Практичне заняття 5: «методи керівництва персоналом» План

1. Сутність і класифікація методів керівництва.

2. Адміністративний вплив.

3.. Організаційний вплив.

4. Матеріальне заохочення.

5. Методи соціального впливу та моральне стимулювання.

6. Методи переконання.

7. Комплексне використання методів керівництва.

1. Сутність і класифікація методів керівництва

Методи керівництва — це способи впливу менеджера на підле­глих працівників для виконання цілей і завдань організації.Слід відрізняти методи керівництва менеджера від методів управ­ління організацією.

Методи управління організацією — це способи впливу керуючої системи на підлеглу систему для досягнення цілей управління. Тут об'єктом управління виступає виробнича діяльність організації, коли здійснюється вплив одних ланок системи управління на інші.Коли ж мова йде про способи впливу самого керівника на підле­глих працівників для виконання конкретного завдання, то маються на увазі не методи управління, а методи керівництва.

Методи управління і методи керівництва менеджера взаємопо­в'язані, вони мають загальну основу, реалізують спільні цілі і завдан­ня. Одночасно між ними є специфічні особливості.В системі методів управління організацією провідна роль на­лежить економічним методам, а серед методів керівництва менеджера основними є організаційні методи. Звичайно, для успішного вико­ристання цих методів необхідно поєднувати їх з методами матеріаль­ного і морального стимулювання з методами переконання.

Методи організаційного впливу спираються насамперед на владу, формальний авторитет, посаду і повноваження менеджера, а стиму­лювання та переконання — на використанні матеріальних і духовних інтересів працівників.

Тому методи управління організацією — більш Ґрунтовні по від­ношенню до методів керівництва менеджера. Але ж, з іншого боку, використання методів управління організацією здебільшого здій­снюється через діяльність головного керівника, і відповідно, через методи керівництва. Тому мистецтво керівництва містить у собі три завдання:

• володіти методами управління;

• володіти методами керівництва;

• володіти умінням реалізувати методи управління як безпо­середньо, так і в процесі використання методів керівництва.

2. Адміністративний вплив

Методи адміністративного впливу — це методи, які базуються на владі керівника, на його правах, дисципліні та відповідальності. Нау­кове управління стверджує, що розумне адміністрування неможливе без використання заходів стимулювання, переконання, виховання та розвитку ініціативи. Всі ці заходи призначені підкріпити, підсилити адміністрування.

Методи адміністрування є необхідними для будь-якої організації і не треба її ототожнювати з їх антиподом — волюнтаризмом, бюро­кратизмом, тому що перше підриває роботу системи управління ор­ганізацій, а без другого процес управління стає неможливим. Тому використання методів адміністративного впливу та їх удосконалення є постійним завданням менеджера організації.

Методи керівництва	Менеджерські дії
Адміністративний вплив	1. Наказ; 2. Розпорядження; 3. Положення; 4. Інструкція; 5. Інструктивні листи; 6. Статут; 7. Правила внутрішнього розпорядку; 8. Вимоги до працівників; 9. Оцінка працівників; 10. Правила приймання та звільнення праців­ників.
Організаційний вплив	1. Адресат; 2. Постановка завдання і встановлення крите­ріїв його виконання; 3. Наділення повноваженнями та ресурсами; 4. Встановлення відповідальності; 5. Мотивація та інструктаж підлеглих; 6. Облік ходу робіт; 7. Координування діяльності у ході виконання; 8. Контроль виконання завдання.
Матеріальне заохочення	1. Диференціація схеми посадових окладів; 2. Розподіл премій за працю; 3. Преміювання за розробку та впровадження інновацій та нової техніки; 4. Заохочення раціоналізації та винахідництва; 5. Преміювання за ефективні результати в ро­боті.
Соціальний вплив та моральне стимулювання	1. Науково-пошукові стимули. 2. Естетичні стимули. 3. Стимули конкурентоспроможності. 4. Моральні стимули. 5. Критика та самокритика. 6. Стягнення. 7. Інформованість працівників.
Переконання	Створення атмосфери довіри та доброзичливості. Логічні докази:обґрунтування;аргументи;докази (логічні та психологічні);індуктивні методи (від окремого до загального);дедуктивні методи (від загального до окремного). Психологічні докази:почуття;бажання;мотиви (матеріальні та моральні). Приклади, зразки досвід. Перспективність розвитку подій. Індивідуальність переконання. Пояснення розпорядження.

Успішне адміністрування передбачає насамперед наявність чіт­кої структури організації, визначення функцій, прав та обов'язків працівників. Без цього адміністративна діяльність менеджера буденедосконалою тому, що вказівки керівника повинні бути адресними у визначенні завдань і строків їх виконання для кожного працівника. Якщо менеджер кожен раз буде встановлювати кому, що і як робити, то обсяг його роботи буде дуже зростати.

Адміністративна діяльність буде полегшена, якщо є загальний план роботи організації і схеми виконання основних робіт, розробле­ні процедури прийняття та реалізації основних видів рішень і закрі­плені у відповідних інструкціях та стандартах організації.

Для успішного адміністрування необхідна чітка трудова дис­ципліна і висока відповідальність працівників за своєчасне та якісне виконання завдання.

Здійснюючи керівництво, менеджер може бути в одній із трьох ситуацій:

• перша — коли конкретний процес адміністрування регулюється тією чи іншою діючою правовою нормою. В цьому випадку дії менеджера закріплені правовим актом, а порушення його при­ зведе до юридичної відповідальності.

• друга — коли діяльність менеджера правовою нормою не пе­редбачена, але визначена моральною, етичною нормою.

• третя — коли адміністративний вплив здійснюється у рамках практики, що склалася у даній організації.

У всіх цих випадках вирішальне значення має правовий аспект. Тому менеджер повинен знати закони і володіти необхідною право­вою культурою.

Багато адміністративних рішень менеджера обов'язково повинні приймати ту чи іншу конкретну юридичну форму:

• наказу;

• розпорядження;

• положення;

• інструкції;

• інструктивного листа.

Це забезпечує їм дієвість і тягне відповідальність за невиконання цих актів.

Значна частина поточної адміністративної діяльності має опера­тивний характер і не приймає форму правового акту.

Менеджер не повинен ігнорувати юридичного аспекту прийнятих рішень, щоб не створювати у майбутньому складнощі у роботі. Дляцього він повинен систематично підвищувати свою правову культу­ру, приймати поради юрисконсульта.

Правові норми допомагають формувати волю менеджера, шля­хом визначення, що дозволено, а що ні, з точки зору законності.

Правові норми діляться на : забороняючі; установчі; альтернативні.

Це дозволяє менеджеру гнучко діяти при прийнятті та виконанні рішень.

До правових актів відносяться: Конституція; Закони; Укази; Кодекси; Постанови;Правила (внутрішнього трудового розпорядку та ін.).

У роботі менеджера важливу роль мають всі галузі права, а осо­бливо необхідні знання адміністративного, трудового права, госпо­дарського законодавства.

У правовому порядку вирішуються багато проблем, з якими має справу менеджер у процесі адміністративного керівництва. Це стосу­ється вимог до працівників, добору і розстановки персоналу, правил заміщення посад і порядку звільнення, оцінки працівників і регулю­вання службової діяльності, правового положення молодих праців­ників, праці жінок, інвалідів та ін.

Для правильної організації адміністративного вилину особливе значення має чітке уявлення про компетенції, юридичне закріплених правах та обов'язках менеджера.

Діяльність менеджера проходить у рамках компетенції органу, від особи якого він виступає носієм цих прав та обов'язків і є менеджер. Тому компетенція менеджера регламентується положенням про ор­ган, який він очолює. Але менеджер сам не реалізує нею компетенцію очолюваного органу. Він передає багато прав своїм заступникам, а якщо необхідно — окремим працівникам.

Таким чином, повноваження менеджера цс його право па влад­но-розпорядчу діяльність, видання актів управління.

До повноважень менеджера відносяться також встановлення дис­циплінарної та адміністративної відповідальності, прийняття заходів по недопущенню порушень дисципліни та ін.

Серед прав менеджера є право відміняти, призупиняти, змінюва­ти свої раніше прийняті рішення, а також рішення нижчих керівниківабо органів.

Права та повноваження менеджера повинні бути визначені дуже чітко. Не треба допускати неясності у питанні про те, хто повинен і зобов'язаний приймати те чи інше рішення і які повноваження нада­ються при виконанні того чи іншого доручення. Тут важливо звер­нути увагу на обов'язок діяти, тому що ухилення від необхідних дій зустрічається значно частіше, чим ті або інші порушення компетен­ції.

Неприйняття рішень, ухилення від використання наданих прав —це також порушення законності.

Менеджер має право давати працівникам завдання і покладати на них відповідальність. Є декілька видів відповідальності менеджера:

• адміністративна;

• дисциплінарна;

• матеріальна;

• кримінальна.

Ними треба уміло користуватись.