності роботи (реальна чи формальна, при хована чи відкрита, справедливе оцінювання результатів).
Корпоративні цінності впливають на формування норм поведінки тих людей, які працюють в організації.
Норми поведінки— це загальновизнані способи дій, прийняті в колективі. Вони досить стійкі, оскільки "старожили" передають їх новим працівникам. Водночас вони швидше можуть змінюватися, ніж загальнокорпоративні цінності. Норми поведінки стосуються таких сфер, як спілкування, організація командної роботи, використання робочого часу та ресурсів (у тому числі фінансових), обслуговування клієнтів, обмін інформацією, виявлення ініціативи, ставлення до організації та її репутації і т. ін.
Корпоративні цінності та норми поведінки — поняття абстрактні, до яких не можна доторкнутися і які не можна побачити. Однак саме цей набір артефактів створює неформальну систему управління, про яку говорять як про культуру організації.
Поняття культура організаціїз'явилося у 80-х роках XXст. Це:
сукупність цінностей, міфів, сим полі в, історій і артефактів, спільних для всіх членів організації (цінності, що сформувалися в колективі);
вплив на організацію цінностей, яких дотримується нація (цінностей, що сформувалися у суспільстві).
У науковому обігу використовуються два поняття: "організаційна культура" і "корпоративна культура". Організаційна культура — це набір прийомів і правил вирішення проблем, зовнішньої адаптації і внутрішньої інтеграції працівників, правил, що виправдали себе в минулому і підтверджують свою актуальність нині.
Корпоративна культура — це сукупність цінностей та норм поведінки, які приймає і поділяє більшість працівників організації і які визначають їхню поведінку. Доведено, що менеджери і культура організації невіддільні і разом вони впливають на установки і норми поведінки працівників.