Практичне заняття 6. «Праця менеджера із формування корпоративної культури в організації»

План

1. Роль менеджерів у формуванні загально корпоративних цінностей в організації

2. Організація менеджерами спільної діяльності в команді.

3. Професійна модель менеджера. Праця менеджерів із розробки та впровадження етичного кодексу організації.

Відомо, що у коленої людини є свої потреби. Потреби— це вимоги, які визначають залежність людини від того, що їй необ­хідно для життя й діяльності. Вони завжди відображають стійкі життєво важливі залежності організму від середовища, а усвідомлення людиною відсутності чогось викликає в неї прагнення до відповідної діяльності.

Існує тісний зв'язок між потребами і цінностями людини. Як правило, вона цінує те, в чому має потребу, і потребує того, що цінує. Цінності — це об'єкти, явища та їхні властивості, а та­кож абстрактні ідеї, які містять узагальнені ідеали івиступають завдяки цьому як еталон. Це набір стандартів і кри­теріїв, якими людина керується у своєму житті.

Принципова основа цінностей полягає в тому, що вони слугу­ють певним довгостроковим зв'язком між людиною і оточуючим її світом, між: її розвитком і задоволенням потреб. Якщо у кож­ної людини свої потреби, то й цінності у неї можуть бути не одна­ковими з іншими.

Особистісні цін­ності поділяються па кілька груп, а саме:

• матеріальні цінності(все те, що підтримує фізичну і розу­ мову активність людей: здоров'я, безпека праці, матеріальний добробут, професійна майстерність);

• соціальні цінності(соціальна повага, соціальні досягнен­ня, соціальна активність тощо). Такі цінності є метою життя лю­дини й основними засобами її досягнення, а тому виступають як ціннісні орієнтації. Вони впливають на мотивацію особистості, формують її концепцію істини та справедливості, свободи і відповідальності, сенсу життя, добра та зла;

• духовні, або моральні(найбільш абстрактні цінності, які у свою чергу поділяються на пізнавальні, естетичні, гуманістичні та ін.). Саме моральними цінностями визначаються установки на спілкування та взаємодію між людьми під час спільної діяльності.

Цінності становлять перемінну величину, яка залежить від часу, місця та умов. Найва­гомішою цінністю, яку підлеглі хотіли б бачити у менеджерів, є довіра. Якщо у менеджера слово не розходиться з ділом, то пра­цівники підтримають його навіть у складних ситуаціях (напри­клад, при проведенні змін в організації). Якщо працівники дові­ряють менеджерові як лідеру змін, то в них виникає довіра й до самої програми змін.

Можна виділити три основні форми існування цінностей:

1. ідеали— вироблені керівництвом узагальнені уявлення про досконалість у різних проявах і сферах діяльності організа­ції, які воно також поділяє;

2. втілення цих ідеаліву діяльність і поведінку працівників у межах організації;

3. внутрішні мотиваційні структури особистостіпраців­ників організації, які спонукають їх до втілення у своїй поведін­ці та діяльності корпоративних ціннісних ідеалів.

Для організації, яка хоче бути успішною, дуже важливо, щоб інтереси працівників максимально збігалися. Тому необхідно, щоб в організації була якась спільна система цінностей, яка б "склеювала" всі частини її структури. Цим "клеєм" можуть ста­ти загальнокорпоративні цінності організації, яких дотриму­ється більшість її працівників. Практика свідчить, що найбільш важливими для організації та її працівників є такі корпоративні цінності:

• визначення організації та її "обличчя" (високий рівень технології, висока якість продукції, лідерство у своїй галузі, від­ даність професії, новаторство та ін.);

• зрозумілий і прийнятний усіма працівниками розподіл по­вноважень та влади (повага до соціальних ролей);

• ставлення до людей (турбота про їхні потреби, виключен­ня фаворитизму та привілеїв для окремих осіб, повага до прав людини, забезпечення можливостей підвищення кваліфікації та самореалізації, справедливість в оплаті праці, мотивація людей);

• критерії висування на керівні посади (враховуються ефек­тивність роботи, пріоритети);

• раціональний, підхід до організації праці та дисципліни (однакові вимоги до відповідальності всіх працівників незалеж­но від посади, гнучкість зміни ролей, впровадження наукової ор­ганізації праці та ін.);

• стиль керівництва та управління (вміння працювати в команді, особистий приклад, гнучкість);

• процеси прийняття рішень (одноосібне чи колективне прийняття рішень, можливість компромісів);

• ставлення до інформації (вільний доступ до неї всіх пра­цівників);

• характер контактів (культура ділового спілкування, норми поведінки керівників, усунення бар'єрів взаєморозумін­ня, запобігання конфліктам);

• оцінка ефективності роботи (реальна чи формальна, при­ хована чи відкрита, справедливе оцінювання результатів).

Корпоративні цінності впливають на формування норм пове­дінки тих людей, які працюють в організації.

Норми поведінки— це загальновизнані способи дій, прийняті в колективі. Вони досить стійкі, оскільки "старожили" передають їх новим праців­никам. Водночас вони швидше можуть змінюватися, ніж загальнокорпоративні цінності. Норми поведінки стосу­ються таких сфер, як спілкування, організація командної робо­ти, використання робочого часу та ресурсів (у тому числі фінан­сових), обслуговування клієнтів, обмін інформацією, виявлення ініціативи, ставлення до організації та її репутації і т. ін.

Корпоративні цінності та норми поведінки — поняття абстрактні, до яких не можна доторкнутися і які не можна побачити. Однак саме цей набір артефактів створює неформальну систему управ­ління, про яку говорять як про культуру організації.

Поняття культура організаціїз'явилося у 80-х роках XXст. Це:

1. сукупність цінностей, міфів, сим полі в, історій і артефак­тів, спільних для всіх членів організації (цінності, що сформува­лися в колективі);

2. вплив на організацію цінностей, яких дотримується нація (цінностей, що сформувалися у суспільстві).

У науковому обігу використовуються два поняття: "організа­ційна культура" і "корпоративна культура". Організаційна культура — це набір прийомів і правил вирішення проблем, зовнішньої адаптації і внутрішньої інтеграції працівників, правил, що виправдали себе в минулому і підтверджують свою актуальність нині.

Корпора­тивна культура — це сукупність цінностей та норм поведін­ки, які приймає і поділяє більшість працівників організації і які визначають їхню поведінку. Доведено, що менеджери і культура організації невіддільні і разом вони впливають на уста­новки і норми поведінки працівників.